12.6. Функції та роль процента

Позичковий процент виконує функції розподілу прибутку, збереження позичкового капіталу та стимулювальну.

Щодо розподільної функції, то, як уже зазначалося, прибуток, отриманий позичальником з використанням позичкового капіталу, розподіляється на дві частини – позичковий процент і підприємницький дохід. Пропорція такого розподілу обумовлюється дією перелічених вище чинників і закріплюється кредитною угодою. Насамперед ця пропорція визначається за допомогою процентної ставки, яка за згодою сторін передбачається у кредитному договорі. Причому сплата і розмір позичкового процента мають імперативний характер, тобто його сплати в обумовленому розмірі не можна уникнути. Отже, позичальникові належить ли­ше та частина прибутку, яка залишиться після сплати процентів кредитору.

Функція збереження позичкового капіталу полягає в тому, що за допомогою процента кредиторові забезпечується повернення від позичальника як мінімум вартості, рівноцінної тій, яка була надана в кредит. Особливо дія цієї функції проявляється в періоди високих темпів інфляції. Адже інфляція породжує процентний ризик – небезпеку втрат: у кредиторів – унаслідок зниження реальних процентних ставок за кредити відносно темпів інфляції, у боржників – при їх підвищенні. Процентний ризик банків виникає і в разі перевищення процентних ставок, що сплачуються ними за залучені кредитні ресурси, над ставками за наданими позичками. Тому під час інфляції процентна ставка за користування позичками, як правило, зростає. У такий спосіб кредитор перекладає ризик знецінення позичкового капіталу на позичальника, а через нього – на все суспільство, адже сплачені підвищені проценти позичальник спробує відшкодувати за рахунок підвищення цін на свої товари.

Щоб запобігти втратам власного капіталу або хоч зменшити ризик його втрати, банки в період інфляції застосовують такі способи:

• запроваджують плаваючі процентні ставки за кредит, які змінюються з урахуванням темпів інфляції, тобто переглядаються або через невеликі періоди – щомісячно чи щоквартально, або ж зі зміною центральним банком базової процентної ставки (ставки рефінансування), або ж зі зміною темпів інфляції;

• намагаються надавати не середньо- або довгострокові кредити, а переважно короткострокові;

• значно підвищують процентні ставки з урахуванням темпів інфляції;

• надають кредити не під проценти, а з умовою участі в прибутку від прокредитованого заходу тощо.

Стимулювальна функція процента полягає в тому, що він спонукає позичальника ефективно використовувати передусім власний капітал, а також надані йому кредитором у тимчасове користування кошти: тримати на оптимальному рівні виробничі запаси, прискорювати процес виробництва і реалізації продукції, своєчасно розраховуватись зі своїми кредиторами. Оскільки процентна ставка, незважаючи на свою залежність від середньої норми прибутку, визначається самостійно і за всіх змін ринкової кон'юнктури ця ставка є величиною фіксованою, то процент стимулює позичальників – суб'єктів господарювання дотримуватися принципів комерційного чи господарського розрахунку. Ці принципи спрямовані на забезпечення ними рентабельної діяльності, щоб отримати додатковий дохід. Цього доходу має вистачити на сплату процентів і одержання власного прибутку, заради котрого позичальник вступив у кредитні відносини з кредитором. Фізичних осіб процент спонукає вести ощадливий спосіб життя, аби швидше погасити заборгованість перед кредитором за позичкою і сплатити проценти за користування нею.

Функції процента визначають його роль у суспільстві. Насамперед процент сприяє ефективнішому використанню кредиту, зміцненню комерційного чи господарського розрахунку. Адже повернути позичку і сплатити проценти легше тому, хто отримає більший прибуток від прокредитованого проекту. Неефективні проекти просто відсікаються. Водночас процент збільшує доходи банків, покриваючи їх витрати на ведення банківської справи і сприяючи зміцненню їх стійкості, а також отримання дивідендів на інвестований у банки капітал їх учасниками (акціонерами чи пайовиками).

Процент сприяє й ефективнішому використанню суб'єктами господарювання своїх власних грошових коштів. Тримаючи їх у банку, на поточному чи депозитному рахунку, вони мають можливість отримати додаткові доходи. Певною мірою це полегшує для них можливість користування банківськими кредитами, а ча­сто ще й на пільгових умовах, бо кожен комерційний банк заінтересований у клієнтах, які забезпечують його грошовими ресурсами. Аби максимально скористатися цими вигодами і перевагами процентних виплат і банківських послуг, економічні суб'єкти повинні активно збільшувати свої доходи і максимально економно їх витрачати, нарощуючи свої вклади в банках та інших фінансових установах.

Велику роль відіграє процент у стимулюванні населення формувати свої заощадження та зберігати їх у банках. По-перше, отриманий процент захищає ці заощадження від знецінення внаслідок інфляції. По-друге, процент на вклади є додатковим доходом населення. По-третє, завдяки проценту населення широко втягується у фінансову систему, стає її активним суб'єктом. Вища процентна ставка за строковими вкладами стимулює вкладників розміщувати свої заощадження в банках на тривалі строки, відповідно зростають можливості банків надавати більше середньо- та довгострокових кредитів на розвиток економіки чи підвищення життєвого рівня населення.

Досить високий порівняно з зарубіжними країнами рівень процентних ставок в Україні стимулює населення зберігати свої кошти передусім у банках і деякою мірою – в інших фінансових посередників. За останні роки банківські вклади населення збільшуються досить високими темпами. Цьому сприяє швидке зростання доходів населення. Доки до 2000 р. абсолютна більшість населення була за межею бідності, вона не мала можливості робити заощадження навіть у межах трансакційного мотиву, незважаючи на досить високі процентні ставки. Лише починаючи з 2000 p., коли намітилися позитивні зрушення в динаміці грошових доходів і життєвого рівня населення, істотно посилився стимулювальний вплив процента на заощаджувальні настрої населення, що спричинило прискорене зростання банківських вкладів населення.

Водночас високі процентні ставки, які вже тривалий час діють в Україні (навіть за невисокої облікової процентної ставки Національного банку України), не дають можливості багатьом суб'єктам господарювання користуватись банківськими кредитами. Це стримує розвиток економіки, подолання платіжної кризи. Підприємства, які все ж таки користуються цими кредитами, високі проценти відносять на собівартість продукції, яку вони випускають, а це робить її неконкурентоспроможною не тільки на світовому, а й на національному ринку.

Щоб зменшити негативний вплив високих процентних ставок на економіку та на рівень життя народу, владні структури України впродовж останніх років компенсують за рахунок коштів Державного бюджету деяким юридичним особам (насамперед сільгоспвиробникам) та окремим групам населення частину процентних платежів за банківський кредит. Високі процентні ставки всередині країни змушують українські банки, великі підприємницькі структури, органи місцевої влади, уряд України робити позичання за кордоном, де процентні ставки значно нижчі. Наслідком цих заходів є зростання пропозиції дешевших кредитних ресурсів на внутрішньому ринку, зниження ставки позичкового процента, краще задоволення фінансових потреб суб'єктів господарювання та населення. Але водночас посилюється загроза надмірного зростання зовнішнього боргу країни та стимулювального впливу процента на трудову активність. Тому не можна допустити, щоб банківська система України заради пошуків за кордоном дешевих кредитних ресурсів ослабила свій зв'язок з населенням і, зокрема, свій стимулювальний вплив на його трудову та заощаджувальну активність через механізм процента.

ВИСНОВКИ

1. Гроші як форма позичкового капіталу мають певну цінність на грошовому ринку, яка проявляється у формі процента. При цьому сьогоднішні гроші цінніші, ніж майбутні, оскільки вони можуть бути розміщені в кредити чи інвестиції і принести додатковий дохід. Процент – це плата за користування позичковим капіталом, його ціна. Він існує лише на базі кредитних відносин. Рівень процента визначається процентною ставкою. Відносно рівня процента, його видів, термінів і методів сплати між кредитором і позичальником складаються певні економічні відносини.

2. Джерелом сплати процента є прибуток підприємця, який він отримує від використання позичкового капіталу. Цей прибуток розподіляється на позичковий процент і підприємницький дохід. Якби на сплату процента використовувався весь прибуток, підприємцеві недоцільно було б користуватись позичкою. Тому процентна ставка (норма процента) має встановлюватись на такому рівні, щоб це було вигідно обом сторонам кредитної угоди.

3. Величина процентної ставки не є стабільною, вона коливається під впливом різних чинників. Особливо різкі її коливання відбуваються під час економічної кризи, гіперінфляції та інших потрясінь в економіці. Але ці коливання мають певні межі. При цьому мінімальну межу процентних ставок установити неможливо. Іноді вона дорівнює нулю, але це виняткові випадки, бо за таких умов немає сенсу ризикувати, надаючи позичковий капітал у кредит. Верхньою межею процентних ставок теоретично є середня норма прибутку, до якої тяжіє прибуток у будь-якій сфері бізнесу. Проте на практиці під впливом різних чинників процентні ставки можуть відхилятись від середньої норми прибутку в обидва боки.

4. Залежно від характеру позички, умов та порядку сплати процентів розрізняють кілька видів процентних ставок, а саме: проценти на вклади і проценти за позичками, номінальні й реальні, прості та складні проценти тощо. Банки й інші фінансові посередники, торгуючи таким специфічним товаром, як гроші, мають на меті отримання доходу. Тому вони залучають (купують) гроші під нижчі процентні ставки, а розміщують (продають) їх під вищі ставки. Різниця між цими ставками називається маржею, яка є одним із видів доходів фінансових посередників.

5. В економічній теорії і на практиці розрізняють кілька способів вимірювання процентних ставок та сплати процентів, застосування яких дає неоднакові результати. Тому фахівець, який працює з позичковим капіталом, повинен добре орієнтуватись у них. Найточнішим вимірником процентних ставок вважається дохід на момент погашення боргу. Але в окремих випадках можуть використовуватись альтернативні, менш точні спо­соби вимірювання.

6. Окрім рівня процентної ставки, на дохідність цінних паперів впливає зміна їх курсової вартості. Разом ці два види доходу складають норму віддачі цінного папера. Тому загальний дохід від цінного папера складається з поточного доходу у формі процента та доходу (збитку) від зміни його курсової вартості.

7. Економічні суб'єкти в кожен даний момент мають певний набір майна, який є їх активом. З метою зниження ризику втрат та збільшення доходів економічні суб'єкти намагаються диверсифікувати своє майно, вкладаючи кошти у різні активи – готівку, поточні рахунки, цінні папери, нерухоме майно, коштовності тощо, тобто формують портфель активів. При цьому вони враховують низку чинників, які можуть вплинути на той чи той вид активів. Ступінь реагування величини попиту індивіда щодо придбання окремих видів активів на зміну обсягу його майна (доходу) називається майновою еластичністю попиту. Залежно від цієї еластичності розрізняють активи нижчого і вищого порядку.

8. Різні активи з однаковою чи близькою тривалістю часу до погашення мають різні процентні ставки через різні графіки виплат доходу за ними. Неоднаковими є і процентні ставки на різні види активів. Співвідношення між різними процентними ставками називається ризиковою структурою процентних ставок, або структурою процентних ставок за ступенем ризику. Ця структура залежить від ступеня ризику невиконання зобов'язань, рівня ліквідності активу, порядку оподаткування доходів, вартості інформації про стан грошового ринку та гравців на ньому. Усі вони певним чином впливають на рівень процентних ставок.

9. Окрім ризикової структури процентних ставок, існує і їх строкова структура, яка означає, що за інших рівних умов рівень процентної ставки зростає зі зростанням строку позички і, навпаки, знижується при його скороченні. Це пояснюється різною вартістю грошей сьогодні і в майбутньому.

10. Залежно від умов договорів між кредиторами і позичальниками існують різні способи нарахування процентів. При цьому кожна зі сторін керується своїми інтересами.

11. Як економічна категорія процент виконує розподільну функцію, функцію збереження позичкового капіталу та стимулювальну функцію, завдяки чому процент відіграє значну роль у розвитку економіки, впливає на ділову активність суб'єктів господарювання, сприяє збільшенню доходів заощаджувальників.

Запитання для самоконтролю

1. Чому вартість грошей сьогодні і в майбутньому різна?

2. Що таке позичковий процент?

3. Чим обумовлюється сплата позичкового процента?

4. Дайте класифікацію процентних ставок за різними критеріями.

5. Як визначаються проценти за простою процентною ставкою?

6. Коли доцільно застосовувати складні проценти? Напишіть формулу визначення складних процентів.

7. Дайте визначення процентної маржі.

1. Чому при кредитуванні окрім номінальної слід враховувати реальну процентну ставку?

8. Яка позичка називається позичкою з незмінним платежем?

10. Як визначається величина купонного платежу за купонною облігацією?

11. За якою формулою визначається вартість дисконтної облігації?

12. Чому дохід на момент погашення є найточнішим вимірником процентних ставок?

13. Які питання має вирішувати інвестор при формуванні свого портфеля активів?

14. Як визначається майнова еластичність попиту на активи?

15. Які чинники та як впливають на попит інвестора на активи?

16. Чим середня норма процента відрізняється від ринкової?

17. Що таке ризикова структура процентних ставок та від яких чинників вона залежить?

18. Що можете сказати стосовно діяльності рейтингових агентств в Україні?

19. Дайте визначення строкової структури процентних ставок.

20. Які способи нарахування процентів Вам відомі? Чи можете навести приклади застосування їх українськими банками?