1.3. Проблеми обліку вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби в сучасній економічній літературі

Процеси інтеграції світової економіки потребують узгодження всієї сукупності елементів вітчизняної та світової господарських систем, у тому числі і бухгалтерського обліку.

В своїй статті «Облік витрат діяльності» П.Сук зазначає, що стосовно виробництва витрати поділяються на витрати на продукцію і витрати діяльності. Витрати на продукцію (виробництво) становлять виробничу собівартість і обліковуються на рахунках 23 «Виробництво» і 91 «Загальновиробничі витрати». До витрат діяльності відносять витрати, що обліковуються в класі 9 «Витрати діяльності» Плану рахунків бухгалтерського обліку. Це, зокрема, витрати, які обліковуються на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». 94 «Інші витрати операційної діяльності», 95 «Фінансові витрати», 96 «Втрати від участі в капіталі», 97 «Інші витрати», 99 «Надзвичайні витрати».

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом – списання їх у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 «Фінансові результати». Рахунки класу 9 називаються номінальними, бо вони не мають залишків і повинні бути закриті в кінці періоду[12].

Наступний вчений Л. Слюсарчук в своїй статті приділяє увагу саме класифікації затрат. В сучасній економічній літературі існує поняття витрати і затрати. Витратами вважаються всі отримані активи, оплачені рахунки, зобов’язання. Затрати – витрати, які передані у виробничий процес. Економісти до класифікації витрат і затрат не мають спільних поглядів. Ряд авторів класифікують затрати за ознаками та напрямами використання, інші – за елементами і статтями калькуляції або тільки за ознаками , за належністю до виду діяльності, за собівартістю, за відношенням до форми праці, форм вартості, за роллю і характером, призначенням; відношенням до обсягів виробництва; сферою виникнення, за планово-обліковою ознакою, за елементами кошторису та інші.

В Житомирської школи бухгалтерського обліку поділу на витрати і затрати немає, але в основу класифікації витрат покладено їх значення у виробничому процесі: одноелементні або комплексні, продуктивні, поточні, основні і одноразові. З точки зору їх впливу на організацію обліку витрат виробництва, в залежності від технологічного процесу: видобувні і переробні.

Огійчук М.Ф. підкреслює, що облік вирощування великої рогатої худоби повинен забезпечити одержання достовірних даних про досягнутий його рівень. Вони необхідні для оперативного керівництва виробництвом, так і для планування його на майбутнє. Таким чином, основною метою обліку витрат і собівартості продукції ВРХ є своєчасне, повне, відображення фактичних витрат на її виробництво, а також контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, що включаються до собівартості продукції.

"Витрати" визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства, отже її розкриття у фінансовій звітності.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшення зобов’язань.

Надія Гура в своїй статті «Особливості обліку витрат» пише, правильне визначення витрат на виробництві і собівартість одиниці продукції ВРХ має вирішальне значення для обчислення кінцевого фінансового результату та ефективності діяльності підприємств.

Реформування бухгалтерського обліку в Україні згідно з міжнародними стандартами привело до суттєвих змін в обліку витрат – необхідність розподілу загальновиробничих витрат, не включання до собівартості адміністративних витрат, розподіл витрат за видами діяльності підприємства і відсутність розподілу на витрати, які відносяться до собівартості і які здійснюються за рахунок прибутку, тощо. Це створює певні проблеми в обліку і потребує розробки відповідних методичних підходів. Суттєвою проблемою і додатковим навантаженням на бухгалтерів є ведення податкового обліку витрат[13].

На підприємствах, які надають житлово-комунальні послуги, поряд із притаманними мають місце специфічні проблеми обліку витрат – необхідність визнання їх не тільки виробничої, а й повної собівартості послуг, обумовлена державним регулюванням тарифів, взаєморозрахунки між підприємствами житлово-комунального господарства, історичні особливості обліку витрат та ін., що робить актуальними завдання вдосконалення методології обліку витрат у галузі.

Саблук П.Т. підкреслює, що завданнями обліку витрат по управлінню та обслуговуванню діяльності підприємства є : правильне документальне відображення витрат; точний і своєчасний облік останніх за їхніми видами і статтями; контроль за дотриманням кошторисів витрат; правильний розподіл останніх на об’єкти основного виробництва та інших сфер діяльності підприємства. Виконання цих завдань сприятиме поліпшенню фінансового стану підприємства[13].

Ф.Ф.Бутинець в своїй книжці «Бухгалтерський фінансовий облік» зазначає, в процесі управління витратами основна увага зосереджується на мінімізації їх загального обсягу. Найбільшого значення при цьому набуває оперативність отримання інформації про витрати, що дозволяє здійснювати вплив на хід виробничого процесу з метою його оптимізації, попереджувати невиробничі витрати, мобілізації резервів виробництва та підвищенні його ефективності. Управління витратами дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції[3].