18. 1699 Рік – Карловацький мир між Польщею та Туреччиною:

- Туреччина відмовляється від претензій на Правобережну Україну та повертає полякам Поділля;

- турки наполягають на забороні призначати гетьманів на Правобережжі та скасування полкового козацького устрою.

Церковне питання

Оскільки юридично греко-католицька церква не визналась Римом (уніатських єпископів не допустили до засідання у римському сенаті), а повернення до православної церкви вже було не можливим (обвинувачення у зраді) – уніати почали діяти самостійно:

• Іпатій Потій (уніатський митрополит 1599 – 1612) користуючись фактичною владою почав порядкувати по-новому;

• Йосиф-Вельямін Рутський – розповсюджував освіту, особливо, серед сільських священників і висунув ідею – «об»єднання однієї Руси з другою», православної та уніатської церков для створення Київського патріархату.

Православна церква переживала страшну кризу – Київський митрополіт (Рогоза, Потій) та більшість єпископів пішли в унію, з вищих церковних посадових осіб залишилось тільки двоє - Гедеон Балабан – єпископ львівський та Михайло Копистенський – єпископ перемишльський. Їх підтримував з своєю школою «некоронований король Русі» князь Константин Острозький, разом вони були «останніми трьома стовпами православної церкви». Але на початку 17 століття всі троє померли, Острозьку школу передала єзуїтам під колегіум, онука великого діда.

Відродження православної церкви

В другій декаді 17 століття в Києві на посаді архімандрита К.П. лаври з»явився галичанин Є. Плетенецький:

- згуртував навколо себе освічених священнослужителів: Йова Борецького, Тарасія Земку, Захарія Копистенського, Памву Беринду та Лаврентія Зизанія;

- залучив до справи козаків та з їх допомоги вигнав уніатів з Софійського собору та самозахопив чимало монастирських маєтностей конфіскованих королем;

- 1615 рік на кошти монастиря Є. Плетенецький заснував Київську друкарню в якій за 15 років було видано 30 книжок (перша надрукована «Часослов») релігійного та освітянського змісту (більше ніж взагалі до цього часу в Україні), крім того існували друкарні: 1604 – Дерманська на Волині, 1606 - Криловська під Галичем;

- 1615 рік Єлизавета Гулевич (Галшка Гулевичівна) заповіла православній громаді Києва двір і майдан на Подолі де київські міщани заснували Богоявленське братство при якому була відкрита Богоявленська школа;

- 1620 рік П. Конашевич-Сагайдачний з усім Військом Запорозьким вступив до братства;

- 1620 рік Сагайдачний викрав з Московії єрусалимського патріарха Феофана ІІІ і привіз до Києва, де його протримали майже рік, і він висвятив на митрополіта київського Йова Борецького та кількох єпископів.

Наприкінці 20-х років 17 ст. перемовини митрополитів православного Борецького та уніатського Рутського не дали результату «об»єднання однієї Руси з другою» не сталося.

З 1631 по 1632 роки митрополитом Київським був Ісайя Копинський. Мала тривалість його правління пояснюється тим, що в 1632 році помер «гонитель православних» польський король Сігізмунд ІІІ і новий король Володислав IV видав «Пункти заспокоєння руського народу грецької релігії» (митрополія Київська визнавалась за умови зречення всіх самозваних митрополитів, а уніати з православними урівнювались в правах).

Новим митрополітом православних став Петро Могила 1632-1647 рр. (в 1992 р. причислений до лику святих, з 1627 р. архімандрит К.П. лаври), він став упорядником відродженої православної віри.

П. Могила добився підлеглості української православної церкви тільки Константинопольському патріархату та відкриття галицької та усієї Русі митрополій.

П. Могила провів реставраційні роботи в Десятинній, Михайлівській, Трьосвятительській церквах, у Видубицькому монастирі, в храмі Спаса на Берестові та в Софійському соборі.

В 1647 – 1657 рр. – митрополіт Київський Сільвестр Косів, вітав визвольну війну Б. Хмельницького в грудні 1648 року, а в січні 1654 року засудив союз Хмельницького з Москвою.

До 1675 року (до смерті митрополита Йосифа Нелюбовича Тукальського) київські митрополити (Антоній Вінницький) не хотіли підпорядковуватись Московському патріарху, залишаючись підпорядкованими Константинопольському патріарху (суто формально). З 1675 по 1685 роки тривали суперечки між претендентами на Київську митрополію - між прихильниками автономної української церкви та Московського патріархату, в результаті перемогли останні. Їх митрополіт Гедеон (Святополк) у травні 1686 року погодився від імені Київської митрополії на перепідпорядкування Московському патріарху (кінець Київської митрополії).

Освіта

Не православна: єзуїтські, протестантські та уніатські колегіуми та Львівський університет (1661).

Православна:

- більшість шкіл при монастирях та церквах де викладають дяки – «бакаляри» та «дидаскали»;

• з 1586 року Львівська братська школа де з 1604 р. ректором Й. Борецький з викладачами К. Ставровецьким та і Козловським;

• з 1615 року Київська Богоявленська школа;

• з 1631 року Київська Лаврська школа заснована П. Могилою;

• 3 1632 року дві київські школи об»єднаються в Києво-Могилянський колегіум, якому підпорядковуються братські школи у Вінниці, Гощі та Кременці. Ректором колегіуму став Лазар Баранович, викладачами в ньому працювали: Йосиф Кононович-Горбацький, Інокентій Гізель, Ісайя Козловський, Сильвестр Косів – всі вони були галичанами. З статусом Києво-Могилянського колегіуму теж були певні проблеми, його фактично не було визначено. Тільки в умовах Гадяцької угоди 1658 року йому надавався статус «колегіуму», що в Речі Посполитій значило вищий навчальний заклад, але сейм не ратифікував цю угоду. Тож, юридично, тільки в 1702 році Києво-Могилянка отримала статус «академії», що прирівнювалось до вищої освіти в Росії.

• Протягом 17 ст. в Переяславі та Чернігові виникають православні колегіуми.

Література

Релігійні твори:

• полемічні твори Йова Борецького;

• «Плач» («Тренос») Мелетія Сморицького – захисника православ»я, учня єзуїтського колегіуму у Вільно та вихованця чотирьох європейських університетів, який в кінці кінців став уніатом;

• підручник з теології для священників «Зерцало богословія» Кирила Ставровецького;

• «Часослов» - перша книга надрукована в Лаврській друкарні з передмовою З. Копистенського та його твір «Палінодія» на захист православ»я. як відповідь на твір уніатського архімандрита Крезви «Оборона унії» (1619);

• виправлений з грецьким оригіналом «Псалтир» 1624 року;

• «Патерикон» 1635 року про життя печерських святих;

• «Тератургема» Афанасія Кальфонойського 1638 року про чудеса Афону;

• «Пересторога», «Скарга вбогих до Бога» та «Слово про врем»я бездождія та гладу» аноніми;

• «Православне ісповідання віри» 1643, П. Могили;

• «Краткий катехізис» 1645, П. Могили;

• «Великий требник» 1646, П. Могили;

• збірка «Молитов і поучень» для студентів» П. Могили.

Наукові, поминальні та ораторсько-проповідні твори:

• «Візерунок цнот» на честь Є. Плетенецького;

• «Вірші на жалосний погребзацного рицера Петра Конашевича-Сагайдачного» К. Саковича;

• словник «Лексикон славеноросський і імен толкованіє» П. Беринди (6982 церковнослов»янських слова);

• «Граматика словенскія правильное синтагма» М. Смотрицького 1616р. з Вільненської друкарні.

• збірник «О воспитании чад» 1609 року Львівської друкарні;

• «Ключ разуменія» І. Галятовського 1659;

• проповіді Дмитра Туптала – історика церкви;

• «Огородок Марии богородиці» А. Радивиловського 1676;

• «Венец Христов з проповідей недільних» 1688;

• «Синопсис» І. Гізеля – перше історичне дослідження;

• «Хроніка» Ф. Сафоновича;

• Літопис Самовидця невідомого автора про події «хмельниччини»

• «Хронограф» про боротьбу з монголо-татарами;

• «Густинський літопис», «Київський літопис» до 1620 року, «Острозький літопис» та «Львівський літопис»;

• «Про Москву і про Дмитра, царка московського, неправдивого» спогади київського купця Б. Балики.

• Епіфаній Славинецький та Сімеон Полоцький – українські вчені, які переїхали працювати до Росії.

Поети – Лаврентій Величковський, Касьян Сакович;

Драматурги – Якуб Гаватович;

Прозаїки – Лазарь Баранович, Антоній Радивиловський.

Театр

Виникає в братських школах де ставили релігійні драми, наприклад, у 1619 році в перервах драми «Усікнення голови Іоанна Хрестителя» поставили дві інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найкращий сон». Саме з інтермедій народилась народна комедія.

З 1667 року відомий вертеп – пересувний ляльковий театр (ідея запозичена у католицьких монастирів), який в Україні розповсюдився, як різдвяна містерія.

Музика

Музична грамота входила в «сім вільних мистецтв», тож музику викладали в братських школах, вона була важливим елементом вертепу.

В церковному співі було застосовано поліфонічний спів, якому навчали регенти церковних хорів.

Кобзарі та лірники – «народні професіонали», вони виконували псалми, канти духовного характеру, думи та апокрифічні пісні.

Архітектура

Замкове будівництво: добудовувався Кам»янець-Подільський замок та замки у Луцьку, Меджибожі, Бережанах, Жовквах та Тернополі, навіть церковні споруди будувались, як оборонні споруди: церкви в Сутківцях та Межиріччі.

Готичний стиль у Львові – католицький собор – Катедра.

На Вірменській вулиці Львова – чисельні споруди у стилі класичної вірменської церковної архітектури та католицької храмової архітектури спроектованої переважно італійцями.

На Руській вулиці Львова вчетверте відбудована Успенська церква.

Українське або козацьке бароко - церква Воздвиження в Дрогобичі, церква Миколи Притиска в києві, Покровська церква в Сулимівці, П»ятницька церква у Львові.

Гетьманській двір на Гончарівці під Батурином нагадував князівській палац завдяки бароковому оздобленню.

Новий корпус Києво-Могилянської академії побудований Мазепою у стилі бароко.

Живопис

Бароко проявляється в розписі іконостасів П»ятницької церкви Львова, чисельні розетки на фронтонах Михайлівської церкви.

Іконопис є поєднанням стрімких готичних ліній, італійського ренесансу та східних іконописних традицій – фрески у церкві Святого духа в селі Потеличі, церкві Воздвиження в Дрогобичі.

Фреска в церкві Спаса на Берестові, де зображено прижиттєвий портрет П. Могили.

Особливо популярними стають скульптурні портрети сучасників, тільки у Вишневецькому замку було понад 600 портретів, в їх галереї кращих 60 портретів. Відомими майстрами портретів були М. Петрахнович та ф. Сенькович.

Книжкова мініатюра та гравюра набула величезного розповсюдження (перші світські гравюри з»явились 1622 року в творі «Вірші на жалісний погреб … гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного»). Книжки Петра Могили оздоблював гравюрами майстер Ілля. Відомі імена інших граверів: Тимофій Петрович «Бесіди Івана Золотоустого», Тарас Левкович Земко, Клирик Лука.

З»являються людвисарство – лиття з міді та конвисарство – лиття з золота.

У світському живописі дуже популярним стає козак Мамай.

Скульптура

Надгробні пам»ятники: - А. Кисилю в селі Низкиничі на Волині;

- Я. і С. Жолкевським у костьолі в Жовкві.

Географія розташування Запорозьких Січей