Рейтинги, які надають цінним паперам рейтингові агентства moody's investors service and standart

ТА POOR'S CORPORATION (США)

Рейтинги, що надаються агентствами		Характерні риси цінних паперів
Moody's	Poor's Corporation
Ааа	AAA	Найвища якість (найнижчий ступінь ризику невиконання зобов'язань)
Аа	АА	Висока якість
А	А	Якість вище середнього рівня
Ваа	ВВВ	Середній рівень якості
Вв	ВВ	Якість нижче середнього рівня
В	В	Спекулятивний
Саа	ССС-СС	Низька якість; високий ступінь ризику невиконання зобов'язань
Са	С	Високоспекулятивний
С	D	Найнижчий рівень якості

Подібні рейтинги запроваджуються й в Україні. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 15 грудня 2005 р. передбачено запровадження кредитного рейтингу (рейтингування), про яке має бути прийнятий окремий закон. Під кредитним рейтингом розуміють умовний вираз кредитоспроможності об'єкта рейтингування в цілому або/та його окремого боргового зобов'язання за національною шкалою кредитних рейтингів, яка затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця шкала поділена на визначені рівні, кожен з яких характеризує здатність позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати проценти й основну суму боргу, а також його платоспроможність. Така шкала використовується для оцінювання кредитного ризику позичальника та окремих боргових інструментів. Національна рейтингова шкала має дві групи рівнів – інвестиційний та спекулятивний.

Рейтингові оцінки, які відповідно до закону є обов'язковими, мають право визначати виключно ті вітчизняні рейтингові агентства, які за результатами конкурсного відбору включені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств. Міжнародні рейтингові агентства можуть займатися рейтингуванням в Україні лише з дозволу зазначеної комісії та здійснювати рейтингові оцінки за шкалою, яка прийнята таким агентством.

Ліквідність цінного папера є другим атрибутом його ризиковості. Вона означає, наскільки швидко і без втрат інвестор у разі необхідності може реалізувати цінний папір за готівку. Зазвичай в умовах розвинутого фондового ринку найліквіднишими є державні цінні папери. Цінні папери корпорацій мають меншу ліквідність. Тому за рівних інших умов нижчій ліквідності відповідає вища процентна ставка. Звідси можна зробити висновок, що ризикові премії віддзеркалюють і рівень ліквідності цінного папера, а тому цю премію ще називають ліквідною премією.

Умови оподаткування також впливають на рівень процентних ставок. Якщо дохід на цінний папір не підлягає оподаткуванню, то позичальник зазвичай сплачує нижчий позичковий процент. Навпаки, якщо дохід на цінний папір оподатковується, то процентна ставка зростає. Коли Верховна Рада України прийняла закон про оподаткування доходів на вклади населення в банки 5-відсотковим податком, це викликало збурення як у банківській системі, так і серед населення України, бо бажання зберігати гроші в банках зменшиться. Тоді банкам доведеться підвищити процентні ставки, що негативно відіб'ється на розвитку економіки.

Вартість інформації про стан грошового ринку та гравців на ньому також впливає на рівень процентної ставки. Адже перш ніж позичати гроші позичальник має вивчити стан грошового ринку та умови його функціонування як на даний момент, так і прогнози на перспективу, щоб зробити позичання на найсприятливіших для себе умовах. Водночас інвестор хоче вкласти свої гроші на найвигідніших для себе умовах і з найменшим ризиком їх втрати. Тому він також мусить мати інформацію про грошовий ринок та окремих позичальників. Одержання та оцінювання на професійному рівні такої інформації вимагають додаткових ви­трат, які компенсуються підвищенням процентної ставки.

Загалом же можна зробити висновок, що ризикова структура процентних ставок за борговими зобов'язаннями з однаковим чи досить близьким строком погашення залежить від чотирьох чинників – ризику невиконання зобов'язань, ліквідності фінансового інструменту, умов оподаткування процентного доходу, вартості добування інформації про грошовий ринок та окремих позичальників. Відповідно при зростанні цього ризику процентна ставка зросте, при підвищенні ліквідності цінного папера процентна ставка на нього впаде, при запровадженні оподаткування процентного доходу доведеться підвищувати процентну ставку.

Строкова структура процентних ставок означає, що за всіх інших рівних умов рівень процентної ставки зростає зі зростанням строку позички і, навпаки, знижується при його скороченні. Це випливає, як говорилось вище, з вартості грошей сьогодні і в майбутньому. Окрім цього, на рівень процентної ставки впливає прогнозування тренду процентних ставок на перспективу. Він, у свою чергу, залежить від багатьох відомих і невідомих чинників. Відомим є чинник зниження рівня процентних ставок через властивість до зниження середньої норми прибутку. Решта чинників, які прогнозуються, на довгострокову перспективу визначити важко. Тому в довгострокових позиках може застосовуватись «плаваюча» процентна ставка, яка залежить від конкретної ситуації на грошовому ринку у відповідний момент.

Графічне зображення доходів на цінні папери з різними строками погашення, але з однаковим ризиком, ліквідністю та умовами оподаткування називають кривою доходу. Ця крива має такий вигляд (рис. 12.1):

Рис. 12.1. Криві доходу за державними цінними паперами.

Криві, зображені на рисунку, описують структуру процентних ставок за строками певного виду цінних паперів (у даному разі цінних паперів Державної скарбниці США). На графіку видно три криві доходу, у кожній з яких можуть бути різні за траєкторією відрізки: висхідний, горизонтальний і спадний.

Якщо криві доходу мають висхідну траєкторію, то це значить, що процентні ставки за довгостроковими облігаціями вищі, ніж за короткостроковими. Коли ж криві доходу горизонтальні, це означає, що обидва види цих ставок – за довго- та короткостроковими облігаціями – однакові. А коли крива доходу спадна, то довгострокові процентні ставки нижчі за короткострокові (це можливо в період подолання інфляції в країні). Отже, за різних ситуацій у країні крива доходу може набувати різного вигляду.

Для пояснення взаємозв'язку між процентними ставками на цінні папери з різними строками погашення застосовують три теорії: гіпотеза сподівань; теорія сегментних ринків; теорія домінантного середовища. Перші дві з цих теорій не дуже добре узгоджуються з емпіричними даними, але вони є підґрунтям для третьої – теорії домінантного середовища.

Гіпотеза сподівань полягає в тому, що покупці цінних паперів зазвичай не віддають переваги цінним паперам одного строку погашення над іншими. Тому прогнозують, що процентна ставка за довгостроковими цінними паперами в середньому дорівнюватиме майбутнім процентним ставкам за короткостроковими цінними паперами. Тобто такі цінні папери є замінними. Звичайно, якщо прогнозується в якомусь році зміна рівня процентної ставки за короткостроковими позичками, то в цьому ж напрямі змінюватимуться процентні ставки за довгостроковими позиками.

Теорія сегментних ринків з метою опису структури процентних ставок за строками погашення розглядає цінні папери з різними строками погашення як повністю відокремлені та сегментні. Процентна ставка на кожен окремий цінний папір визначається попитом незалежно від процентних ставок на цінні папери з іншими строками погашення. Інвестор виходячи зі своїх можливостей та наявної в нього інформації віддає перевагу цінним паперам з тим строком погашення, який його цікавить, незалежно від рівня процентної ставки за цінними паперами з іншими строками. Наприклад, якщо інвесторові через чотири роки будуть потрібні гроші для заміни автомобіля новим, то його цікавитимуть ті цінні папери, які погашатимуться через чотири роки, незалежно від того, що на цінні папери з 10-річним строком погашення (які до того ж важко продати) процентна ставка значно вища. Тобто такі цінні папери не є замінними. А тому очікуваний дохід на цінний папір одного строку погашення не впливає на попит на інші цінні папери. Не важко здогадатися, що ця теорія є протилежною до гіпотези сподівань.

Теорія домінантного середовища, яка використовується для опису строкової структури процентних ставок, доводить, що процентна ставка за довгостроковим цінним папером у середньому дорівнюватиме короткостроковим процентним ставкам, які будуть застосовуватись для нарахування доходу протягом терміну існування довгострокового цінного папера, плюс строкова премія, яка відповідає попиту і пропозиції на цей цінний папір. Виходячи з цієї теорії цінні папери з різними строками погашення насправді є замінниками відносно один одного, бо очікуваний дохід на один із них впливає на рівень доходу на цінні папери з іншими строками погашення.

Проте інвестори часто віддають перевагу якомусь цінному паперу, що за строками відрізняється від інших цінних паперів, тобто створюють певне домінантне середовище. Проте вони не можуть допустити, щоб доходи на інші цінні папери надто відри­вались від доходів на цінні папери, яким вони надали перевагу. Якщо ж, приміром, потрібно переорієнтувати інвесторів з короткострокових на довгострокові цінні папери, то на останні слід платити позитивну строкову премію. А звідси висновок: процентні ставки за цінними паперами з різними строками погашення змінюються з перебігом часу разом.

Отже, теорія домінантного середовища, яка поєднала в собі дві інші теорії, є найприйнятнішою теорією процентних ставок за строками погашення. Вона найбільше відповідає практиці поведінки інвесторів на ринку цінних паперів.