30. Духовна культура юриста.

Незаперечним є те, що життєдіяльність людини і ду­ховність взаємозумовлені. Однак ці проблеми ще недо­статньо досліджені. Людство не раз охоплювала глибока криза духовності. Сьогодні, на жаль, ми стали свідками духовного спустошення суспільства, що є наслідком ско­єних впродовж останніх десятиліть злочинів проти духо­вності. Все це призводить до загрозливого зростання бездуховності. За таких умов, надзвичайно важливо саме юристам оволодівати культурними здобутками людства і нації, підносити рівень правничої деонтології. Формування духовної культури юриста розпочинає­ться з розуміння ним передусім законів Всесвіту як зако­нів Краси, законів природи, тобто з опанування духовно­го права.

На відміну від юридичних, норми духовного права людина не створює, а лише засвоює, хоча обидва види цих норм мають обов'язковий характер. Якщо юридичні закони людина порушує своїми діями, то духовні - дум­ками, помислами. Причому, за порушення юридичних за­конів настає відповідна відповідальність, а незнання та порушення норм духовного права призводять до негатив­них наслідків і страждань окремих людей чи цілих наро­дів (179, 102). Тому юристи у своїй практичній діяльності зобов'язані особисто виконувати вимоги духовного права і спонукати громадян до виконання цих вимог. У цьому полягає основний зміст духовної культури правника. Норми духовного права існують у кожному виді культури (субкультурі) і множині культур, що формують у юриста певний світогляд, світобачення, суспільну сві­домість, духовні норми суспільних відносин тощо. Тобто йдеться про ті духовні й освітні надбання людства, які знаходять висвітлення у наукових працях, мистецтві, іс­торії, літературі, культурі загалом. Ці духовні надбання позитивно впливають на професійну діяльність юриста, допомагають правильно оцінити правові явища, визна­чити внутрішній імператив службового обов'язку, при­йняти справедливе рішення. Інакше кажучи, норми ду­ховного права розширюють діапазон мисленнєвих дій, сприяють створенню власних духовних цінностей пра­воохоронної діяльності.Отже, духовну культуру юриста доцільно розгляда­ти як ступінь засвоєння ним норм духовного права, оволодіння сукупністю духовних надбань людства у галузі науки, освіти, мистецтва та практичну реалі­зацію цих цінностей у правових нормах. Отже, феномен духовної культури виявляється у то­му, що вона є консолідуючим чинником суспільства, спрямована насамперед на його відродження, піднесення нації, до якої належать і юристи.

31. Поняття професійної деформації юриста.

Питання професійної деформації юристів — це питання їх правового виховання, моральної свідомості та культури. І проблеми, які постають у цьому руслі перед кадровими апаратами, керівництвом правоохоронних органів, є проблемами єдиного походження. Однак слід зазначити, що на деформацію правової свідомості у процесі професійної діяльності, а також на формування системи професійно-моральних якостей в процесі правового навчання впливає низка факторів внутрішнього та зовнішнього походження.