50. Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста.

Виведення поняття “міжнародно-правових стандартів” необхідно визначити, тільки після розкриття поняття “стандарт”. “Стандарт” (від англ., standard - норма, зразок, міряло) - 1) зразок, еталон, модель, прийняті за вихідні для зіставлення з ними інших подібних об'єктів; 2) нормативно-технічний документ, що встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації і затверджений компетентним державним органом. Напр., Закон “Про захист прав споживачів” під терміном "Стандарт" розуміє державний Стандарт, санітарні норми і правила, будівельні норми і правила й ін. документи, що відповідно до закону встановлюють обов'язкові вимоги до якості товарів (робіт, послуг). Об'єктом стандартизації є продукція, послуги, типові технологічні процеси, методи і кошти забезпечення єдності і точності вимірів, наукова організація праці і робочих місць, організація керування, науково-технічні терміни, типові форми документів, умовні позначки, охорона навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів, безпека праці й ін. об'єкти, що мають перспективу багаторазового застосування. Стандарт може бути розроблений як на матеріальні предмети (продукцію, еталони, зразки речовин і т.п.), так і на об'єкти організаційно-методичного і загальтехнічного характеру. Тобто “міжнародно-правовий стандарт” – нормативний документ організаційно-методичного характеру, що встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації, уніфікації на міжнародному рівні і затверджений компетентним міжнародним органом.

51. Поняття компетентності як показник професійної майстерності юриста.

Компетентність - обізнаність, авторитетність в якій-небудь області. Показником професійної майстерності юриста-фахівця служить його компетентність в тій області юридичної практики, де він працює. Компетентність - це система інтелектуального, психологічного, морального і діяльного (функціонального) станів фахівця, що відображають рівень придбаних знань, навиків, досвіду, інформаційної насиченості і інших властивостей в конкретній сфері професійної діяльності.

Структура компетентності - це її складові елементи або сторони (аспекти, грані). Можна виділити такі сторони компетентності: 1)гносеологічна сторона компетентності припускає наявність певних знань, необхідних для виконання професійного обов'язку, постійне їх оновлення, вдосконалення. Юрист повинен стежити за новітніми досягненнями вітчизняної і зарубіжної науки і практики, які відносяться до сфери його професійної діяльності, з тим, щоб постійно збагатити ними свою діяльність; 2)нормативна сторона компетентності є об'ємом повноважень (має рацію і обов'язків) юриста-фахівця або посадовця, встановленого законом або статутом органу (організації);

3) функціональна сторона компетентності виражається в здатності юриста діяти, виконувати свої професійні обов'язки на основі правового досвіду - особистого, колективного, територіального; Особистий досвід юриста - сукупність правових знань і практично освоєних конкретних юридичних навиків, умінь, досягнень.

Колективний досвід юристів-професіоналів - система досягнень позитивних результатів в правовій діяльності конкретним колективом. Територіальний досвід - сукупність позитивних (особистих і колективних) результатів в правовій діяльності, зосередженій на певній території: місто, мікрорайон, селище, сіло. 4) особистісна сторона компетентності включає усвідомлення юристом свого призначення, оцінку своїх професійних здібностей, самокритичність, здібність до самоаналізу своїх професійних якостей з метою подолання негативних. На підставі компетентності робляться висновки про відповідність юриста посади або профілю діяльності. Межі компетентності можуть змінюватися, оскільки вони залежать від сфери діяльності юриста і конкретних задач, які

перед ним поставлені. Для зростання або зміни компетентності (у зв'язку з підвищенням або переходом на суміжну роботу) важлива перепідготовка фахівця: вона вносить корективи в якісну визначеність його компетентності. За об'ємом розрізняють загальну і спеціальну компетентність. Спеціальна компетентність означає систему інтелектуального, психологічного, морального і діяльного (функціонального) станів фахівця, що відображають рівень придбаних знань, навиків, досвіду, інформаційної

насиченості і інших властивостей у вузькій сфері професійної діяльності.

Загальна компетентність означає систему інтелектуального, психологічного, морального і діяльного (функціонального) станів фахівця, що відображають рівень придбаних знань, навиків, досвіду, інформаційної насиченості і інших властивостей в широкій сфері юридичної діяльності. Якою б вузькою не була спеціалізація, юрист-фахівець повинен мати відповідну загальну компетентність. Завдяки широким пізнанням в теорії і

практиці юриспруденції юрист-фахівець швидко знаходить спільну мову в співтоваристві юристів, ефективно співробітничає з колегами-юристами іншої

спеціалізації. Загальна компетентність юриста - показник його професійної культури.

Проте не завжди юрист-фахівець підвищує свій професійний рівень. Певним стимулом підвищення професійної майстерності юриста є атестація.