3. Малий бізнес в Україні: проблеми та перспективи розвитку

Світовий досвід свідчить про те, що ефективність функціонування економіки будь-якої країни здебільшого залежить від оптимального поєднання в ній малого, середнього та великого бізнесу.

Останнім часом у світі спостерігається тенденція лідерства в структурах економічних систем різних країн малих та середніх підприємств, розвиток яких в сучасних умовах є одним із важливих факторів вирішення соціально-економічних проблем у державах взагалі та в окремих їх регіонах зокрема.

Сьогодні в провідних країнах світу малий та середній бізнес як сектор економіки є домінуючим за чисельністю й обсягами виробництва.

Як свідчить практика таких країн, саме малі та середні підприємства є найдинамічнішими підприємствами, на розвиток яких впливає якість бізнес-середовища в країні. Взаємозв'язок держави і малого бізнесу здійснюється на взаємовигідній основі та має довгостроковий характер. При цьому роль держави полягає у забезпеченні високого рівня конкурентоспроможності національної економіки, проведенні прозорої, стабільної, ефективної податкової та регуляторної політики, створенні рівних сприятливих умов для розвитку різних форм бізнесу, включаючи малий, а також всебічний підтримці підприємництва та приватної ініціативи.

Малий бізнес у розвинутих країнах виконує такі важливі для економіки функції, як залучення до економічного обороту матеріальних, фінансових, природних, інформаційних і людських ресурсів, що випадають з поля зору великих компаній. Завдяки таким підприємствам великі компанії звільняються від нерентабельної діяльності, на ринку продукції забезпечується врегулювання попиту і пропозиції, рівня цін на виготовлену продукцію, створюються додаткові робочі місця та долається проблема прихованого безробіття, а завдяки послабленню майнової диференціації та підвищенню життєвого рівня населення пом'якшується соціальна напруга в суспільстві. Не виникає сумнівів, що до таких самих тенденцій доцільно наближатися й українській економіці, спрямовуючи при цьому матеріальні, фінансові й організаційні зусилля держави на прискорення розвитку малого підприємництва, яке є базою та елементом конкурентного ринкового механізму. Саме малі підприємства забезпечують розвиток економічної системи країни та наближають її до споживачів. Мале підприємництво здатне вирішувати такі економічні завдання, як створення в країні конкурентного середовища, залучення приватного капіталу і зовнішніх інвестицій, а також удосконалення наявних технологій виробництва. Водночас ці підприємства виконують найважливішу роль у державі — надають громадянам країни робочі місця, створюють реальні джерела їх доходів, забезпечують виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг для населення за доступними цінами та збільшують дохідну частину бюджетів різних рівнів. Перевага малих підприємств у тому, що вони мобільніші до змін в економіці, швидко реагують на вимоги ринку, знаходять нішу у виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг, оперативно освоюють випуск нових видів продукції а також мають тенденцію до нарощування обсягів випуску продукції, надання послуг та виконання робіт, що дає їм змогу виживати та розвиватися. Ці підприємства також забезпечують більшу ефективність капіталовкладень у виробництво як за обсягом коштів, так і за терміном їх віддачі та серед всіх суб'єктів господарювання мають найнижчі інвестиційні потреби[6, c. 22-25].

На жаль, крім позитивних чинників, що сприяють розвитку малого підприємництва, є й негативні, а саме: недостатність фінансових ресурсів, труднощі з придбанням необхідного обладнання, виробничих площ, вузьке коло постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих, недостатній розвиток ринку збуту продукції, незахищеність працівників цих підприємств тощо. Ці чинники впливу на розвиток малого бізнесу притаманні не лише Україні, а й іншим країнам світу. Проте слід пам'ятати, що підтримуючи розвиток малого підприємництва держава тим самим підтримує вітчизняних товаровиробників. Цілеспрямована державна підтримка суб'єктів малого бізнесу в Україні має важливе значення, оскільки без ефективного функціонування малого підприємництва неможливе створення конкурентоспроможної економіки держави в цілому. Сектор малого бізнесу в Україні має широку мережу підприємств, переважно працює на внутрішньому ринку та безпосередньо пов'язаний з масовим споживачем товарів, робіт, послуг.

Питання щодо підтримки малих підприємств набагато складніше, ніж видається на перший погляд. Адже спрощена система оподаткування суб'єктів малого бізнесу є однією з основних тем дискусій на різних рівнях законодавчої та виконавчої влади, на нарадах, науково-практичних конференціях, семінарах і засіданнях «круглих столів».

З одного боку, ні в кого не виникає сумнівів щодо необхідності забезпечення підтримки суб'єктів малого бізнесу, у тому числі за рахунок запровадження спеціальних режимів оподаткування, а з іншого — виникає запитання: якою мірою та в якій формі ця підтримка повинна провадитися?

На сьогодні держава багато зробила для підтримки малого підприємництва. Зокрема, першим правовим кроком підтримки малого бізнесу в Україні стало видання Указу № 727/98, яким запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зазначених суб'єктів.

З метою скасування правових, економічних та адміністративних перепон у реалізації прав на підприємницьку діяльність та запровадження ефективного державного регулювання у сфері підприємництва Президент України видав Указ № 89/2000, яким визначено, що всі проекти регуляторних актів підлягають обов'язковому узгодженню з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Наведені укази Президента стали певним кроком у розвитку малого бізнесу, створюючи на державному рівні сприятливі умови для ефективного використання його можливостей у рамках національної економіки. Спрощена система оподаткування шляхом заміни сплати встановлених законодавством податків, зборів та обов'язкових платежів сплатою єдиного податку і запровадження спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності суттєво зменшила податкове навантаження на платників податків, сприяла реєстрації великої кількості суб'єктів господарювання, дала змогу вивести з тіньового обігу значні доходи, а також сприяла вирішенню питання зайнятості населення[19, c. 24-27].

Велике значення в налагодженні цивілізованих відносин між суб'єктами підприємницької діяльності та контролюючими органами має Закон № 2181-111, яким, зокрема, встановлено чіткі правила визначення й узгодження податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Завдяки забезпеченню з боку держави нормативно-правових умов для функціонування малий бізнес поступово посідає своє місце в ринковій економіці країни. На сьогодні більшість підприємців уже не мають сумнівів щодо переваг спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності. Але, на жаль, дієвість заходів державної політики щодо підтримки розвитку малого бізнесу в Україні ще не є достатньо ефективною, і малі підприємства ще не посіли належного місця в структурі національної економіки країни та стикаються з різного роду проблемами. Тому вирішення цих питань сьогодні залишається стратегічно важливим напрямом діяльності всіх гілок влади.

Після набрання чинності Указом № 727/98, яким запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого бізнесу, в країні спостерігається тенденція до збільшення кількості суб'єктів, які виявляють бажання перейти на сплату єдиного податку. Показовою є динаміка переходу на спрощену систему оподаткування суб’єктами малого бізнесу останнім часом.

Так, станом на 1 січня 2004 р. у цілому по Україні 133,1 тис. суб'єктів малого підприємництва — юридичних осіб отримали свідоцтва про право сплати єдиного податку. Станом на 1 січня 2003 р. кількість суб'єктів малого підприємництва, які працювали за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку, становила 11 5,6 тис, тобто у 2003 р. порівняно з 2002 р. кількість суб'єктів малого підприємництва, які працювали за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, зросла на 17,5 тис. платників, або у 1,2 раза. Слід зазначити, що в 1999 р. кількість таких платників податку становила лише 28,6 тис. осіб.

Щороку зростає також кількість бажаючих перейти на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб. Станом на 1 січня 2004 р. в Україні платниками єдиного податку зареєстровано 539,8 тис. таких суб'єктів, а це на 112,9 тис. більше, ніж було зареєстровано станом на 1 січня 2003 р. При цьому загальна кількість фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності — платників єдиного податку у 2003 р. становила 58,2% від загальної кількості зареєстрованих фізичних осіб — суб'єктів підприємництва. У 1999 р. за спрощеною системою оподаткування, обліку і звітності працювали та сплачували єдиний податок всього 66,1 тис. суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб.

У різних регіонах країни спостерігається різна тенденція переходу суб'єктів на сплату єдиного податку. Зокрема, у 12 областях України 35 — 40% від загальної кількості підприємців — платників податків становлять фізичні особи — платники єдиного податку, а в деяких областях — 50%.

При цьому необхідно звернути увагу не лише на кількісні, а й на якісні показники. Слід визнати, що завдяки запровадженню спрощеної системи збільшилися надходження податків до бюджету від суб'єктів малого бізнесу.

Так, з моменту запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності надходження до бюджету єдиного податку від суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб збільшилися з і 58,3 млн. грн. у 1999 р. до 901,4 млн. грн. у 2003 р, а від суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб —з 57,2 млн. грн. до 1100 млн. грн. Аналогічні тенденції спостерігаються і в поточному році[18, c. 33-35]

Одним із позитивних факторів застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності потрібно назвати перехід збиткових підприємств на сплату єдиного податку, адже такі підприємства, які при загальній системі оподаткування не сплачували податок на прибуток (оскільки мали нульове або від'ємне значення об'єкта оподаткування), перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в обов'язковому порядку сплачують до бюджету єдиний податок.

Підтримуючи мале підприємництво, держава стимулює його розвиток та сприяє формуванню умов для забезпечення зайнятості населення України.

Поліпшення умов для здійснення підприємницької діяльності, одержання суб'єктами підприємницької діяльності — фізичними особами дозволу на ведення трудових книжок найманих працівників дало II змогу платникам єдиного податку створити додаткові робочі місця, що у свою чергу позитивно вплинуло на вирішення проблеми зайнятості населення країни.

Так, лише протягом 2003 р. підприємці — платники єдиного податку працевлаштували 507 тис. громадян, із заробітної плати яких до бюджету сплачено майже 100 млн. грн. прибуткового податку з громадян.

Проблема розвитку малого бізнесу в Україні полягає у його структурі, зосередженості на посередницьких операціях, роздробленості й практичній відсутності дієвої співпраці з великими підприємствами. Сьогодні характерним є те, що спрощена система І оподаткування фізичних осіб охоплює понад 50 видів економічної діяльності, проте найпоширенішими і найпривабливішими для підприємців є ті види, здійснення яких дає змогу отримувати значні доходи. Мале підприємництво розвивається переважно у сферах торгово-посередницької діяльності, транспортного обслуговування, надання медичних та побутових послуг, громадського харчування, юридичної практики. При цьому кількість підприємців — платників єдиного податку, які здійснюють діяльність за цими видами, постійно збільшується. Окремі законодавчо встановлені норми щодо оподаткування суб'єктів малого бізнесу негативно позначаються на надходженнях платежів до бюджету. Так, норми чинного законодавства надають право фізичним особам — підприємцям одержувати значні доходи (до 500 тис. грн.) і при цьому сплачувати до бюджету суми єдиного податку в розмірі від 20 до 200 грн. на місяць. Застосовуючи цю норму, фізичні особи, які отримують чи планують отримати І значні доходи, використовують єдиний податок для і зменшення обсягів сплати інших податків, оскільки «перевищення офіційно встановленої межі доходу зобов'язує їх лише перейти на загальну систему оподаткування, не сплачуючи при цьому податки, які вони мали б сплатити, працюючи за загальною системою оподаткування[11, c. 119-120].

Більшість платників єдиного податку — юридичних осіб сплачують єдиний податок за ставкою 10% та звільняються при цьому від сплати ПДВ. Відповідно до ст. 2 Закону № 168/97-ВР межею для реєстрації як платника ПДВ є обсяги операцій з продажу товарів (робіт, послуг), які дорівнюють 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На сьогодні ця сума становить 61,2 тис. грн. При цьому суб'єкти малого підприємництва, які дотримуються вимог Указу № 727/98, навіть при досягненні зазначеної межі можуть не реєструватися І як платники ПДВ, обравши ставку обкладання єдиним податком 10%.

Окремі платники єдиного податку відмовляються від застосування 10-відсоткової ставки податку й обирають ставку 6%, застосування якої передбачає їх реєстрацію як платників ПДВ і сплату цього податку на загальних підставах. Це дає змогу таким платникам нараховувати ПДВ при здійсненні операцій з продажу та право на податковий кредит, що розширює їх стосунки в господарській діяльності з платниками ПДВ, які мають право на податковий кредит. Необхідно зазначити, що у суб'єктів малого бізнесу надто високий показник порушень податкового законодавства. При перевірках таких суб'єктів органами Державної податкової служби України виявлено такі порушення, як несплата єдиного податку підприємцями — фізичними особами за найманих працівників і перевищення ними законодавчо встановлених граничних обсягів реалізації продукції та наданих послуг. Також має місце проблема податкової заборгованості у суб'єктів малого підприємництва. Станом на 1 липня 2004 р. податковий борг суб'єктів малого бізнесу з єдиного податку становив 21,1 млн. грн.

Враховуючи велике значення для держави розвитку малого бізнесу, з метою відчутного закріплення його позицій в економіці України необхідно забезпечити стабільні нормативно-правові умови для створення і функціонування малого підприємництва, а також впорядкування механізмів оподаткування, обліку і звітності.

Оскільки спрощена система оподаткування є основним чинником, який стимулює розвиток малого підприємництва в Україні, її необхідно розвивати і вдосконалювати.

Слід зазначити, що чинна на сьогодні система оподаткування суб'єктів малого бізнесу є занадто складною та заплутаною, оскільки передбачає шість різних не гармонізованих між собою режимів оподаткування — податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян, торговий патент, фіксований податок, єдиний податок, податок на промисел та ринковий збір.

З одного боку, ні в кого немає заперечень щодо необхідності підтримки малого підприємництва, у тому числі за рахунок запровадження спеціальних режимів оподаткування, але, з іншого боку, слід мати на увазі, що основними правилами ефективного оподаткування є відмова від надання пільг та забезпечення рівних і справедливих умов оподаткування для всіх платників податків[2, c. 18-19].

Враховуючи досвід багатьох країн світу, які намагалися застосовувати спрощені системи оподаткування у вигляді фіксованих сум або єдиного податку, можна дійти висновку, що спрощена система оподаткування повинна бути одного виду, у формі єдиного податку, переваги якого перед чинними сьогодні іншими спрощеними системами доведено на практиці.

Чимало проблем виникає через недосконалість законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого бізнесу, а саме: згідно з нормами Конституції України на сьогодні не можна внести зміни до Указу № 727/98.

Необхідність термінового вдосконалення чинного законодавства щодо оподаткування суб'єктів малого підприємництва також викликана прийняттям Верховною Радою України Закону № 1058-IV, який передбачає, що юридичні та фізичні особи — суб'єкти малого підприємництва, які працюють за спрощеною системою оподаткування, сплачують на загальних підставах разом із єдиним або фіксованим податком внески на загальнообов'язкове пенсійне та соціальне страхування. Прийняття таких норм фактично призводить до подвійного оподаткування зазначених суб'єктів.

Оскільки внесення змін до чинного Указу Президента України відповідно до Конституції України на сьогодні неможливе, то з метою врегулювання цієї проблеми Пенсійним фондом України розроблено проект Закону України «Про встановлення ставок єдиного податку і порядок перерозподілу сум єдиного і фіксованого податків», яким передбачено зниження ставок єдиного податку для юридичних осіб з 6% та 10% до 3% та 5% відповідно та визначено, що суми єдиного податку, які сплачують суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, зараховуються лише до державного та місцевого бюджетів.

Враховуючи, що до цього часу згідно з чинним законодавством більше половини єдиного податку зараховувалося до фондів соціального страхування, прийняття цього законопроекту не призведе до втрат бюджету.

Законопроект, підготовлений Пенсійним фондом України і підтриманий ДПА України, сьогодні розглядає Верховна Рада України. Його прийняття дасть змогу гармонізувати систему соціального страхування в цілому та пенсійного зокрема, забезпечити подальший її розвиток на засадах соціальної справедливості, розширити можливості для підвищення добробуту людей похилого віку, а також створити необхідні умови для зміцнення потенціалу економічного зростання України.

Водночас з метою проведення ефективної бюджетної політики, спрямованої на розв'язання основних завдань соціально-економічного розвитку України та адміністративно-територіальних одиниць, а також вдосконалення бюджетного процесу, який включає питання оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, фахівці міністерств, відомств та громадських організацій також підготували проект Закону України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Положення цього законопроекту передбачають приведення чинного законодавства у відповідність з нормами Закону № 1058-IV, запобігання подвійному оподаткуванню, зниження ставок єдиного податку для юридичних осіб (з 10% до 5% від об'єкта оподаткування за винятком акцизного збору в разі включення ПДВ до складу єдиного податку, а також з 6% до 3% за умови сплати суб'єктом ПДВ відповідно до Закону № 168/97-ВР, затвердження нових критеріїв визначення суб'єктів малого бізнесу — платників єдиного податку, а також порядку перерозподілу сплачених до бюджету коштів єдиного податку. На сьогодні зазначений законопроект розглядає Кабінет Міністрів України.

Крім того, на розгляді у Верховній Раді України перебувають ще п'ять законопроектів з питань оподаткування малого бізнесу, розроблених народними депутатами України.

Проте комплексне врегулювання всіх існуючих проблем в оподаткуванні суб'єктів малого підприємництва можливе лише у разі прийняття відповідного цілісного законодавчого акта або Податкового кодексу України.

Редакція ухваленого Верховною Радою України у другому читанні проекту Податкового кодексу України містить главу 98 «Спеціальна система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва», положення якої передбачають норми щодо спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого бізнесу з урахуванням недоліків чинної спрощеної системи оподаткування.

З часу ухвалення проекту Податкового кодексу в другому читанні минуло більше двох років, але й досі робота з його доопрацювання у профільному комітеті Верховної Ради України практично не провадиться і навряд чи його ухвалять у 2004 р.[1, c. 41-44]

Сьогодні життєво важливим є вирішення проблем розвитку малого бізнесу в Україні, налагодження його ефективної та тісної співпраці з великими підприємствами.

Розбудова економіки України та її інтеграція до європейської економіки обов'язково повинні відбуватися з використанням малого підприємництва як потужного важеля цієї розбудови.

Враховуючи досвід інших країн світу та відповідно до законодавства Європейського Союзу наша держава повинна визначити роль і місце малого підприємництва в суспільстві. При цьому під час проведення економічної реформи в країні визначальними пріоритетними напрямами державної політики повинні стати проведення державної підтримки розвитку суб'єктів малого бізнесу та дієвий захист їх інтересів.

І тоді можна констатувати, що малий бізнес в Україні успішно переростає в середній та великий, доходи державного бюджету постійно зростають, а українці стають заможнішими[16, c. 98].