- •Методичні вказівки з виконання домашнього завдання Загальні методичні вказівки
- •Вимоги до виконання й оформлення домашнього завдання
- •Зміст домашнього завдання
- •Методичні вказівки до виконання домашнього завдання Планування чисельності персоналу
- •Планування чисельності основних робітників
- •Методи вимірювання продуктивності праці
- •Методи розрахунку впливу окремих факторів на рівень продуктивності праці
- •Визначення приросту продуктивності праці за рахунок впливу окремих факторів
- •Удосконалення управління, організації виробництва та праці:
- •Зміна обсягу і структури робіт
- •Планування фонду заробітної плати
- •Розрахунок співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати
- •Список літератури
Методичні вказівки до виконання домашнього завдання Планування чисельності персоналу
Планування персоналу є складовою частиною плану з праці і заробітної плати.
Основна задача планування чисельності персоналу є визначення його мінімальної чисельності, яка необхідна для безперервного виробничого процесу.
При
укрупнених розрахунках загальна потреба
підприємства в кадрах (
)
визначається:

де Чбаз – середньооблікова чисельність працюючих у базисному періоді, осіб; ІQ – індекс зростання обсягу виробництва у плановому періоді; Іпп – індекс зростання продуктивності праці.
Планування чисельності основних робітників
Для визначення потрібної чисельності робітників, їх професійного і кваліфікаційного складу вихідними даними є виробнича програма, норми виробітку і часу, заплановане підвищення продуктивності праці, структура робіт
В залежності від специфіки виробництва використовують такі методи планування чисельності основних робітників:
-
за трудомісткістю виробничої програми;
-
за нормами виробітку;
-
за нормами обслуговування.
Планування чисельності основних робітників за трудомісткістю виробничої програми
Чисельність основних робітників-відрядників визначається за трудомісткістю робіт. Вихідними даними є трудомісткість виробничої програми і річний фонд робочого часу одного середньо облікового робітника в плановому періоді.
Баланс робочого часу одного середнього облікового робітника.
В плані З праці плановий баланс робочого часу розраховується за окремими. Приклад форми банансу робочого часу наведені у табл. 1.
Таблиця 1
Баланс робочого часу одного середньооблікового робітника (при п’ятиденному робочому тижні)
|
Показники |
Один. вимір-я |
Звітний рік |
Плановий рік |
|
1. Календарний фонд робочого часу |
дні |
365 |
365 |
|
Святкові дні і дні релігійних свят |
дні |
11 |
10 |
|
Вихідні дні (субота, неділя) |
дні |
104 |
104 |
|
2. Номінальний фонд робочого часу |
дні |
250 |
251 |
|
Невиходи на роботу: |
|
|
|
|
дні |
24 |
24.3 |
|
дні |
1,9 |
2,3 |
|
дні |
2.2 |
2.4 |
|
дні |
8.2 |
7.4 |
|
дні |
1,6 |
1,6 |
|
дні |
0,6 |
- |
|
дні |
0,4 |
- |
|
дні |
0,3 |
- |
|
Разом невиходів |
дні |
39,2 |
38,0 |
|
3. Реальний фонд робочого часу в днях |
дні |
210,8 |
213 |
|
4. Середня номінальна тривалість робочого дня |
годин |
7,95 |
7,97 |
|
Перерви у роботі, які надаються жінкам-матерям на годування дітей |
|
0,02 |
0,026 |
|
внутрішньо змінні простої |
годин |
0,15 |
- |
|
5. Фактична тривалість робочого дня |
годин |
7,78 |
7,94 |
|
6. Реальний (ефективний) фонд часу одного робітника в рік |
годин |
1640 |
1690 |
Складання планового балансу робочого часу включає:
-
розрахунок реального фонду робочого часу в днях (явочного часу);
-
визначення середньої тривалості робочого часу;
-
визначення планового реального або ефективного фонду робочого часу.
Розрахунок реального фонду робочого часу в днях в плановому періоді починається з визначення календарного і номінального фондів робочого часу.
Календарний фонд робочого часу – це кількість календарних днів у плановому році (у році 365 або 366 днів, у кварталі – 90, 91 і 92 дня і так далі).
Номінальний фонд робочого часу – це календарна кількість днів у плановому році з відрахуванням вихідних і святкових днів.
В перервних (періодичних) виробництвах номінальний фонд робочого часу визначається шляхом відрахування кількості вихідних і святкових днів із календарного фонду робочого часу.
В безперервних виробництвах при розрахунку номінального фонду робочого часу із календарного фонду робочого часу виключаються невиходи за графіком змінності.
Плановий реальний фонд робочого часу – це різниця між номінальним фондом робочого часу і кількістю плануючих невиходів.
До плануючих невиходів відносяться невиходи на роботу у зв’язку з черговими і додатковими відпустками, додатковими відпустками для учнів, відпустками у зв’язку з вагітністю і пологами, у зв’язку з хворобою, а також у зв’язку з виконанням службових і державних обов’язків.
Тривалість чергових і додаткових відпусків планується згідно з діючим законодавством на основі показників кількості працівників за категоріями і тривалості відпустки окремих груп.
Середня тривалість додаткових відпусток учням визначається як середня арифметична величина.
Відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами плануються на основі звітних даних базисного періоду і планової зміни частки жінок у загальній чисельності всього персоналу.
Неявки, пов’язані з виконанням державних і громадських обов’язків, плануються на рівні їх відсотка у загальному номінальному фонді робочого часу у звітному році.
Невиходи через хворобу в плановому балансі визначаються на підставі звітних даних з урахуванням поліпшення санітарно-виробничої гігієни, медичного обслуговування працюючих, впровадження заходів з техніки безпеки і охорони праці, а також поліпшення культурно-побутових та житлових умов і зниження завдяки цьому хвороб.
Загальна кількість невиходів в періоді, що планується визначається підсумовуванням регламентованих законом невиходів.
У звітному балансі, щоб установити фактичну кількість робочих днів у році до перелічених вирахувань необхідно додати також втрати часу, з дозволу адміністрації, цілодобові прогули і цілодобові простої.
Середня номінальна тривалість робочого дня розраховується на основі даних про кількість або питому вагу робітників, які мають різну тривалість робочої зміни встановленої у відповідності з діючим законодавством про робочий час.
При цьому враховується, що середня тривалість робочого часу у передсвяткові дні зменшується на 1 годину у робітників, у яких при шестиденному робочому тижні тривалість робочого дня складає сім годин.
Середня
тривалість робочого дня (
)
визначається:
![]()
де t1 , t2 – тривалість робочої зміни відповідно вісім і сім годин, год; К1, К2 – питома вага робітників, які мають тривалість робочої зміни за графіком відповідно вісім і сім годин, год; nсв – кількість днів, що чергуються зі святковими та не робочими, в яких тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному робочому тижні зменшується на 1 годину, дн; Nном – номінальна кількість робочих днів у році, дн.
На зменшення середньої тривалості робочого дня впливають встановлені законом перерви жінкам, які годують дітей. Розмір цих втрат у плані визначається на основі звітних даних минулого року, скоригованих на коефіцієнт зміни частки жінок у загальній чисельності персоналу, змін народжуваності.
У звітний баланс включаються втрати через внутрішньозмінні простої, які визначаються за «простійними» листками. Тривалість простоїв у балансі розраховується так: за простійними листками підсумовується кількість годин, одержана сума ділиться на середньооблікову кількість робітників.
Помноживши фактичну тривалість робочого дня за звітом і за планом, одержимо реальний (ефективний) робочий час на одного робітника в годинах.
Реальний (ефективний) фонд робочого часу на одного середньооблікового робітника визначається як добуток реального фонду робочого часу в днях на фактичну середню тривалість робочого дня у плановому періоді.
Розрахунок чисельності основних робітників – відрядників (Чпло.р. від) за трудомісткістю виконується за формулою:
Чпло.р. від = Тпл/Фпл Кв.н ,
де Тпл – планова трудомісткість виробничої програми нормо-год.; Фпл – плановий реальний фонд робочого часу одного середньо облікового робітника, год. В розрахунках прийняти рівним 1750 годин; Кв.н – плановий коефіцієнт виконання норм часу.
Розрахунок за нормами виробітку
Цей метод використовується при плануванні чисельності основних робітників на виробництво однорідної продукції, якщо обсяг виробництва обліковується і планується в натуральних показниках, а витрати праці, що нормуються, встановлюються у вигляді норм виробітку.
Планова чисельність основних робітників (Чпло.р.) розраховується:
Чпло.р. = Qпл/НвирКв.нФпл
де Qпл – плановий обсяг робіт у натуральних одиницях виміру, од; Нвир – планова годинна норма виробітку одного робітника, од/год.
Розрахунок за робочими місцями на основі норм обслуговування на агрегатних роботах
Метод використовується на апаратурних і агрегатних роботах для розрахунку чисельності основних робітників, зайнятих контролем і спостереженням за агрегатами. Чисельність основних робочих визначається за нормами обслуговування:
![]()
де А – кількість робочих агрегатів, одиниць устаткування, од; З – кількість змін за добу; Но – норма обслуговування на одного робітника, од.
Чисельність льотного складу (ЛС) авіакомпаній визначається на підставі надходжень нових типів повітряних суден (ПС), підвищення продуктивності польотів ПС, які експлуатуються, зміни структури парку ПС та поліпшення організації праці, впровадження наукової організації праці.
При визначені потреби в льотному складі на плановий період окремо розраховується чисельність основних робітників (ЛС екіпажів – командири кораблів, пілоти, бортінженери, бортмеханіки, штурмани, бортпровідники та чисельність командно-льотного складу (командири льотних загинів, авіаескадрилій, інструктори-пілоти, інструктори-бортінженери та ін).
Потрібна
чисельність робітників екіпажів на
плановий період по кожному типу ПС (
)
визначається:
,
де
- норматив екіпажів на одне ПС, ек.;
– норма-тивна чисельність та склад
екіпажу за типами ПС з урахував-нням
умов роботи, осіб;
- плановий експлуатаційний наліт годин
за типами ПС, год;
- плановий (нормативний) річний наліт
годин на один екіпаж, год.
Планова чисельність бортпровідників визначається на основі нормативів кількості бортпровідників на одне ПС, складу бригад, планової норми льотного часу, кількості рейсів за планом з урахуванням типу ПС (класу обслуговування) типу повітряної лінії.
