38. Правова естетика та естетична культура юриста.

У юридичну працю міцно входить естетика. Звичайно, віднесення естетики до морального контексту компонентів юридичної деонтології є спірним питанням. Зокрема, існує три точки зору, де естетичну культуру правника можна віднести до:

1) психологічних особливостей, оскільки естетичні норми безпосередньо залежать від психічного розвитку людини, від розвиненого відчуття та сприйняття;

2) духовних аспектів, тому що більшість естетичних норм людина не створює — їх треба досліджувати, шукати як результат природи;

3) морального обгрунтування через те, що частина естетичних норм створюється людиною в процесі ево люційного розвитку суспільства.

Естетичні засади у службовій діяльності юриста, зокрема естетична форма внутрішнього імперативу службового обов'язку, вимагають певної культури цієї діяльності. Це стосується естетичної культури юриста, основним складовим елементом якої є правова естетика.

Основним завданням правової естетики є підвищення рівня професійної естетичної свідомості юриста, що здійснюється не тільки через опанування творів літератури, а й мистецтва взагалі. Тут потрібно, щоб юрист мав власне бачення естетики, перш за все, з позиції колористики.

У цілому слід вказати, що особиста культура сучасного юриста повинна відображати менталітет українського народу, пропагувати національний дух української інтелігенції.

Отже, істотною ознакою, яка визначає сутність юридичної деонтології, є її моральні проблеми. Вони полягають у тому, що сучасні юристи ще недостатньо володіють належними нормами моралі, незважаючи на те, що моральна культура пронизує будь-яку професійну діяльність і стає міцним фундаментом формування внутрішнього імперативу службового обов'язку.

39. Форма прояву естетичної культури юриста.

Форми прояву естетичної культури юриста - це система естетичних вимог, що висуваються до зовнішньої сторони діяльності юриста, його зовнішнього вигляду і манерам поведінки.

Форми прояву естетичної культури юриста - показник його естетичного смаку, ідеалів.

У професійній діяльності юриста істотне значення мають манери поведінки, пов'язані з його психофізіологічними особливостями і є невербальними (не словесними) засобами спілкування:

· Мовні (голос, його тембр, інтонація);

· Рухові (міміка, жести, рухи тіла);

· Слухові (вміння слухати і чути);

· Зорові (погляд).

Таким чином, відповідність манер, зовнішнього вигляду, мови, жестів, міміки, пози, постави, тони соціальним станом співрозмовника і конкретної специфіці спілкування відіграє важливу роль в юридичній практиці: вони витоки службового етикету юриста.

40 Службовий етикет юриста.

Службовий етикет юриста - стійкий порядок поведінки юриста при виконанні службових повноважень (напр., вирішенні юридичної справи), що виражає зовнішнє зміст принципів моралі і складається з правил ввічливого поводження в суспільстві (манери, форми звертання і вітання, одяг та ін).

Суворе дотримання правил службового етикету - важлива умова високої етичної та естетичної культури поведінки юриста.

Основні етико-естетичні принципи взаємовідносин між юристом та іншими учасниками вирішення юридичної справи:

· Почуття такту - почуття емоційного співпереживання з кожним з учасників вирішення юридичної справи;

· Почуття такту допомагає визначити належну міру у виразах і вчинках.

Такт передбачає уважне ставлення до особистості співрозмовника, вміння юриста коректно обійти по можливості питання, які можуть викликати незручність у оточуючих.

Важливо постійно пам'ятати, що дотримання етикету і прояв такту - невід'ємна частина духовної культури юриста як службової особи, тим більше особистості керівника. У цьому сенсі керівник повинен бути зразком для своїх підлеглих, так як грубість і нестриманість упускає не тільки його авторитет, а й породжує конфліктні ситуації в колективі.

Почуття такту має виявлятися в різних формах ділового спілкування юриста:

· Повсякденне службове спілкування (прийом відвідувачів, відвідування

громадян за місцем проживання, участь у нарадах, засіданнях і т.д.);

· Специфічні форми службового спілкування (керівник і підлеглі, між колегами);

· Екстремальні форми спілкування (під час обшуку, затримання тощо);

· Невербальні і неспецифічні форми спілкування (телефон, ділове листування, виступи по радіо, телебаченню і т.п.).

Ці та інші форми ділового спілкування юриста вимагають своїх принципів, правил і норм, які розкривають і доповнюють відчуття такту.