10. Основні закони формальної логіки: тотожності, суперечності, виключення третього і закон достатньої підстави.

Логічні закони-це закони через які реалізується правило проведення дослідження, вони бувають:

-закон тотожності формулюється так: будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки б разів вона не повторялась. Думка тотожна сама собі тоді, коли вона стосується одного й того ж предмета і її зміст залишається одним і тим же, скільки разів вона висловлюється. Якщо ж зміст думки змінюється або вона відноситься до іншого пред­мета, то така думка не може вважатися тією ж самою, тотожною самій собі, це буде вже інша думка.

-протиріччя - не можуть бути істинними 2 висновки: один заперечує, а другий стверджує якесь положення. Допомагає виявити протиріччя в поясненні явищ і висловити критичну оцінку;

-виключення третього-з 2-х суперечливих суджень: 1-істинне; 2-хибне; 3-не може існувати. Використання цього закону не є коректним щодо протилежних суджень: коли одне додає ще й додаткові факти.

-достатньої підстави - будь-яка слушна думка дає достатньо підстав, д.п. може бути інша думка, з якої випливає істинність першої.

11. Сутність методу конструювання визначень.

Метод конструювання визначень – це метод, який допомагає описати, сформулювати проблему, оцінити ситуацію. Визначення (дефініція) – встановлення змісту невідомого терміну (слова) за допомогою термінів вже відомих, усвідомлених.

Наукова коректність конструювання визначення спирається на правилах: 1.співмірність визначаючого і визнач-го поняття. 2.принцип визначення порочного кола-не можна визначити поняття через нього саме або поняття, яке визначається через саме поняття. 3.принцип ясності і конкретності всіх понять визначаючої частини, не слід використовувати багатозначні слова. 4.принцип відмінності визначення «опису» і «припису»(опис потребує уточнення; припис використовують при певних умовах і в певній концепції). 5.поняття можна визначити лише за допомогою понять відомих, зрозумілих, осмислених.

12. Сутність методів класифікації, узагальнення і типології.

• Метод класифікації – це метод поділу явищ, понять на певні класи, це дозволяє зрозуміти сутність досліджуваних явищ і процесів. Існує два види класифікації:

• поділ загального- розчлен-ня певної сукупності явищ, які мають спільні і в той же час відмінні риси. Спільність ознак можна виразити за допомогою обраного критерію, а відмінність за приналежністю до певних груп.

• розподіл цілого- головний критерій класифікації є частина цілого, критреій класифікації обмежений не лише певною спільністю явищ але й цілісністю самого явища.

• Принципи коректоної класифікації:

Єдності критерію, сутнісної відповідності(співмірності), альтернативності, ієрархічності, повноти, комбінативності.

• Принцип співмірності- сума обсягів понять або к-ті явищ повинна дорівнювати обсягу поділеного поняття або змісту досліджуваного явища.

• Принцип альтернативності-кожна група понять або явищ може бути в обсязі тільки одного видового поняття. Принцип багатоступінчатої класифікації-послідовна ступінчаста класифікація, що дозволяє більш детально вивчити явище. Принцип повноти класифікації-поділ об’єкта на види, а потім на підвиди.

Різновиди класифікацій:

1. декомпозиція-поділ цілого на частини за критеріями функціональної залежності однієї частини від іншої, встановлюється зв’язок змістовних компонентів певної об’єктивної цілісності.

2. стратифікація-поділ цілого за певними шарами в багатошаровому явищі.

• Метод узагальнення – це комплекс послідовних дій по зведенню конкретних одиничних фактів в єдине ціле з метою виявлення типових рис і закономірностей, притаманних досліджуваному явищу.

Найважливішими специфічними методами на етапі узагальнення даних є класифікації та використання узагальнюючих показників.

• Метод типології - метод наукового пізнання, в основі якого розчленовування систем об'єктів і їх угрупування за допомогою узагальненої моделі або типа, що ідеалізується. Типологія використовується в цілях порівняльного вивчення істотних ознак, зв'язків, функцій, відношенні, рівнів організації об'єктів що як співіснують, так і розділених в часі.

Типологія спирається на виявлення схожості і відмінності об'єктів, що вивчаються, на пошук надійних способів їх ідентифікації, а в своїй теоретично розвиненій формі прагне відображувати будову досліджуваної системи, виявити се закономірності, що дозволяють передбачати існування невідомих доки об'єктів. За способом побудови розрізняють

• емпіричну - кількісна обробка і узагальнення дослідних даних, фіксація стійких ознак схожості і відмінності, які знаходяться індуктивним шляхом, систематизація і інтерпретація отриманого матеріалу.

• теоретичну - побудова ідеальної моделі об'єкту, узагальнене вираження ознак, фіксацію принципів таксономічного опису безлічі об'єктів, що вивчаються (наприклад, принцип гомологічної схожості в систематиці тварин, принцип симетрії у фізиці елементарних часток)