Самостійна робота

Конкуренція і ринок. Основні види конкуренції. Монополія та конкуренція. Форми монополій і наслідки монополізації економіки. Антимонопольна практика й антимонопольне законодавство.

Важливим складовим компонентом ринкового механізму є конкуренція. Конкуренція – це боротьба між відокремленими виробниками продукції щодо задоволення своїх інтересів, пов’язаних з продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам. Основне завдання конкуренції – завоювати ринок, забезпечити одержання прибутку.

Конкуренція має як позитивні так і негативні риси.

Негативні риси:

- дрібні виробники витісняються крупним капіталом;

- загострюється безробіття;

- посилюється майнове розшарування.

Позитивні риси :

- конкуренція є рушійною силою економіки;

- конкуренція стимулює покращувати якість продукції;

- конкуренція заставляє впроваджувати нові технології;

- конкуренція спонукає постійно поповнювати асортимент продукції;

- конкуренція вимагає стежити за науково - технічним прогресом.

Конкуренція – це об’єктивний економічний закон товарного виробництва, який виражає внутрішні необхідні стійкі зв’язки між відокремленими виробниками і споживачами продукції. Внаслідок дії закону підприємці змушені знижувати затрати, покращувати якість. Закон конкуренції є проявом внутрішніх протиріч:

- між дрібними і середніми підприємствами за вигідні умови виробництва і збуту;

• між великими компаніями;

• між підприємствами монополізованого і немонополізованого сектора економіки;

- між підприємствами монополізованого сектора і державою;

- між підприємствами – виробниками і підприємствами – споживачами;

- між пропозицією продавців і попитом покупців;

- між різними категоріями населення.

Умовами конкуренції є:

- наявність на ринку великої кількості виробників конкретного товару;

- свобода вибору господарської діяльності;

відповідність між тим, що визначає попит, і тим, що визначає пропозицію,

- наявність ринку засобів виробництва.

Формами прояву закону конкуренції є різні види конкуренції:

- внутрішньогалузева – це боротьба між виробниками, які діють в одній галузі виробництва. Внаслідок різного рівня техніки, організації виробництва, інтенсивності праці на кожному підприємстві встановлюється індивідуальна вартість товару, але на ринку складається суспільна вартість. Результатом цієї конкуренції є перетворення індивідуальних вартостей в ринкову вартість.

- міжгалузева – це конкуренція між виробниками, що діють в різних галузях виробництва. Внаслідок різних умов виробництва в галузях підприємці при однакових затратах капіталу отримують неоднакову кількість продукту. Пропозиція товару в менш прибуткових сферах зменшується, а в прибуткових – збільшується. Ринкові ціни на товари, виготовлені в галузях, куди переливаються нові капітали, знижуються, а в галузях, звідки проходить відтік капіталу – зростають. Коли кількість прибутку вирівнюється, переливання капіталу припиняється, встановлюється середня норма прибутку, і в кожній галузі на рівновеликий капітал буде отримано середній прибуток. Цей прибуток є елементом ціни виробництва. Внаслідок міжгалузевої конкуренції ринкова ціна перетворюється в ціну виробництва.

Види конкуренції:

- досконала (чиста);

- недосконала (монополістична);

- олігополістична.

Досконала конкуренція – вільна конкуренція в умовах ринку, де не існує підприємців, здатних диктувати чи нав’язувати свої умови виробництва, реалізації товарів і послуг (існує як теоретична модель). Такий ринок передбачає наявність необмеженої кількості продавців, існує вільний доступ господарських суб’єктів до будь-якого виду дії, наявна і доступна кожному інформація про стан ринку, має місце диктат споживача над виробництвом.

Умови:

- наявність великої кількості дрібних і середніх виробників;

- якісна однорідність продукції конкуруючих виробників;

- доступність ринкової інформації всім виробникам;

- вільний вхід на ринок нових конкурентів – виробників.

Недосконала конкуренція – конкуренція, обмежена економічною владою небагатьох виробників – продавців на ринку, які диктують об’єм товарів і послуг, ціни.

Умови:

- обмежені пропозиції факторів виробництва,

- відсутність інформації,

- неможливість досягнення швидкого нагромадження капіталу і проникнення на ринок.

Особливості:

- ця конкуренція виникає за умов існування монополістичних утворень, що змагаються між собою і з підприємствами середнього та дрібного бізнесу. Конкурентна боротьба ведеться за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, результатів НТР, кваліфікації робочої сили;

- розширюється арсенал засобів боротьби.

Розрізняють різні методи конкурентної боротьби, зокрема, методи цінової конкуренції:

- змагання шляхом зменшення затрат виробництва;

- зниження цін на товари і послуги без зміни їх асортименту;

- виробники вдаються до маніпулювання цінами, до тіньових цін, до цінової дискримінації, сезонних розпродажів;

- мають місце цінові війни.

Іншими методами є методи нецінової конкуренції:

- завоювання конкурентної переваги за рахунок кращого використання досягнень науково – технічного прогресу;

- продаж товарів більш високої якості;

- надання більшого обсягу послуг;

- продовження строків гарантійного обслуговування;

- кращі умови надання споживчого кредиту, проведення рекламних компаній.

Використовуються також методи неекономічної конкуренції:

- підкупи службових осіб;

- технічний шпіонаж;

- таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту;

- укладання партнерських угод.

Олігополістична конкуренція – конкуренція з незначною кількістю учасників.

Існуванню конкуренції загрожує монополія - це така ситуація, за якої продавців ( виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції і ціну. Монополія виникла в кінці ХІХ ст. з таких причин:

- промислова революція змінила технологічний спосіб виробництва ( заміна ручної праці машинною);

- концентрація виробництва – зосередження засобів виробництва на великих підприємствах;

- концентрація капіталу – зростання масштабів відокремлено функціонуючих форм капіталу;

- централізація виробництва – збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об’єднання кількох окремих підприємств в одне, з встановленням єдиного управління;

- централізація капіталу - збільшення розмірів капіталу внаслідок злиття раніше самостійних капіталів;

- перетворення індивідуальної власності в гальмо розвитку продуктивних сил.

Є такі форми монополій:

а) картель – це об’єднання кількох підприємств однієї галузі, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну самостійність, домовляються про долю кожного в загальному обсязі виробництва;

б) синдикат – це об’єднання підприємств однієї галузі, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт; збут продукції здійснюється через збутову контору;

в) трест – це об’єднання підприємств однієї чи кількох галузей, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну самостійність. На суму вкладеного капіталу власники одержують акції тресту, які дають їм право управляти трестом і присвоювати частину прибутку;

г) концерн – це об’єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого не мають ні виробничої ні комерційної самостійності, а головна фірма здійснює контроль за іншими учасниками;

д) конгломерати – монополістичні об’єднання, які утворюються внаслідок поглинання прибуткових підприємств в різних галузях.

Види монополій:

- природна монополія – це монополія в галузях, які обслуговують весь ринок в цілому, виробляють рідкісні метали та інші елементи виробництва і в галузях, які мають стратегічне значення;

- закрита монополія – це монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень;

- відкрита монополія – це таке явище, при якому фірма на деякий час стає єдиним постачальником певного товару, не володіючи при цьому ніяким спеціальним захистом від конкуренції. Загроза монополії в тому, що вона гальмує науково – технічний прогрес, встановлює монопольно високі ціни, припиняє суспільний вплив на виробництво. Монополія стримує повне використання ресурсів, зниження витрат, зростання ефективності виробництва. В гонитві за прибутками монополісти вкладають капітал в дорогі проекти, зменшуючи при цьому інвестиції в важливі з точки зору споживача сфери виробництва. Монополії витрачають значні ресурси для утримання і зміцнення позиції на ринку. Монополія обмежує конкуренцію і є економічним злом. Враховуючи недоліки монополії, держава веде боротьбу з монополізмом. Антимонопольна діяльність - це комплекс заходів, які направлені на обмеження діяльності монополії. Вперше цю діяльність започаткували США і Канада в кінці ХІХ ст. Антимонопольні закони визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження та припинення монополістичної діяльності і нечесної конкуренції. В Укрїні антимонопольна політика бере свій початок з прийняттям Закону України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”. Цей закон направлений на демонолізацію економіки, фінасову, матеріально-технічну, інформаційну і консультативну підтримку підприємств, на розвиток конкуренції. Згідно з законом монопольним вважається становище, коли доля підприємця перевищує на ринку 35%. Закон передбачає контроль за створенням, реорганізацією фірм з метою попередження виникнення монопольних ситуацій, штрафи та відшкодування збитків, що викликані зловживанням монопольним становищем. На виконання закону в Україні створено Антимонопольний комітет .

АКУ виконує такі функції:

- розробляє заходи щодо розвитку конкуренції, розукрупнення високомополізованих структур;

- аналізує стан ринку і конкуренції;

- здійснює експертизу нормативних актів, що стосуються функціонування ринку;

- готує пропозиції з питань удосконалення антимонопольного законодавства;

- розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства;

- дає обов’язкові для виконання розпорядження;

- створює фонди сприяння антимонопольним заходам.

- накладає штрафи за порушення антимонопольного законодавства.

Досвід роботи АКУ показує, що в його роботі є певні проблеми, зокрема, заходи з захисту конкуренції повинні здійснюватися не лише державою, але й підприємцями.