Методи розрахунку впливу окремих факторів на рівень продуктивності праці

На всіх рівнях народного господарства застосовується єдина класифікація факторів зростання продуктивності праці.

1. Підвищення технічного рівня виробництва.

2. Удосконалення управління, організації виробництва та праці.

3. Зміна обсягу і структури виробництва (робіт, перевезень на транспорті).

4. Галузеві фактори.

Визначення приросту продуктивності праці за рахунок впливу окремих факторів

1. Підвищення технічного рівня виробництва:

• підвищення продуктивності польотів експлуатованих повітряних суден (ПС):

де Е_пп- відносна економія чисельності льотного складу, чол.; W _екс– обсяг робіт, який необхідно виконати на ПС даного типу, ткм; П_пс1, П_{пс2 –}продуктивність польотів ПС відповідно у базисному і плановому періоді, ткм/год; Ч_ек1 – середньооблікова чисельність екіпажу у базисному періоді чол; t_ек1 – середньорічний наліт годин на екіпаж у базисному періоді, год; Т_то1 – трудомісткість технічного обслуговування в розрахунку на одну льотну годину, людино-годин/л.год.; t_еф– річний ефективний (реальний) фонд часу одного працівника; зайнятого на технічному обслуговуванні ПС, год.

• впровадження більш продуктивних ПС:

де П_пс1, П_пс2 – продуктивність польотів відповідно експлуатованого і нового ПС, ткм/год; t_ек1, t_ек2 – середньо-річний наліт годин на екіпаж відповідно експлуатованого і нового ПС, год; Ч_ек1, Ч_ек2 – середньо-облікова чисельність екіпажу відповідно експлуатованого і нового ПС, чол; Т_то1, Т_то2 – трудомісткість технічного обслуговування в розрахунку на одну льотну годину, людино-годин/л.год.;

• впровадження нової техніки, технології, модернізації обладнання:

де Е_{нов.тех} – відносна економія чисельності працівників за рахунок впровадження нової техніки, технології, модернізації обладнання, чол.; t₁ і t₂ – трудомісткість виготовлення одиниці продукції на діючому та модернізованому обладнанню (або за старою та новою технологіями), год/од; У_р.н – питома вага робітників, що зайняті на цьому обладнанні (користуються технологією) у загальної чисельності працівників у базовому періоді, %; Ч_вих – вихідна (умовна) чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;

• підвищення кваліфікації робітників (при незмінних нормах виробітку і інших незмінних умовах):

де Е_кв – відносна економія чисельності працівників за рахунок підвищення кваліфікації, чол.; У_н.в – частка робітників, які підвищили рівень виконання норм виробітку (часу), у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %; Р_н.в – планове підвищення рівня виконання норм виробітку, %.

де Р_н.в1 , Р_н.в2 – рівень виконання норм виробітку (часу) відповідно до і після підвищення кваліфікації, %.

2. Удосконалення управління, організації виробництва та праці:

• зниження трудомісткості продукції:

де Е_тр – відносна економія чисельності працівників за рахунок зниження трудомісткості продукції (робіт), чол.; W – обсяг продукції (робіт) після впровадження заходів, один; К_нор – коефіцієнт виконання норм в базисному році;

• поліпшення використання робочого часу за рахунок скорочення цілодобових і внутрішньозмінних втрат:

де Е_вт – відносна економія чисельності працівників за рахунок поліпшення використання робочого часу, чол; В_б, В_пл – відповідно втрати робочого часу в базисному , плановому періоді, %; У_ч.р – частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

• зміна фонду робочого часу в результаті скорочення непродуктивних витрат:

де Е_{непр.вт} – відносна економія чисельності працівників за рахунок скорочення непродуктивних витрат, чол; Ф_пл, Ф_баз – фонд робочого часу одного середньооблікового працівника (робітника) відповідно у плановому і базисному періоді, год;

• спеціалізація виробництва і збільшення обсягу кооперованих поставок:

де Е_кооп – відносна економія чисельності працівників завдяки спеціалізації виробництва і збільшенню обсягу кооперованих поставок, чол.; П_пл, П_баз – частка кооперованих поставок відповідно у плановому і базисному періоді, %.