3. Характеристика розумової праці людини

Широко розповсюджене помилкове уявлення про розумову працю як про легку. Таке уявлення ґрунтується на тому, що при розумовій праці енергетичні затрати значно нижчі, ніж при фізичній.

У фізіологічному відношенні головною особливістю розумової праці є те, що при ній мозок виконує функції не тільки координаційні, але й основного працюючого органа. При цьому значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають нові функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них.

Незважаючи на суттєві фізіологічні відмінності, поділ трудової діяльності на фізичну та розумову досить умовний. З розвитком науки і техніки межа між ними щораз більш згладжується.

Тим не менше, деякі види трудової діяльності можна віднести переважно до розумової: управлінська праця, творча праця наукових працівників, письменників, художників, композиторів, артистів, архітекторів, конструкторів, праця операторів, учителів і викладачів, медичних працівників тощо. Одну з найбільш численних груп, де переважає розумова праця, становлять учні та студенти. Для їх трудової діяльності характерні напруження пам'яті, уваги, сприйняття, часті стресові ситуації (контрольні заняття, заліки, іспити), більшою мірою малорухливий спосіб життя.

Розумова праця має свої фізіологічні особливості. Мала рухливість, вимушена одноманітна поза при розумовій праці послаблюють обмінні процеси, зумовлюють застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршують постачання мозку киснем. Становлячи лише 1,2-1,5% маси тіла, мозок споживає понад 20% його енергетичних ресурсів. Приплив крові до працюючого мозку збільшується в 8-10 разів порівняно зі станом спокою, зростає потреба його в кисні та глюкозі.

Вміст глюкози в крові збільшується на 18-36%, підвищується концентрація в крові адреналіну, норадреналіну і вільних жирних кислот. У мозковій тканині посилюється витрата глюкози, метионіну, глютаміну та інших незамінних амінокислот, вітамінів групи В. Погіршуються функції зорового аналізатора - гострота зору, стійкість ясного бачення, контрастна чутливість, зорова працездатність. Збільшується час зорово-моторної реакції.

Розумовій праці притаманний і найбільший ступінь напруження уваги: при читанні спеціальної літератури це напруження майже удвічі вище, ніж при водінні автомобіля у місті, і в 5-10 разів вище, ніж при виконанні багатьох видів механізованої фізичної праці.

Формальне завершення робочого дня часто пе перериває процесу професійно спрямованої розумової діяльності. Кажуть, думку неможливо скласти як руки, вона й уві сні не зовсім спить. Розвивається особливий стан організму - втома, яка може перетворитися на перевтому. Цей стан слід розглядати як серйозне порушення нормального фізіологічного функціонування організму, як передпатологію, а часом і патологію. При розумовій праці стан перевтоми характеризується відсутністю повного відновлення працездатності до чергового робочого дня, порушенням сну (аж до стійкого безсоння), зниження опору до дії несприятливих факторів навколишнього середовища, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Такий стан може призвести до погіршення перебігу (загострення) серцево-судинних, бронхо-легеневих, ендокринних і багатьох інших хронічних захворювань, створює сприятливі умови патології (гіпертонічний криз, інфаркт міокарда, гострі порушення мозкового кровообігу), декомпенсації цукрового діабету і т. ін.

При розумовій праці стан перевтоми не такою мірою демонстративний, як при фізичній. Люди, які займаються розумовою працею, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої професійні обов'язки без помітного зниження рівня трудової активності і продуктивності праці.