Лекція №3 Тема: Суспільство як соціальна система

В результаті вивчення цієї теми Ви повинні:

• розуміти сутність суспільства, як соціального феномену та його характерні особливості;

• знати основні концепції виникнення суспільства;

• засвоїти основи сучасної типологізації суспільств та їх характеристики;

• вміти аналізувати особливості соціальної структури суспільств;

• пояснити сутність соціальної стратифікації та соціальної мобільності суспільства;

• дати характеристику соціальної структури сучасного українського суспільства та визначити перспективи його розвитку.

Протягом всього історичного періоду розвитку і формування соціологічного знання соціологічна наука постійно намагалась осмислити сутність, основні засади функціонування та найхарактерніші особливості суспільства, як соціального феномену. Так, ми вже говорили, що в античний період Платон і Аристотель ототожнювали суспільство з державою. В середні віки панувала думка про те, що суспільство виникло внаслідок домовленості людини з Богом, а у нові часи, що суспільство виникло в результаті домовленості між самими людьми.

Вже в середині 19 на початку 20 століття О.Конт і Г.Спенсер в суспільстві вбачали динамічне утворення, що перебуває в постійному русі і здатне до саморегулювання.

Е.Дюркгейм розглядав суспільство як надіндивідуальну реальність, що заснована на колективних діях, а М.Вебер бачив суспільство як взаємодію людей, що є продуктом соціальних дій.

За К.Марксом суспільство – це живий організм, сутністю якого є залежність всіх соціальних підсистем від економіки, тобто це сукупність відносин між людьми, що формуються і розвиваються в процесі спільної діяльності.

Американський соціолог Толкотт Парсонс (1902 - 1977) вважає, що суспільство це складне структуроване утворення, найважливішими елементами якого є соціальна система, система культури і система особистості. Основою самоорганізації суспільства є міжособистісні відносини та взаємозв’язки, а також взаємодія індивіда й “іншого”.

На думку німецько-американського вченого Еріха Фромма (1900 - 1980) суспільство є системою, що само організовується і само розвивається. А соціальна система це – цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв’язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути, та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Таким чином, сучасна соціологія визначає суспільство як усіх видів взаємодії та форм об’єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми і характеризуються соціально-культурною ідентичністю її членів. Як видно з цього визначення людей у суспільстві об’єднують головним чином 3 основні ознаки: спільна територія, спільна культура та спільна ідентичність.

В свою чергу спільна територія дає людям спільний простір для реалізації соціальних зв’язків і взаємодії індивідів та розвитку соціальних відносин, спільна культура дає їм спільні соціальні норми, цінності, а спільна ідентичність – усвідомлення своєї причетності до приналежності до певної культури.

Отже, найхарактернішими сутнісними рисами суспільства є:

• спільність території мешкання людей та їх взаємодія між собою;

• здатність підтримувати високу інтенсивність внутрішніх зв’язків;

• певний рівень розвитку культури, системи норм і цінностей та соціальних зв’язків;

• автономність, самодостатність, самовідтворення, саморозвиток і саморегулювання.

Американський соціолог Е.-А.Шілз, вважає, що суспільство повинно відповідати таким критеріям:

• об’єднання громадян певної ідентифікації та території;

• наявність власної назви та історії;

• укладання шлюбів між представниками даного об’єднання людей;

• поповнення суспільства за рахунок дітей, що визнані представниками даного об’єднання людей;

• єдність загальної системи цінностей (традицій, звичаїв, норм, законів, правил, тощо);

• існування, що перевищує середню тривалість життя людини.

Усе це дає змогу трактувати суспільство як єдину соціальну систему.