13. Принципи загальнолюдської моралі та їх відображення в юридичної діяльності.

Моральні принципи складають ядро моралі, визначають її соціально-історичну суть, ідейну націленість. На відміну від норм моралі, які визначають тактику поведінки людини в конкретних життєвих ситуаціях, принципи моралі визначають узагальнену соціальну орієнтацію, стратегію поведінки, являються своєрідною програмою діяльності. Моральні принципи об'єднують та систематизують всю моральну діяльність, виступають фактором стабільності, визначають головну лінію поведінки.

В професії юриста моральні принципи виконують свої специфічні функції.

Вони допомагають орієнтуватися у найбільш складних, нормативно не визначених ситуаціях, що дає змогу приймати нестандартне рішення, яке не суперечить інтересам справи в цілому.

Моральні принципи також забезпечують стабільність мікроклімату у колективі, а значить і стабільність його роботи, що є необхідною умовою функціонування всіх правоохоронних органів.

Серед принципів моралі, які значною мірою здійснюють позитивний вплив на сферу юридичної діяльності, слід назвати принципи гуманізму, демократизму, законності, справедливості, колективізму, чесності, порядності, гласності у роботі та деякі інші.

14. Психологічна культура юриста.

Психологічна культура юриста - це органічна єд­ність психологічної освіченості (знань, навичок, при­йомів, аутотренінгу, саморегуляції тощо) волі, відпо­відних професійно-психологічних якостей, які спри­чиняють ефективний вплив на регулювання право­відносин у суспільстві.

Говорячи про основи психологічної культури, якими має володіти юрист, підкреслимо, що це передбачає розвиток високих особистісних душевних якостей. Юри­сту необхідно постійно удосконалювати свої знання пси­хології, формувати відповідні психічні процеси, власний душевний стан, що звичайно впливає на зміст життєдія­льності. Проте, цього недостатньо. Адже юрист як особа може характеризуватися високими душевними якостями, але не вміти втілювати їх у практичну діяльність. У ре­зультаті відсутність ефективного психологічного впливу на громадян, у свою чергу, негативно відіб'ється на пра­воохоронній діяльності. Коли йдеться про психологічну культуру, важливо поєднувати теорію і практику.

Доцільно розглянути особливості видів психологічної культури юриста за такою ознакою як темперамент осо­бистості, оскільки, це характеризує його відносно стабі­льно з погляду динамічності, тонусу, врівноваженості психічної діяльності

Отже, предметом дослідження психологічної культу­ри юриста є його психіка, душа, а також ефективність впливу її на учасників юридичної справи. Існує законо­мірність: чим більше вивчати психіку людини, тим більше можна знайти в ній невідомого, незрозумілого.

Стосовно роботи з людьми, психологічна культура юриста виявляється на певних рівнях, зокрема, стадія експектацїі та емпатії.

Суть психологічної культури на рівні експектацїі (соціального очікування) на цьому рівні можна оцінити соціальну роль юриста, визначити його можливості у юридичній діяльності, виявити, як саме він хоче діяти.

Другий рівень психологічної культури - емпатія -визначає здатність юриста розуміти інших людей, їхній внутрішній стан, переживання, хвилювання тощо .

Психологічна культура юриста виявляється через пе­вні сфери (психічні стани): несвідоме, передсвідоме, свідоме, підсвідоме і надсвідоме.

Так, сфера несвідомого характеризується тим, що юрист не здогадується про усвідомлення якоїсь події, явища тощо. Сфера передсвідомого визначає той стан юриста, ко­ли він ще не зорієнтувався: усвідомлювати інформацію чи ні. Сфера свідомого, коли юрист усві­домлює свою діяльність, може прозвітувати про свої вчинки, а його психологічна культура характеризується стабільністю. Цікаві процеси з психологічною культурою відбува­ються у сфері підсвідомого, де вона нібито виходить з-під контролю юриста, і певним чином впливає на свідо­ме.

Отже, психологічна культура для юриста має велике практичне значення. Передусім вона впорядковує його мислення та ділове мовлення, що дає можливість зрозу­міти своє місце в суспільстві та серед колег, де можливі вияви зверхності, формального ставлення до справи. Крім того, психологічна культура, активізує свідомість, розвиває почуття, забезпечує юристові розумну (обгрун­товану, виважену) дію його волі. Адже можливі негатив­ні спрямування волі, а високий рівень психологічної культури дозволяє запобігти цьому. Психологічна куль­тура сприяє піднесенню настрою, створенню позитивної імпульсивності, наприклад, сором'язливості). Загалом, психологічна культура юриста є виявом його суб'єктив­ності, що у свою чергу підвищує ефективність виконання службових обов'язків.