3. Довідники

Довідником називають видання, що носить прикладний, практичний характер, яке має систематичну структуру або побудоване за абеткою назв статей. Довідник містить комплекс відомостей, що охоплюють певну галузь знання і (або) практичної діяльності і будується таким чином, щоб забезпечити зручність пошуку необхідних даних. Для довідників характерна чітко виражена прикладна, практична спрямованість.

У більшості довідників структурною одиницею є довідкова стаття, яка містить відповідь на питання, винесене в її заголовок, що характеризується, як правило, чіткістю і ясністю. Довідник не пояснює і не обґрунтовує представлені дані, його завдання − дати конкретну і по можливості вичерпну відповідь на поставлене запитання, тому і питання має бути сформульоване максимально точно, лаконічно. Існують довідники, заголовками статей в яких служать прямі запитання.

Довідкові дані повинні бути представлені у формі, що забезпечує їх швидке сприйняття і використання. К. Т. Ямчук писав: «Композиція, що втілює в собі утилітарність цільового призначення довідника, − це той ключ до системи довідок, без якого книга, образно кажучи, залишається для читача за сімома замками»; при цьому особливе значення має «... активна авторська позиція, логічна виправданість тексту, так звана «критика зсередини», яка досягається, наприклад, вмілим зіставленням кількісних і якісних показників». Найчастіше в довіднику використовується систематичний принцип побудови матеріалу, що відповідає певній логічній системі. В основу логічної системи може бути покладений тематичний, хронологічний, топографічний чи інший принцип. Застосовується в довідниках і побудова за алфавітом, вона характерна для біографічних словників, каталогів, визначників, тобто видань, що містять велику кількість окремих, не пов'язаних одна з одною статей [6, с. 47].

Відповіді на поставлені тим чи іншим способом питання в довідниках переважно даються у вигляді прикладних рішень, кінцевих формул, числових значень, рецептів, порад і т.п. У довідниках широко застосовуються таблиці, які дозволяють компактно, наочно представити інформацію; деякі довідники цілком складаються з таблиць. У ряді довідників велике інформаційне навантаження лягає на формули та ілюстрації: технічні та виробничі креслення, графіки, схеми, малюнки, фотографії, діаграми. Використання нетекстових елементів обумовлено специфікою відповідної галузі знання чи практичної діяльності.

Особливості охоплення матеріалу, представленого в довідниках, яскраво проявляються при їх порівнянні з енциклопедіями: останні широко і повно відображають систему знань, довідники ж носять локальний характер і передбачають розробку окремого аспекту цієї системи. Особливі вимоги висуваються до якості матеріалу, який має представляти собою усталені, перевірені наукою і практикою дані.

За складом основного тексту довідники бувають комплексними − містять широке коло різноманітних відомостей певної тематики і мають складну структуру, і спеціалізовані, які містять однорідну вузько тематичну інформацію і, як правило, складною структурою не відрізняються.

За цільовим призначенням розрізняють такі види довідників:

• науковий, акумулює наукові знання з відповідної галузі знання і призначений для наукової роботи;

• виробничо-практичний, що дає відомості, пов'язані з певною галуззю виробничої діяльності, і призначений для фахівців, зайнятих у сфері виробництва (громадської діяльності);

• масово-політичний, що містить актуальну суспільно-політичну інформацію і призначений для широкого кола читачів;

• навчальний, що включає відомості з певної навчальної дисципліни, організований відповідно до навчальної програми і призначений для учнів;

• популярний, що представляє відомості по якій-небудь темі і призначений для широкого кола читачів;

• побутовий, що містить матеріали прикладного характеру, необхідні у повсякденному житті.

Залежно від характеру інформації також існують довідник фахівця, довідник аматора, статистичний довідник, каталог, довідкова таблиця, визначник, біографічний довідник (біографічний словник), путівник, календар, календар знаменних дат.

За знаковою природою інформації виділяють текстовий довідник, більшу частину обсягу якого займає словесний, цифровий, формульний або змішаний текст, і образотворчий довідник, в якому основну роль відіграють ілюстрації.

До складу апарату довідника входять супровідна стаття (передмова), списки скорочень і умовних позначень, система посилань, допоміжний покажчик, бібліографічний список, зміст. У передмові пояснюються цілі, особливості змісту довідника, наводяться рекомендації щодо його використання. Передмова в довіднику, як правило, досить лаконічна, проте вона повинна містити вичерпну інформацію про видання та правильно зорієнтувати читача щодо його завдань, показати відмінності від інших видань аналогічної тематики, повідомити про внесені зміни, якщо видання повторне.

Допоміжний покажчик вибирається залежно від особливостей конкретного довідника. Наявність алфавітного покажчика для систематичного довідника слід вважати обов'язковим. В алфавітних довідниках допоміжний покажчик також вельми бажаний. Для алфавітних довідників він може бути єдиним чи становити систему покажчиків різних видів. При оформленні довідників рекомендується використовувати візуально-комунікативні елементи, застосування двох з них: змісту і змінного колонтитула − є обов'язковим [1, с.58].