5. Управлінська етика та її складові

Управлінська етика - це система етичних знань і практичних рекомендацій, які орієнтовані на управлінську діяльність.

Актуальною проблемою управлінської етики є створення системи відповідних моральних цілей і мотивів у членів трудового колективу і забезпечення її функціонування.

Управлінська діяльність - це ланцюг рішень, які постійно приймаються і які повинні бути морально обґрунтованими.

Ділова етика як вид професійної етики

Професія - це певний вид трудової діяльності, який потребує спеціальних теоретичних знань та практичних навичок.

Компетенція - це об'єктивний, порівневий опис ділових якостей, необхідних для успішного виконання роботи.

Професійна компетенція - здатність успішно діяти на основі практичного досвіду, вміння та знань при вирішенні задач професійного роду діяльності.

Успішний сучасний менеджер повинен синтезувати в собі і постійно розвивати дві групи компетенцій: спеціальні компетенції і базові компетенції менеджера. До спеціальних компетенцій слід віднести знання, вміння і навички менеджера, що дозволяють йому грамотно визначити стратегію розвитку компанії, спираючись на три наявних ключових ресурсу: час, гроші і персонал. Поняття часу при цьому слід розглядати досить широко - це і поточний стан ринку, і загальний стан макросередовища, і рівень реальних домагань споживачів, і багато іншого. Також до спеціальних компетенцій слід віднести вміння менеджера обгрунтовувати і приймати рішення в ситуаціях, для яких характерні висока динамічність і неопределенность. До другої групи компетенцій сучасного менеджера відносяться базові компетенції - особистісні якості менеджера: інтелектуальні, вольові, емоційні, моральні, комунікативні. Сучасний менеджер повинен мати особистісні якості, які підсилюють довіру та повагу з боку співробітників.

Слід також особливо відзначити окрему базову компетенцію сучасного менеджера про яку дуже мало говориться в підручниках з менеджменту, але яка насправді є фундаментом всієї управлінської діяльності менеджера. Ця компетенція є особистісну силу (зрілість) самого менеджера і включає в себе сім вимірів:

Професоналізм - високе професійне володіння певним фахом, справою (професією).

На жаль, кожний з нас може раціонально виправдати аморальну поведінку. Ми можемо переконати себе в тому, що такі дії прийнятні. Кращий спосіб запобігти аморальним діям - зрозуміти, що це виправдання засноване на порочній і самопослужливій логіці. Особливу роль у формуванні морального клімату в організації відіграє моральна позиція керівника та його моральні обов’язки.

Моральні обов'язки керівника:

■ аналіз ціннісних аспектів будь-якої проблеми, що постає перед організацією;

■ контроль афектів і емоцій - як своїх власних, так і оточуючих;

■ аналіз переваг організації в категоріях "усвідомлення", "залученість", "прихильність", що є невизначеними поняттями;

■ реалізація етичного вибору - "робити не те, що хочеться, а те, що потрібно".

В сучасних умовах прийнято лояльно ставитися до будь-яких вчинків керівника, особисті симпатії якого розцінюються як вирішальний фактор благополуччя колективу (так вважають західні підприємці, які відкрили свої фірми в Україні).