Лекція 12. Філософські вчення Стародавнього Сходу

1. Філософські школи Стародавньої Індії

2. Основні філософські вчення Стародавнього Китаю

1.Філософські школи Стародавньої Індії Санкх'я

Роль цієї школи в становленні індуїзму та інших філософських ортодоксальних шкіл дуже значна. Санк'я почала формуватися ще у VI — V ст. до н.е. До III ст. до н.е. основним змістом ії вчення були проблеми буття та космології. Крізь призму їх розв'язання розглядалося основне питання індійської філософії — пошук "звільнення душі", "спасіння".

Згідно зі вченням санкх'ї в основі буття лежать дві реальності: світ та свідомість. Еволюція Космосу циклічна. Період спокою змінюється процесом утворення підвалин буття, з яких виникають усі предмети та явища дійсності. Людське пізнання має три джерела: чуттєве сприйняття, абстрактне мислення і авторитет, до якого слід звертатись у тому випадку, коли питання не має раціонального розв'язання.

Пізнання – шлях "звільнення", метою якого є позбавлення від страждань. Страждання людині завдають вона сама, інші люди та надприродні істоти. Щоб позбутися їх, мало дотримуватися обрядів, слухатися учителя, подавати милостиню і т.ін. Основною причиною страждань є особливий вид людського незнання: неусвідомлення істинної природи власного "Я", що реалізується у вченні про знання, яке здобувається шляхом медитації та інтроспекції (самоспостереження). Ще в Упанішадах вперше здійснено спробу абстрактно-логічного осмислення світогляду в поняттях "брахман" — єдина абсолютна реальність та "атман" — суб'єктивне духовне начало, душа. Сутність світу — в тотожності брахману та атману, що розкривається на різних рівнях. Якщо атман є тіло, то брахман — Космос; якщо атман є життєве "Я", душа, то брахман—космічна душа; якщо атман—інтелектуальне "Я", самосвідомість, то брахман—всевидячий володар світу, на рівні інтелектуального "Я" брахман і атман зливаються воєдино. Тому, відповідно до санкх'ї, пріоритетним напрямом у пошуках шляхів звільнення є інтелектуальні зусилля для правильного пізнання світу та людини, метою якого є злиття з абсолютом. Філософія санкх'ї увійшла до теоретичного обгрунтування індуїзму.

Йога

Вчення йоги сформувалося близько VI-V ст. до н.е. Йога ставигь на перше місце практичний шлях спасіння душі, В галузі метафізики йогічні побудови в основному повторюють положення санкх'я. В основі практики йога лежить уявлення про "Я" як чисту свідомість, яка, беручи участь у процесі пізнання, починає ототожнювати себе з діяльністю інтелекту та наслідками цієї діяльності — відображеннями реалій світу. Шлях спасіння лежить у звільненні "Я" від впливу світу. Ступінь "поневолення" "Я" різна і має п'ять рівнів. Нижчий рівень — повне пристрастей життя, де розум неуважно блукає між об'єктів пізнання. Далі йде ступінь, що характеризується неусвідомленим потягом до пороку, сонливістю. Неуважність — перехідний рівень стану свідомості, коли стають можливі як правильна поведінка, так і правильне пізнання. Перші три рівні негідні послідовника йоги, який має прагнути до такої глибокої зосередженості на одному об'єкті, вищого стану свідомості, коли стирається грань між суб'єктом та об'єктом.