23. Консультування як форма організації дослідження систем управління.

Консультування – сучасна форма організації дослідження. Це науковий напрямок, спирається на рекомендації інших наук, має мету, об’єкт і предмет вивчення, оперує певними метолами дослідження. Інструментарієм, базується на знаннях консультантів в певній предметній галузі.

Підходи до консультування: - використовує широкий погляд на процес консультування, управлінське консультування – форма надання допомоги щодо змісту, структури завдання, консультант сам не відповідає за виконання завдання, а допомагає відповідальним за виконання завдання (внутрішнє консультування); - підхід оцінює консультування як особливу професійну діяльність, яка надається організаціям за допомогою спеціальних підготовлених працівників, які працюють за контрактом.

Етапи консультування:1.діагностика (походження проблеми. передпроектуваня): збір і обробка попередньої інформації, обмін думками, обговорення в групах, побудова дерева цілей, побудова тенденцій мети, завершення діяльності і оцінка подальшої роботи з замовником. 2. розробка проектних рекомендацій: сценарії розвитку підприємства, коригування сценаріїв, обговорення, вибір нових. 3. прийняття рішень про реалізацію проекта: розробка технології освоєння і узгодження з керівником, прогноз наслідків. 4. видання наказу по під-ву про здійснення рекомендацій консультантів: навчання співробітників діям в нових умовах, підготовка звіту КК, оцінка ефективності заходів, підписання акту про виконання роботи, освоєння рекомендації.

25. Інтегральний дослідницький інтелект: типи творчих особистостей та принципи його формування.

Вищою формою організації колективної праці дослідників є інтегральний інтелект – якісно нове поєднання здібностей і інтелектуального потенціалу працівників, їх ефективне поєднання і застосування.

Головними пріоритетами при створенні її мають бути: цілі дослідження, особливості вирішуваних проблем, знання дослідників, мотиваційні механізми і способи поєднання особистості.

Інтеграція особистостей:

- піонер (першим бере на себе формування проблеми, володіє значними знанями),

- генератор ідей (інтузіаст),

- скептик (критикує,),

- інформатор,

- психолог (вирішує і попереджує виникнення конфліктних ситуацій),

- перекладач (перекладає результати дослідження зрозумілою мовою),

- енциклопедист, - ентузіаст,

- прогнозист (передбачає можливі наслідки в майбутньому),

- естет (дизайнер, гарний сак),

- незалежний,

- розробник (систематизатор – систематизує, згруповує інформацію),

- реалізатор (доносить результати досліджень широкому загалу).

Принципи формування інтегрального інтелекту:

• неоднорідності (гетерогенності),

• сполучення формальної і неформальної організації діяльності;

• імітації,

• безперервності (перманентності),

• діяльної поєднуваності.

Засади спільної дослідної діяльності і І.І.: - наукова рівність дослідників, - консультативність, - творча активність, - організація раціонального використання ресурсів, - конструктивна критичність діяльності, - поєднання локального та загального обговорення, - уявне експериментування, - створення системи

26.Організаційно-технологічні принципи ефективної побудови дослідницької діяльності.

Організація науково-дослідного процесу полягає у створенні організаційних передумов для дослідження і аналітичної обробки економічної інформації з метою активного впливу на оптимізацію результатів підприємницької діяльності. Для цього застосовується комплекс елементів організації.

Спеціалізація і кооперування передбачають розподіл праці секторів групі окремих виконавців і співвиконавців науково-дослідних процедур.

Пропорційність полягає у додержанні правильного співвідношення інформаційного забезпечення дослідників.

Паралельність у науково-дослідному процесі забезпечує одночасне паралельне виконання дослідних процедур для перевірки різних за змістом операцій, що здійснюються суб’єктом підприємницької діяльності.

Прямоточність дає змогу раціонально організувати інформаційні потоки між учасниками науково-дослідного процесу, не припускати дублювання дослідних процедур різними виконавцями.

Безперервність відображає потребу організації у безперервності дослідного процесу в часі і просторі при дослідженні б-я процесів.

Ритмічність нак-досл. процесу забезпечується рівномірним виконанням дослідних процедур, що передбачає правильну організацію роботи всіх виконавців.

Крім того, можна додати наступні принципи: наступності, колективності, динамічності, самоорганізації, творчого підходу та само обмеженості, створення системи контролю, забезпечення психологічного комфорту та інше.

Отже, організація нак-досл процесу ґрунтується на системному підході до інтелектуальної праці науковців. Вона спрямована на активний вплив науки до пошуку оптимальних шляхів ефективного господарювання в умовах ринкової економіки.