Лекція №9

Тема: Соціологія сім’ї та молоді

Вивчивши цю тему, ви повинні:

• знати визначення науковій дисципліні соціологія сім’ї та молоді;

• вміти охарактеризувати предмет і об’єкт соціології сім’ї та соціології молоді;

• розкрити зміст основних соціальних функцій сім’ї та молоді;

• охарактеризувати сучасний етап сім’ї та молодіжної політики в українському суспільстві та знати тенденції їх розвитку;

• пояснити сутність демографічної політики держави стосовно розвитку сім’ї та основні проблеми молоді.

І поскільки соціологія сім’ї і соціологія молоді є різними, хоча і взаємопов’язаними соціологічними знаннями, спочатку розглянемо соціологію сім’ї та шлюбу, а потім соціологію молоді.

Сім’я є одним із найголовніших соціальних інститутів суспільства. Сім’я являє собою об’єднання людей, пов’язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, що ґрунтуються на шлюбі та кровній спорідненості. Основу сім’ї становить шлюбний союз між чоловіком та жінкою у формах, санкціонованих суспільством. Завдяки сім’ї відбувається продовження роду, змінюються покоління людей, реалізується суспільний обов’язок виховання дітей та турбота про сталих і непрацездатних членів суспільства.

Сім’я є одночасно і малою групою і соціальним інститутом. А соціологія сім’ї – це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку сімейно-шлюбних стосунків як соціального феномену у конкретних соціально-культурних і економічних умовах, що поєднують у собі властивості як соціального інституту, так і малої соціальної групи.

Можна також дати більш коротке визначення соціологія сім’ї, як галузь соціології, що вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї, як соціологічного інституту і шлюбно-сімейних відносин у конкретних історичних умовах.

Сім’я може існувати в таких формах:

1. Нуклеарна – це сім’я, що складається з подружньої пари та їхніх дітей. До такого типу сімей належить 2/3 українських сімей.

2. родинна (традиційна) або розширена сім’я. Це сім’я, до якої крім подружжя входять інші родичі. Кожна п’ята сім’я в Україні належить до традиційної сім’. При цьому розрізняють патрілокальну і матрилокальні сім’ї. В першому випадку молоді живуть разом з сім’єю батьків чоловіка, у другому – коли молоді після одруження переходять жити до сім’ї дружини. У розширених сім’ях одружений чоловік або заміжня жінка залишаються прив’язаними до батьківської сім’ї. Така сім’я характерна для традиційного суспільства.

Але індустріалізація підірвала розширену сім’ю , сприяючи одночасно розвитку нуклеарних сімей. Крім того індустріалізація призвела до ослаблення родинних зв’язків і близьких контактів, а також до зменшення залежності між дорослими дітьми і їх батьками.

І декілька слів стосовно типів партнерства та про форму шлюбу. Звичайно способи утворення сім’ї у різних культурах дуже відрізняються. Проте існують певні правила щодо вибору партнера, типів сімейних зв’язків, місця проживання і відносин у сім’ї. Наприклад, у Японії вважається дивним виходити заміж за чоловіка не вибраного батьками, а з погляду японців їм незрозумілим є наші традиції вирішувати ці питання самостійно без участі батьків.

А взагалі, шлюб – це визначена державою сукупність формальних принципів, які визначають права й обов’язки чоловіка та дружини стосовно одне одного, щодо дітей, родичів і суспільства. За обсягом шлюбних груп чи відповідно до типу подружжя вони поділяються на дві групи: моногамія і полігамія.

Моногамія – це шлюб між одним чоловіком і однією жінкою, а полігамія – це шлюб одного чоловіка з кількома жінками (мусульманські країни). Між іншим 80% суспільств віддають перевагу полігамії.

Однією з форм полігамного шлюбу є поліандрія – коли одна жінка є дружиною кількох чоловіків (в Індії і Тібеті окремі племена практикують такий шлюб) у них є нормою коли жінка виходячи заміж автоматично стає партнером усіх братів свого чоловіка. Є групові шлюби, коли декілька чоловіків і декілька жінок перебувають одночасно у шлюбних стосунках між собою, наприклад, такі шлюби існують на Маркізьких островах.

Крім вищезазначених типів шлюбів існують ще такі як ендогамія і екзогамія. Ендогамія – це правила, що існують в суспільстві і дозволяють собі вибрати подружнього партнера всередині певних суспільних груп (клас, раса, каста, плем’я, національність), а екзогамія – це правила, що діють в суспільстві, які забороняють укладання шлюбу всередині певної суспільної групи (наприклад, забороняється шлюб з членами родини).

За ієрархією престижу та влади у сім’ї виділяють також патріархальні та матріархальні сім’ї. В патріархальній сім’ї батько користується найбільшим авторитетом і здійснює владу, а в матріархальній – навпаки. Крім того, тип сімейних стосунків, які характеризуються рівними правами подружжя іменується егалітарним і має тенденцію до поширення.

Не зважаючи на те, що доцільність функціонування шлюбно-сімейних відносин у різних типах суспільств значно відрізняються. Загальним критерієм успіху можна вважати: міцність шлюбу, суб’єктивне відчуття щастя у подружжя, всебічний розвиток особистостей подружжя і їх успішність у всіх сферах життєдіяльності, відсутність конфліктів і криз, викликаних антагоністичними протиріччями, тощо.

Але цілковитий успіх шлюбно-сімейних стосунків є частіше рідкістю. Отже, об’єктом соціології сім’ї – є власне сама сім’я, предметом – специфічні соціальні відносини, що виникають між сім’єю і суспільством.

Функції сім’ї.

Сім’я як основний соціологічний інститут суспільства виконує наступні функції:

1. Репродуктивна – це одна з головних функцій, так як завданням кожного суспільства є відтворення нових поколінь його членів. Інші шляхи вважаються неефективними і зазвичай соціально не схвалюються.

2. Сексуальна , або сексуального регулювання. Саме через інститут сім’ї суспільство впорядковує і регулює природні сексуальні потреби людей.

3. Функція виховна . Сім’я виступає як основний інструмент виховання дітей і членів сім’ї.

4. Соціалізації – формування особистості, первинна соціалізація індивіда належить сім’ї. Завдяки сім’ї суспільство передає і зберігає свою культуру, звичаї, традиції.

5. Економічна функція – норми сімейного життя включають обов’язкову допомогу і підтримку кожного члена сім’ї та задоволення матеріально-побутових потреб і умов.

6. Соціально-статусна функція заключається в успадкуванні статусів приналежності до певної національності, певного прошарку чи класу, до міської чи сільської місцевості, культури, тощо.

7. Захисна – у всіх суспільствах інститут сім’ї здійснює фізичний, економічний і психологічний захист своїх членів. Посягаючи на інтереси чи безпеку членів сім’ї, такі люди вступають у конфронтацію в цілому з сім’єю.

8. Деякі автори ще виділяють – емоційну, дозвільну та інші функції сім’ї.

Протягом кількох останніх десятиліть в західному суспільстві, а потім і в Україні з’явились і набули поширення багато альтернативних форм сімейних структур і способів життя, наприклад, незареєстровані шлюби, серійна моногамія (характерна для представників мистецтва і артистів, скажімо російська співачка Пугачова А.Б. вже має 5-тий офіційний шлюб, а американська акторка Елізабет Тейлор виходила заміж 8 разів).Далі існують неповні сім’ї, які є результатом розлучень, а також в результаті народження дітей без батьків. Статистично-соціологічні дослідження свідчать, що більшість неповних сімей переживають певні труднощі і матеріального, і морального порядку. У таких сім’ях в два рази частіше діти мають рівень розвитку нижчий від середніх показників. Є також сім’ї, що відносяться до гомосексуальних пар, тобто сучасна сім’я переживає значні соціальні зміни і є їх жертвою в порівнянні з традиційними сім’ями.

І тепер перейдемо до соціологічного аналізу сучасного етапу розвитку сім’ї, який називають 2-гою революцією в сімейному житті (перший відбувся з початку промислового перевороту наприкінці ХVІІІ ст., коли був знижений вік вступу до шлюбу, відбувалось значне поширення жіночої праці, дозвіл на розлучення за судовим рішенням).

Сучасний етап приніс у розвиток сім’ї радикальні зміни, які на думку багатьох вчених поставила під сумнів саме існування сім’ї, причинами цього є:

• зростання економічної незалежності жінок та активне залучення їх до трудової діяльності, що призвело до перегляду традиційної структури сімейних відносин між жінкою, чоловіком і дітьми у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном сім’ї, тощо;

• утворення 2-х центрів життя – місце праці і дому, а звідси ведення домашнього господарства і догляду за дітьми;

• створення поглядів на сексуальну мораль і послаблення соціального контролю на сексуальне життя подружжя в т.ч. на вільний секс, традиційних уявлень про дозволене і не дозволене, тощо;

• вживання контрацептивних засобів з метою запобігання вагітності.

Тенденції розвитку сучасної шлюбно-сімейної ситуації характеризуються:

• збільшенням кількості розлучень;

• збільшенням кількості неповних сімей;

• збільшення кількості дітей народжених поза шлюбом;

• відкладанням часу вступу до шлюбу;

• проживанням подружніх пар без оформлення шлюбу (так звані громадські шлюби);

• зменшенням народжуваності і кількості дітей в сім’ї;

• постарінням населення і збільшенням кількості самотніх людей, не вступають в шлюб;

• зменшенням повноцінних шлюбів.

Названі тенденції сімейно-шлюбних відносин, що спостерігаються в світі є також характерними для України. Так, на 1000 мешканців в Україні реєструється 9,3 – 9,5 випадків, що є одним із найнижчих показників серед країн СНД. Водночас зростає кількість розлучень, із них пік розлучень припадає на 1 – 4-ий роки подружнього життя. Зростає питома вага повноцінних шлюбів (23 – 24%). Щорічно 150 – 160 тис. дітей залишаються без одного із батьків. З спостереженням вітчизняних соціологів тенденціями до розлучень є вищою серед людей, які живуть у містах, одружились у віці до 20 років, тобто беруть ранні шлюби, знають своїх обранців короткий час (менше двох років), до одруження зустрічались не довго, мають батьків, які були нещасливі у шлюбі, мають друзів нещасливих у шлюбі, мають різні поняття щодо обов’язків подружжя, а також не відвідують церкву.

Тепер перейдемо до соціології молоді.

Соціологія молоді – це галузь соціології, яка досліджує соціально-демографічну спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає етап сімейної і поза сімейної соціалізації; соціальної адаптації та інтеріоналізації норм і цінностей суспільства.

Об’єктом соціології молоді є молодь, як специфічна соціально-демографічна спільнота, що об’єднує людей віком від 14 до 30 років. А взагалі згідно з Законодавством України до молоді належать молоді люди у віці 14 – 28 років.

Предметом соціології молоді є специфічні соціальні відносини, в яких бере участь молодь в процесі переходу від дитинства до світу дорослих.

Функціями соціології молоді є:

• методологічна забезпечення розробки наукових засад сучасної державної молодіжної політики;

• теоретико-пізнавальна полягає у дослідженні сутнісних рис молоді як особливої соціально-демографічної спільноти;

• прогностична – дослідження і розробка прогнозів актуальних молодіжних економічних, соціальних та правових проблем;

• практична – розробка сучасних методик комплексного вивчення молодіжних проблем;

• управлінська – реалізація державними і громадськими установами соціальних процесів молодіжного середовища.

До молоді належать старші школярі, учні ПТУ і всіх типів спеціалізованих навчальних закладів, студенти ВНЗ, аспіранти, молоді робітники, селяни і службовці, підприємці та інші молоді люди віком до 30 років. В США вік молоді визначається в межах 12-24 років, а згідно з критеріями ООН і ЮНЕСКО до молоді належать молоді люди віком від 17 до 25 років.

Вивчення соціології молоді колишньому СРСР почалося ще в 20-х роках ХХ ст., але інтерес до цих досліджень, як і взагалі до соціології був припинений, оскільки всі суспільні процеси стали розглядатися лише з позицій марксистко-ленінської теорії класової боротьби.

Молодь таким чином розглядом передусім як джерело поповнення робітничого класу і колгоспного селянства та інтелігенції, як прошарку між цими класами.

В період так званої “Хрущовської відлиги”, що відноситься до 60-х років ХХ ст. молодь цікавила тодішню владу лише як робоча сила для забезпечення соціалістичного будівництва радянського суспільства при цьому вирішальну роль у вихованні молоді відводилась в душі комуністичних ідей ленінському комсомолу і комуністичній партії. Що ж стосується дослідження ролі і місця молоді в суспільстві, вивчення соціальних процесів у молодіжному середовищі та їх прогнозування, розроблення належної соціальної політики існуючих молодіжних проблем, то ці завдання соціології молоді не розглядалися.

Говорячи про сучасний стан розвитку українського суспільства та про місце і роль молоді, необхідно підкреслити, що характерною ознакою нашого суспільства є його перехідний стан від тоталітарного суспільства з плановою економікою до демократичного суспільства з ринковими економічними відносинами процеси, що сьогодні відбуваються, викликають тривогу у молодих людей. Серед проблем, що найбільше турбують молодь на першому місці визначились матеріальні проблеми: низькі особисті доходи, низькі доходи батьків, низькі доходи подружжя, погані житлові умови, відсутність роботи. 75% молодих людей зазначають, що сучасна економічна ситуація в країні негативно впливає на їх матеріальний та психологічний стан. Суперечності становлення у молодому середовищі у свідомості молоді в її очікуваннях виявляється у суперечності між економічною і соціальною активністю молоді з одного боку та правовій незахищеності з іншого. Ця правова незахищеність з існує не лише через відсутність відповідних правових механізмів у суспільстві, а й через вкрай низьку культуру молоді, її необхідності з чинним законодавством. Так, про Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” згідно з соціологічним опитуванням знали 1,5% молодих респондентів; з Кодексом про шлюб та сім’ю були знайомі 10% респондентів, а про Кодекс законів про працю знали лише 8%.

Аналізуючи проблеми становлення молоді до суспільства, його історія, культурної спадщини, можна стверджувати, що за останнє десятиріччя у її свідомості відбулося переоцінка основних духовно-моральних цінностей.

У житті молодої людини умовно можна виділити три основні періоди:

1. період пошуку, коли молода людина сама для себе визначає та приймає рішення, стосовно навчання і сфери професійної діяльності;

2. період інтеграції в суспільство, який пов’язаний в основному з першими роками професійної діяльності;

3. період інтенсивної творчості та продуктивної діяльності.

Незважаючи на те, що в сучасному суспільстві значно розширилися можливості для власного самовизначення і індивідуального розвитку, молодь як і раніше залишається найбільш вразливою незахищеною частиною суспільства.

Сучасна молодь з одного боку відчуває себе особливою групою суспільства, з другого усе більше страждає від невирішеності своїх специфічних проблем. При цьому немаловажним фактором... що деградує свідомість молоді є відсутність довіри до неї з боку суспільства, тому вона відносно рідко залучається до вирішення та реалізації програм розвитку суспільства.

Найбільш важливими суперечностями в цьому відношенні є:

• рівень освіти та матеріальний стан молоді;

• потяг до знань і необхідність працювати;

• прагнення до самостійності і економічна залежність від батьків;

• професійний статус і потреби сучасного ринку праці;

• бажання вирішувати власні проблеми самостійно та реальна участь у прийнятті управлінських рішень.

І повертаючись до Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоду в Україні” важливо зазначити, що на регіональному рівні створено мережу служб для молоді, головним завданням яких є допомога молоді у вирішенні існуючих проблем, а саме:

• надавати молоді інформаційну, правову, психологічну, медичну та інші форми соціальної допомоги;

• проводити роботу щодо запобігання негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, злочинності) та їх подолання;

• здійсненню соціальний опіки певних категорій молоді, до яких відносяться сироти, інваліди, тощо.

Разом з тим необхідно відмітити що у молодіжному середовищі існує кілька яскраво виражених соціальних груп, які орієнтовані на різні суспільні ідеали і цінності і неоднаково ставляться до проблем політичної, економічної і духовної відбудови суспільства, його суверенітету і національного відродження.

Одночасно має місце тенденції руху до бездуховності, втрати моральних критеріїв у суспільній поведінці, погіршення фізичного стану здоров’я молоді. На жаль більшість молодих людей взагалі не має чітко сформованої системи цінностей.

Вони навіть не уявляють собі завтрашнього дня. На зміну ідеологічним догмам минулого, тобто комунізму, прийшло інше розуміння мети і суті сучасного життя. Утворився імідж так званого красивого життя, чому певною мірою сприяють засоби масової інформації і зокрема телебачення що рекламує різні зустрічі і вечоринки так званих VIP’ів або порнофільми чи фільми про бандитів і різних аферистів та авантюристів, що стали справжніми героями сьогодення.

Шаленні темпи інфляції створюють умови для швидкого збагачення частини творців та мафіозних структур. Дедалі більш молоді йде з виробництва шукати легкого життя і не виявляє зацікавленості до серйозного навчання, а намагаються відійти від труднощів, стаючи на шлях вживання алкоголю, наркотиків, порушення законів і споєння злочинів.

Збільшується серед молоді і кількість суїцидів, про що свідчить статистика.

В зв’язку з цим суспільство повинно намагатись не допускати девальвації основних життєвих цінностей і плекати у молодіжному середовищі такі вічні цінності як сумлінна творча праця, колективізм, демократії, свобода права, справедливість. Завдання соціологів досліджувати проблеми молоді і розробляти конкретні рекомендації і стосовно їх вирішення на рівні державної політики.