
- •Обчислення похибок для прямих вимірювань....................................................56
- •Обчислення похибок для непрямих вимірювань................................................56
- •Коефіцієнти Стьюдента............................................................................................57
- •Лабораторна робота №1
- •1. Короткі теоретичні відомості
- •2. Опис приладів, що використовуються в роботі
- •2.1.Прилади для вимірювання довжини
- •2.2. Прилади для вимірювання маси
- •2.2.1. Конструкція та принцип зважування на аналітичних вагах
- •2.2.2. Конструкція та принцип зважування на торсійних вагах
- •3. Порядок виконання роботи
- •5. Контрольні питання
- •6. Література
- •Лабораторна робота №2
- •1. Короткі теоретичні відомості
- •2. Опис експериментальної установки
- •3. Порядок виконання роботи
- •4 Контрольні запитання, задачі
- •5.Література
- •Лабораторна робота №3
- •1. Короткі теоретичні відомості
- •2. Опис приладів, що використовуються в роботі
- •2.1. Будова гідравлічного преса
- •2.2. Принцип роботи гідравлічного преса
- •3. Порядок виконання роботи
- •5.Контрольні запитання
- •6.Література
- •Лабораторна робота №4 Вимірювання коефіцієнта поверхневого натягу
- •1.Короткі теоретичні відомості
- •Тиск під зігнутою поверхнею рідини
- •2.Опис установки
- •2.1.Порядок виконання роботи
- •3.Опис установки
- •3.1. Порядок виконання роботи
- •4.Обробка результатів вимірювань
- •5.Література
- •Лабораторна робота №5 Визначення коефіцієнту в'язкості рідини методом Стокса
- •1. Короткі теоретичні відомості
- •2. Опис приладів
- •3.Порядок виконання роботи
- •4. Обробка результатів
- •Контрольні питання
- •7.Література
- •Лабораторна робота №6 Зняття спектральної характеристики вуха на порозі чутності
- •1.Короткі теоретичні відомості
- •2.Опис установки
- •3.1.Порядок проведення вимірювань
- •3.2. Порядок виконання роботи
- •5. Контрольні запитання
- •6. Література
- •Визначення густини твердих тіл правильної геометричної форми
Тиск під зігнутою поверхнею рідини
Розглянемо поверхню рідини, що спирається на деякий плоский контур (рис.3а). Якщо поверхня рідини не плоска, то прагнення її до скорочення приведе до виникнення тиску, додаткового до того, який має рідина з плоскою поверхнею. У разі опуклої поверхні цей додатковий тиск позитивний (рис.3б), у разі ввігнутої поверхні – негативний (рис.3в). В останньому випадку поверхневий шар, намагаючись скоротитися, розтягує рідину.
Величина
додаткового тиску, очевидно, повинна
зростати із збільшенням коефіцієнта
поверхневого натягу і кривизни поверхні.
Обчислимо додатковий тиск для сферичної
поверхні рідини. Для цього поділимо
сферичну краплю рідини радіуса R
діаметральною площиною на дві півкулі.
Через поверхневий натяг обидві півкулі
притягуються один до одного з силою,
рівною
.
Ця сила притискує одну до одної обидві
півкулі по поверхні площею
і, отже, обумовлює додатковий тиск
,
тобто :
-
(4)
Аналогічна
формула справедлива і для ввігнутої
поверхні будь-якої форми, якщо тільки
під 1/R розуміти середню кривизну поверхні.
Середня кривизна визначається через
кривизну нормальних перерізів. Нормальним
перерізом поверхні в деякій точці
називається лінія перетину цієї поверхні
з площиною, що проходить через нормаль
до поверхні в розглядуваній точці. У
загальному випадку різні нормальні
перерізи, проведені через одну і ту ж
точку, мають різну кривизну. У геометрії
доводиться, що півсума зворотних радіусів
кривизни
для будь-якої пари взаємно перпендикулярних
нормальних перерізів має одне і те ж
значення. Ця величина і є середня кривизна
поверхні в даній крапці. Підставивши в
(1) значення середньої кривизни, одержимо
формулу для додаткового тиску під
довільною поверхнею:
Ця формула називається формулою Лапласа.
Явища на межі рідини і твердого тіла
Все сказане про особливі умови, в яких знаходяться молекули поверхневого шару, стосується також і твердих тіл. Тверді тіла, як і рідини, володіють поверхневим натягом (тобто додатковою поверхневою енергією). При розгляді явищ на межі разділу різних середовищ слід мати на увазі, що поверхнева енергія рідини або твердого тіла залежить не тільки від властивостей даної рідини або твердого тіла, але й від властивостей тієї речовини, з якою вони межують. Отже, потрібно розглядати сумарну поверхневу енергію двох речовин, що межують одна з одною. Але, якщо одна з речовин газоподібна, до того ж хімічно не реагує з іншою речовиною і мало в ній розчиняється, то можна говорити просто про поверхневу енергію (або коефіцієнт поверхневого натягу) другого тіла.
Якщо межують одна з одною відразу три речовини – тверда, рідка і газоподібна, то вся система приймає конфігурацію, яка відповідає мінімуму енергії (поверхневої, в полі сил тяжіння тощо). Крапля рідини на поверхні твердого тіла може приймати різну форму (рис.2).
Відлічуваний
усередині рідини кут
між дотичними до поверхні твердого тіла
і до поверхні рідини, називається
крайовим кутом. Якщо кут
гострий (рис.2а), то кажуть, що рідина
змочує речовину твердого тіла, якщо
тупий (рис.2б) – не змочує. Якщо кут
рівний нулю, має місце повне змочування.
В цьому випадку рідина необмежено
розтікається по поверхні твердого тіла.
Якщо крайовий кут рівний
,
має місце повне незмочування. В цьому
випадку поверхня, по якій рідина межує
з твердим тілом, стягується в крапку,
рідина відділяється від твердої поверхні.
У решті випадків спостерігається
часткове змочування (або часткове
незмочування). Наприклад, чиста поверхня
скла повністю змочується водою.
Капілярні явища
Існування
крайового кута призводить до того, що
поблизу стінок посудини спостерігається
викривлення поверхні рідини. У вузькій
трубці (капілярі) викривленою виявляється
вся поверхня, яка приймає форму частини
сфери. Якщо рідина змочує стінки, поверхня
має ввігнуту форму, якщо не змочує –
опуклу. Якщо капіляр занурити одним
кінцем в рідину, налиту в широку посудину,
то під викривленою поверхнею рідини в
капілярі тиск відрізнятиметься від
тиску під плоскою поверхнею в посудині
на величину
,
яка визначається згідно формули (1):
,
де R
– радіус кривизни поверхні. Радіус
кривизни можна виразити через крайовий
кут і радіус капіляра r.
Справді, з рис.3 видно, що
,
а отже,
При
змочуванні капіляра рівень рідини в
ньому буде вищим, ніж в посудині, при
незмочуванні – нижчим. Між рідиною
в капілярі й у широкій посудині
встановлюється така різниця між рівнями,
щоб гідростатичний тиск врівноважував
капілярний тиск
.
Завдання 1. Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідин методом компенсації різниці тиску поверхневого шару рідини
Опустимо
кінець вузької скляної трубочки
(капіляра) в досліджувану рідину, налиту
в широку посудину. Оскільки вода, а також
розчин спирту у воді змочує скло, то
рівень рідини в капілярі буде вищим,
ніж в широкій посудині. Якщо тепер тим
або іншим способом збільшити зовнішній
тиск над поверхнею рідини в капілярі,
то можна досягти такого положення, при
якому рівні рідини в широкій посудині
та в капілярі порівняються. Припустимо,
що для цього зовнішній тиск довелося б
збільшити на величину P.
Очевидно,
.
Вимірявши додатковий тиск P,
можна обчислити коефіцієнт поверхневого
натягу.