1.2. Молодіжне підприємництво в Україні - як складова розвитку малого та середнього бізнесу

Вже п'ятнадцять років після проголошення незалежності Україна намагається йти курсом побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки. На жаль, через сукупність об'єктивних та суб'єктивних причин зусилля, щодо реалізації обраного курсу, не призвели до формування ефективної ринкової системи у повному розумінні цього слова. Натомість маємо значну втрату вітчизняними підприємствами ринків збуту, зношення активної частини їх основних фондів, зниженням загального економічного потенціалу країни, що супроводжується падінням рівня життя населення.

Проте, Україна в змозі адекватно вирішити проблеми формування реального ринкового простору. При цьому повинно мати місце чітке усвідомлення критичної важливості ряду складових економічної міці держави. [17, c. 36]

Розглядаючи сукупність факторів економічного зростання можна говорити про важливість окремих з них саме з огляду на вплив, який вони спричиняють на результуючий показник. Серед них слід виділити наступні:

• по-перше, ефективно функціонуючий сектор великих підприємств як базис економіки країни та основа її конкурентоспроможності на зовнішніх ринках в умовах глобалізації;

• по-друге, широкий прошарок громадян із достатком, рівень якого дозволяє віднести їх до так званого середнього класу. [17, c. 37]

Навряд чи хтось наважиться заперечити той позитивний вплив на економічну міць країни, який забезпечується великими підприємствами, особливо якщо згадати, що на сьогоднішній день економічна потужність окремих компаній (так званих, транснаціональних корпорацій) може перевищувати потужність певних країн. Економічну потужність країни можна визначити через її спроможність адекватно задовольняти потреби членів власної спільноти та суспільства у цілому шляхом надання необхідних товарів та послуг. [20, c. 14]

Безумовно, таке завдання може бути покладено як на великі, так і на середні та малі підприємства. Але слід зазначити, що великі промислові підприємства чи їх об'єднання наділені певними особливостями, серед яких можна виділити наступні:

- сильніша ринкова позиція та наявність місця для "ринкових маневрів";

- концентрація технологічних потужностей;

- акумулювання кадрового потенціалу суспільства, концентрація та впровадження "ноу-хау", ресурсно та енерго-зберігаючих технологій;

- збільшення інвестиційного потенціалу, розширення можливостей додаткового залучення як зовнішнього, так і внутрішнього фінансування;

- забезпечення диверсифікації виробництва, а, отже, створення передумов для забезпечення фінансової стійкості, завдяки ефекту усереднення кон'юнктури ринку;

- зниження трансакційних видатків та використання ефекту масштабу. [5, c.64]

Поряд з цим, великі підприємства дещо втрачають із зростанням власних розмірів. Так, зворотною стороною цього ефекту є втрата гнучкості таких виробничих комплексів, зростання управлінського апарату у зв'язку із необхідністю посилення координації. Таким чином, додаткові витрати можуть нівелювати усю користь від ефекту масштабу.Крім того, завдяки ускладненню організаційної та функціональної структури велике підприємство програє у ринковій гнучкості через уповільнення формування реакції на зовнішні ринкові подразнення.[8, c.13]

З іншого боку, великі підприємства, навіть володіючи значним інвестиційним потенціалом, є консервативними щодо розробки та впровадження радикально новітніх проектів, покладаючись у таких випадках на венчурні підприємства невеликих розмірів, в яких вони виступають, як правило, співзасновниками. Такий інвестиційний консерватизм великих підприємств спричинений існуванням певного рівня бюрократизації інвестиційного процесу на такому підприємстві, хоча і дозволяє попередити фінансові потрясіння у зв'язку із можливим провалом проекту. [11, c.96]

Звичайно, кожне підприємство, незалежно від його розмірів, спроможне взятися за вирішення проблеми забезпечення суспільства та його членів необхідними продуктами. Але підприємства із категорії малих та середніх, на противагу великим, покликані вирішувати дещо специфічні завдання. Так, від малих та середніх підприємств варто очікувати реалізації дещо інших суспільно важливих пріоритетів, серед яких варто виділити наступні.

По-перше, динамізм, гнучкість та диверсифікованість форм малого підприємництва дозволяє розглядати підприємства із згаданої категорії як невід'ємний складовий елемент будь-якого із секторів економіки країни. Завдяки специфіці власної організаційної структури малі підприємства спроможні своєчасно реагувати на зміни у ринковому середовищі. Крім того, мале підприємство спроможне реалізувати за короткий термін порівняно болісну переорієнтацію підприємства у порівнянні із своїми великими "неповороткими" конкурентами.

По-друге, малі та середні підприємства є основою інноваційного підприємництва, забезпечуючи при цьому левову частку розробки та промислового впровадження нових та новітніх технологій. Як свідчать окремі статистичні джерела, співвідношення щодо нововведень між малими підприємствами та незалежними винахідниками з одного боку та великими підприємствами з іншого складає 9 до 1 не на користь великих підприємств.

По-третє, малі та середні підприємства це досить дієвий засіб розв'язку цілого ряду соціально-економічних проблем і, перш за все, безробіття. Як показує світова практика, малі та середні підприємства хоч і виробляють не основну частину ВНП, все ж забезпечують суспільство левовою часткою робочих місць. А кожне робоче місце — це заробітна платня, відрахування до бюджету і, врешті решт, - зняття соціальної напруги у суспільстві. [12, c.76]

І на останок, провадження малого та середнього підприємництва нерозривно пов'язане із відносинами власності. Справа у тому, що основна частка зайнятих на таких підприємствах одночасно виступає у якості безпосередніх власників бізнесу, забезпечуючи при цьому злиття в одній особі і найманого працівника, і управлінця, і роботодавця, і власника підприємства. Таке поєднання різних суспільно-економічних ролей в одній особі дозволяє сподіватися на економічну ефективність малого підприємництва як ринкового інституту. Крім того, розвиток малого та середнього підприємства може розглядатися для України як необхідна передумова формування у суспільстві середнього класу, який, як відомо, є опорою будь-якої держави із ринковою економікою. [18, c. 24]

Зважаючи на зазначені вище специфічні ознаки та характерні особливості малого та середнього підприємництва, можна говорити про життєву необхідність формування та розвитку сектору малого та середнього підприємництва в Україні. Забезпечення ефективності малих та середніх підприємств та отримання від них повної віддачі з макроекономічних позицій неможливе без паралельного залучення до зазначеного процесу нового покоління підприємців із відповідним мисленням та світоглядом - молоді. Наше переконання щодо критичної значущості залучення молодого покоління до процесу розвитку малого підприємництва в Україні ґрунтується на характеристиках, притаманних сучасній українській молоді. [21, c. 275]

Перш за все слід усвідомлювати, що молоде покоління українців стало свідком значних потрясінь. При чому кардинальних змін зазнали усі ланки суспільного життя — економіка, політика, ідеологія тощо. Але слід приймати до уваги і той факт, що молодь сьогодні позбавлена тягаря реалій та стереотипів радянського господарювання, вона, на противагу радянській "ідеалістичній" молоді, є прагматичною, її цікавить більше економіка. [6, c. 47]

З іншого боку згадані трансформаційні зміни зумовили посилення інтересу до освіти. Це проявляється у значному збільшенні частки молоді, яка має вищу освіту, при чому молоде покоління зацікавлене у здобутті, перш за все, новітніх спеціальностей, орієнтуючись на працевлаштування у відповідних галузях вітчизняної економіки. Таке прагнення до самореалізації засвідчує більш діловий, прагматичний та конструктивний підхід сучасної молодої людини до проблеми праці і є свідченням готовності з її боку до ефективного включення у трудову діяльність, до прояву особистої ініціативи.

Таким чином, можна стверджувати, що і у моральному, і у психологічному та інших аспектах молода людина, у порівнянні із старшим поколінням, більш готова до самореалізації через підприємництво.

У реальному житті ми маємо зовсім іншу картину. Перш за все, рівень розвитку малого підприємництва в Україні далекий від свого оптимального рівня. Так, кількість малих підприємств, у розрахунку на 10 000 населення, в Україні у 6 разів менше ніж в Естонії і у 9 разів менше за відповідний показник для Польщі. Крім того галузева структура малого підприємництва далека від своєї оптимальної відмітки, оскільки основну масу малих підприємств складають підприємства торгівлі. [8, c.14]

Слід також наголосити, що самореалізація представників молодого покоління через молодіжне підприємництво є недостатньо поширеною. Цьому існує ряд пояснень.

По-перше, молодь відчуває значні проблеми із фінансовим забезпеченням діяльності малого підприємства через складності у формуванні у достатньому обсязі первинного капіталу. Молода людина, починаючи власний бізнес, стикається із згаданою проблемою через відсутність достатньої кількості власного стартового капіталу та значними труднощами у покритті потреби у капіталі із позикових джерел.

По-друге, низький рівень молодіжного підприємництва в України викликаний далеко не відсутністю необхідних ідей, а складностями процесу їх реалізації на етапах організації та реєстрації власної справи, отримання дозволів на діяльність у тій чи іншій сфері господарства України.

По-третє, в Україні реально відсутнє будь-яке нормативно-правове забезпечення молодіжного підприємництва. Повністю відсутня Дієва система стимулювання реалізації представниками молодого покоління власних підприємницьких здібностей. Держава не робить жодних кроків у напрямку фінансової та правової підтримки малих підприємств, залишаючи це на розсуд ринкової стихії. Крім того, відсутність необхідного правового поля та бюрократизм державного апарату сприяють переходу молодих підприємців до "тіньового" сектору економіки, внаслідок чого втрачає як держава, так і суспільство в цілому. [10, c. 14]

Проблема молодіжного підприємництва, на наш погляд, є ключовим питанням у подоланні економічної кризи, забезпеченні фінансової стабільності, економічного зростання та формування середнього класу як кістяка Української держави. Розв'язання даної проблеми потребує негайного позитивного вирішення кількох ключових питань. [3, c. 143]

Перш за все, рішення проблеми молодіжного підприємництва зокрема, і малого та середнього бізнесу в цілому, нерозривно пов'язано із подоланням проблеми становлення його фінансової бази. Це може бути досягнуто шляхом надання податкових пільг, розробки та впровадження державних спеціалізованих програм підтримки молодіжного підприємництва, створення фондів підтримки молодих підприємців і залучення до них широкого спектру фінансових інститутів. Основним напрямком державної підтримки молодіжного підприємництва має стати не пряме фінансування чи виділення бюджетних коштів, а сприяння в одержанні кредитів, страхування та надання гарантій під кредитні програми. Крім того, держава мала б зменшити "лабіринт коридорів влади," в якому гине велика кількість гарних ідей. Зменшення процедури реєстрації, спрощення порядку ліцензування малих підприємств, і перш за все підприємств виробничої сфери, дало б значний поштовх до розвитку молодіжного підприємництва в Україні. [13, 57]