Розрахунок лізингових платежів, тис. Грн

№ з/п	Платежі	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік	Разом за 5 років
1	Відшкодування вар­тості обладнання	20000	20000	20000	20000	20000	100000
2	Структура лізинго­вого платежу у тому числі:
2.1	плата за кредит	30000	24000	18000	12000	6000	90000
2.2	лізингова маржа	3000	3000	3000	3000	3000	15000
2.3	страховий платіж	2000	2000	2000	2000	2000	10000
3	Лізинговий платіж, усього	55000	49000	43000	37000	31000	215000

Виплата лізингових платежів здійснюється згідно з графіком, погодженим з обома сторонами.

Підприємство-лізингоодержувач перестає сплачувати лізинго­ві платежі після закінчення терміну чинності лізингової угоди. Лізингоодержувач при цьому має право:

* повернути обладнання лізингодавцеві;

* поновити або укласти нову лізингову угоду;

* придбати обладнання за залишковою вартістю.

Спосіб дальшого використання лізингового майна залежить від напрямків інвестиційної стратегії підприємства.

Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капі­талу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану това­ровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності віт­чизняних підприємств.

7.4. Кредитування малих та середніх підприємств

7.4.1. Кредитування малих підприємств

Важливим джерелом інвестиційних ресурсів малих та середніх підприємств можуть бути надані їм банківські кредити.

Міжнародні кредити можуть надаватися у гривнях, евро та доларах США.

Мікрокредити можуть отримувати:

• приватні підприємці (без створення юридичної особи);

• малі підприємства усіх сфер економічної діяльності недер­жавної форми власності (з чисельністю постійних працівників не більше 150 осіб).

Погашення кредитів здійснюється помісячне рівними части­нами. Відсотки нараховуються на залишок кредиту за фактичне його використання.

Надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, суб'єктам ма­лого і середнього підприємництва в Україні покладено на креди­тно-гарантійну установу, створену відповідно до Указу Прези­дента України «Про утворення кредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва» № 540/99 від 20.05.99 p., організаційно-правове забезпечення діяльності якої покладене на Державний комітет України з питань розвитку під­приємництва разом із Національним банком України, а засновни­ком цієї установи з боку держави є Український фонд підтримки підприємництва.

В Україні створений «Мікрофінансовий банк» (МФБ) — пер­ша фінансова установа, яка спеціалізується на кредитуванні ма­лого бізнесу та орієнтована на потреби малого підприємництва (табл. 7.5).

Таблиця 7.5

УМОВИ КРЕДИТУВАННЯ МФБ

Умови	Мікрокредити	Мінікредити
Базові процентні ставки:	Від 1,25 % на місяць	Від 1 % на місяць
Максимальна сума	$ 10000	$10000—125000
Комісія за оформлення кредиту	1 % від суми кредиту (не більше 200 доларів США)
Строки кредитування	*Поповнення оборотних коштів — до 9 місяців. *Придбання основних засобів — до 1 8 місяців	* Поповнення оборотних коштів — до 1 2 місяців * Придбання основних засобів — до 26 місяців
Заявка на отримання кредиту	Мікрозаява	Мінізаява

Як забезпечення кредитів можуть виступати:

• нерухомість;

• обладнання;

• транспорт;

• товари;

• застава та порука третіх осіб.

Мікрокредити не надаються на:

• виробництво тютюнових виробів, алкогольних напоїв, зброї;

•торгівлю цінними паперами;

•розвиток грального бізнесу.

Для отримання кредиту підприємець подає заявку з усіма да­ними про кредитора, суму, мету, забезпеченість та термін кредиту. До заявки надаються такі документи:

1. Квартальні звіти (баланс, форма № 2, довідка до форми № 2, форма № 5) за поточний рік.

2. Копії документів засновника, документів про реєстрацію, (перереєстрацію), а також підтвердження повноважень керівників.

3. Копії паспортів керівників, які мають право підпису, і голо­вного бухгалтера.

4. Копії договорів про оренду приміщень та транспорту, про спільну діяльність.

5. Виписку про рух грошей на розрахунковому рахунку за останні три місяці.

6. Довідку з обслуговуючого банку, котрий обслуговує заяв­ника, щодо браку інших кредитів.

7. Копії ліцензій на право виконувати певні види діяльності, патентів і дозволів.

8. Список дебіторів та кредиторів заявника на момент подання заявки (зі строками розрахунків).

9. Документи, що підтверджують право власності на можли­вий предмет застави.

10. Будь-які інші документи, котрі можуть сприяти прийняттю рішення про надання кредиту (рахунки-фактури, контракти, мит­ні декларації тощо).

Приватні підприємці, що працюють без створення юридичної особи, в банк подають:

1. Копію паспорта.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію.

3. Копію довідки про надання ідентифікаційного коду.

4. Копію ліцензії на право виконувати певні види діяльності, патентів і дозволів.

5. Накладні, господарські договори і/або інші документи, що підтверджують діяльність підприємця.

6. Документи, що підтверджують право власності на можли­вий предмет застави.

7. Будь-які інші документи, які можуть сприяти прийняттю рішення про надання кредиту (рахунки-фактури, контракти, мит­ні декларації тощо).

Кредитування сфери малого бізнесу є перевіреним ефективним методом економічного розвитку, який охоплює велику кількість при­ватних власників та мікропідприємств у розвинених країнах світу.

У країнах, що розвиваються, малі та мікропідприємства швидко адаптуються до змінних умов ринку, оскільки вони активно і проникають у всі його сфери, забезпечують зайнятість значної кількості працівників та сприяють збільшенню ВВП. Причиною особливої уваги до мікропідприємств є потенційна можливість їх зростання. Приблизно 2—5 % усіх мікропідприємств перетво­рюються на малі та середні підприємства.

За визначенням Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та інших міжнародних організацій, до мікропідприємств належать компанії з чисельністю зайнятих менше 10 осіб, хоч у США і Польщі такі підприємства мають штат менший за 5 осіб. Крім того, експерти США вважають мікропідприємствами такі бізнес-структури, що потребують фінансування в розмірі, мен­шому за 25 тис. дол. Ці підприємства різняться за розміром та спеціалізацією і майже завжди не мають доступу до традиційних джерел кредитування й капіталу через невеликі розміри, брак до­даткового майнового забезпечення, нестачу коштів і досвіду управління. Мікрокредитування, що використовується як страте­гія економічного розвитку, спрямоване на фінансування найдрібніших підприємств.

Тому в розвинутих країнах світу існують спеціальні організа­ції, пов'язані з мікрокредитуванням. Вони ставлять перед собою такі завдання:

* надання малим підприємствам венчурного капіталу на поча­тку виконання проекту для створення робочих місць і забезпе­чення економічного зростання в майбутньому;

* надання підприємствам можливості отримання додаткового прибутку;

* надання кредитів і фінансування мікро- і малих підприємств, що належать підприємцям, які не мають доступу до звичайних

джерел фінансування.

Прикладом механізму кредитування малих підприємств може бути польський фонд під назвою «Мікро». Проект створено в 1994 р. для здійснення програми Польсько-американського фон­ду підприємництва (ПАФП), яка передбачала фінансову підтрим­ку розвитку мікропідприємництва в Польщі. Фонд має представ­ництва в 32 містах Польщі, завдяки чому є можливість охопити підприємців з усіх регіонів країни. Фонд «Мікро» надає позички, рівень повернення яких дорівнює приблизно 98 відсоткам. Одер­жані фондом «Мікро» прибутки збільшують його позичковий ка­пітал. Це дає змогу постійно фінансувати все більшу кількість

малих підприємств.

Єдиним забезпеченням позички, якого вимагає фонд «Мікро», є цивільне поручництво та власне вексельне поручництво особи, яка одержує позичку.

Фонд надає цільові позички на найкоротший термін, що дає змогу ефективно використовувати й своєчасно сплачувати їх. Суми позичок коливаються в межах від 3000 до 30000 злотих (від 700 до 7000 дол. США), причому величина першої позички не перевищує 10000 злотих (2400 дол. США), а за наступних (об­ґрунтованих) позичок сума може поступово зростати до 30000 зло­тих. Позички сплачуються щомісяця рівними частинами, що складаються з основної суми боргу та відсотків, нарахованих згі­дно з постійними відсотковими ставками, у термін, не більший за 12 місяців. Розмір номінальних річних відсоткових ставок зале­жить від способу поручництва за позичкою.

Діяльність організації з мікрокредитування має такі особливості:

1) відсоткові ставки за цими кредитами вищі, ніж відсоткові ставки за кредитами в банківській системі;

2) прискорено й спрощено процедуру кредитування й контро­лю з метою зниження адміністративних витрат;

3) підвищення рентабельності і забезпечення своєї фінансової стабільності в довгостроковій перспективі.

Перевірений у багатьох країнах досвід надання мікрокредитів свідчить, що такий механізм часто виявляється набагато успіш­нішим для задоволення потреб підприємців, ніж кредитні про­грами комерційних банків або кредитних спілок, особливо щодо умов надання гарантій. При цьому відкривається можливість започаткування підприємцем власної справи на прийнятних для кредитора і кредитоодержувача умовах.