2.3. Функції громадських організацій

Невід'ємним елементом будь-якого демократичного сус­пільства є різноманітні об'єднання громадян, їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв'язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення сус­пільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.

З розширенням демократії і зростанням рівня політичної культури посилюється тенденція до урізноманітнення громадських об'єднань у соціально-політичному житті, їх впливовості в конкретно-історичних ситуаціях, зрештою, до їх чіткої диференціації на громадські організації і громадські рухи. Причому особлива активність названих об'єднань, а також динаміка їхнього розростання та впливу спостерігаються у суспільствах перехідного тину, де одночасно виникає безліч складних суспільно-політичних проблем [20, 192].

Громадські організації виконують декілька важливих функцій:

- є інструментами узагальнення складних соціальних потреб і активного управління ними;

- захищають і укріплюють плюралізм і варіабельність суспільства, а отже, культурну, етнічну, релігійну, мовну самосвідомість і т.д.;

- підвищують рівень громадської самоповаги, завдяки чому окремо взятий громадянин не схиляється перед потужністю держави;

- формують системи, що надають суспільству можливість здійснювати контроль за політичним і економічним курсом.

В кінці століття одним з найважливіших стане питання, як владні структури «влаштуються» між політикою, економікою і некомерційним сектором. Уряди як і раніше виконують дуже важливу функцію у встановленні і введенні в дію певних правил і регулюючих положень, але в іншому їх значущість знижується. Громадські організації можуть створити якийсь баланс між державою, менш ефективною в області господарського і суспільного управління [23, 17].

2.4. Гарантії діяльності громадських організацій та їх юридична відповідальність

Державний контроль і нагляд за діяльністю громадських організацій здійснюють контролюючі органи в межах їх повноважень, визначених законами.

Легалізуючі органи здійснюють державний контроль за додержанням громадськими організаціями положень Статуту. Представники легалізуючих органів мають право бути присутніми на заходах, що проводяться громадськими організаціями, вимагати необхідні документи, одержувати пояснення.

Нагляд за додержанням і застосуванням законів громадськими організаціями здійснюють органи прокуратури.

Посадові особи легалізуючих органів та інші особи, які порушують законодавство про громадські організації несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Громадські організації несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законами України.

Керівники громадської організації, яка не легалізувалась у встановленому законом порядку, чи якій відмовлено у легалізації, або яка примусово розпущена за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких громадських організацій несуть адміністративну або кримінальну відповідальність.

За порушення законодавства до громадської організації можуть бути застосовані такі стягнення:

- попередження;

- штраф;

- тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

- тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

- примусовий розпуск (ліквідація).

При вчиненні громадською організацією правопорушення, яке не тягне за собою обов'язкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого цим Законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження [15, 156].

В разі грубого або систематичного вчинення правопорушень за поданням легалізуючого органу або прокурора на громадську організацію може бути накладено штраф в судовому порядку.

З метою припинення незаконної діяльності громадської організації за поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність громадської організації на строк до трьох місяців [28, 250].

Тимчасова заборона окремих видів діяльності громадської організації може здійснюватись шляхом встановлення заборони на проведення масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), здійснення видавничої діяльності, проведення банківських операцій, операцій з матеріальними цінностями тощо.

За поданням органу, який звертався до суду щодо тимчасової заборони окремих видів або всієї діяльності громадської організації суд може продовжити цей термін. При цьому загальний термін тимчасової заборони не повинен перевищувати шість місяців.

При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, за клопотанням громадської організації її діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі.

Згідно статті 30 Закону Закон України «Про громадські організації»

Примусовий розпуск (ліквідація) громадської організації проводиться за поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду громадська організація примусово розпускається (ліквідується) у випадках:

- вчинення дій, передбачених статтею 4 цього Закону;

- систематичного або грубого порушення вимог статті 22 цього Закону;

- продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених цим Законом.

Суд одночасно вирішує питання про припинення випуску друкованого засобу масової інформації громадської організації, яке примусово розпускається.

Про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації реєструючий орган протягом п'ятнадцяти днів після набрання рішенням суду законної сили повідомляє у засобах масової інформації.

Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських та міжнародних громадських організацій на території України приймається судом [5, 185].