НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра соціології, психології та педагогіки

Лекції

з навчальної дисципліни

“Соціологія”

Додаток до робочої навчальної програми

з курсу «Соціологія» статус нормативний

Автор: Лісовенко В. Л., професор

кафедри соціології, психології та педагогіки

кандидат медичних наук

Заслужений лікар України

Академік Академії наук

соціальних технологій та

місцевого самоврядування

Російської Федерації

Ірпінь 2009

Зміст

1. Вступ 3

2. Теми лекцій

2.1. Соціологія як наука про суспільство 4

2.2. Становлення і розвиток соціологічної науки 14

2.3. Суспільство як соціальна система

2.4. “Соціологія особистості (особистість у системі

соціальних зв’язків)”

2.5. Соціологія економіки та праці

2.6. Соціологія права

2.7. Соціологія політики

2.8. Соціологія культури і освіти

2.9. Соціологія сім’ї та молоді

2.10. Соціологія громадської думки та основні методи

соціологічного дослідження

3. Список рекомендованої літератури

Вступ

Пропонований курс лекції з соціології для студентів НУДПСУ розрахований на 20 годин лекційних занять (10 лекцій), що розкривають історію становлення і розвиток соціологічної науки, а також складають основу теоретичної та прикладної соціології.

Лекційний матеріал викладено з урахуванням сучасних вимог до отримання студентами належних знань, умінь і навичок при вивченні кожної теми.

Для поглибленого вивчення соціології додається список рекомендованої основної та додаткової літератури.

Лекція № 1

Тема: Соціологія як наука про суспільство

Сьогодні ми розпочинаємо вивчення курсу “Соціологія”, що має нормативний статус навчальної дисципліни, тобто є обов’язковим предметом викладання для студентів всіх ВНЗ України.

Звичайно, в залежності від напрямку спеціальності і кваліфікації виділяється певна кількість навчальних годин, їх тематика та розподіл за змістовними модулями у відповідності до вимог Болонського процесу.

Протягом семестру студенти, які навчаються за напрямом «Право» прослухають 20 годин лекцій, 16 годин відводиться на семінарські заняття, 5 годин консультативних та 22 години на індивідуальні заняття. Потрібно підготувати також контрольну роботу та скласти іспит. На вивчення всього матеріалу відведено 81 навчальна година. Це – краплина часу в порівнянні з обсягом соціологічних знань в цілому, не зважаючи на те, що соціологія вважається відносно молодою наукою.

А щодо тематики і відведеного часу для інших напрямків, скажімо для фінансово-економічних то ця кількість годин ще менша і буде доведена до Вас згідно з планом. І щоб в подальшому ми могли чітко сформулювати мету, завдання і цілі вивчення цієї навчальної дисципліни, а також, що потрібно знати і вміти в результаті освоєння предмету соціології, давайте спочатку дамо визначення поняттю соціологія.

Термін “соціологія” походить від латинського слова “societas” (суспільство) та грецького “logos” (вчення). Отже, дане словосполучення означає в прямому розумінні слова вчення про суспільство. Тобто, якщо спробувати коротко розкрити зміст цього вчення, то соціологія – це наука про суспільство, як єдину, цілісну соціальну систему, соціальні відносини та соціальну поведінку людей. Саме соціологія вивчає соціальні відносини між людьми, вплив цих відносин на формування людини і її соціалізацію, яка проявляється у її свідомості, поведінці, формах і методах виховання, залежності особистості від соціальної організації і культури.

Виходячи з цього визначення, стає зрозуміло, що метою вивчення навчальної дисципліни соціології є опанування студентами, як майбутніми фахівцями податкової служби діалектики соціологічного аналізу суспільно-політичних, соціально-економічних та інших відносин у розкритті їх закономірностей, а також розуміння реальних суспільних процесів, що відбуваються у сучасному українському суспільстві.

Завданням вивчення дисципліни є:

• дати цілісне уявлення про специфіку соціологічного знання, в тому числі спеціальних та галузевих соціологічних теорій, а також стосовно предмету і об’єкту, предмету та історії вітчизняної і зарубіжної соціології та перспектив їх подальшого розвитку;

• сформувати у студентів соціологічні знання про основні закономірності розвитку суспільства та про місце і роль соціальних факторів та соціальних інститутів і організацій у житті суспільства;

• знати основні особливості соціальної характеристики особистості та її політичної, економічної і тендерної соціалізації;

• мати уявлення про громадську думку та знати основні методи соціологічних досліджень;

• вміти аналізувати соціальні явища та специфіку соціальних процесів у сучасному українському суспільстві;

• вміти застосовувати на практиці отримані теоретичні знання та методи соціологічних досліджень, а також самостійно працювати з соціологічною науковою літературою.

Робоча програма навчальної дисципліни складається з наступних тем:

• соціологія як наука про суспільство, її становлення і розвиток.

• суспільство як соціальна система і його соціальна структура.

Соціологія особистості, культури, політики, сім’ї і молоді, праці і економіки, права, громадської думки, організації соціологічних досліджень та використання методів збирання і обробки соціологічної інформації.

Нагадую, що відвідування лекційних, семінарських та інших занять, а також відповідна підготовка і активність студентів оцінюється згідно з вимогами Болонського процесу, а це, в першу чергу, означає дотримання вимог щодо явки і якості підготовки до лекційних і семінарських занять. Основна і додаткова література приводиться в кінці викладених тем лекцій.

Тепер перейдемо безпосередньо до теми сьогоднішньої лекції про соціологію як науку про суспільство, її об’єкт, предмет, методів і функцій.

Отже, соціологія – це молода наука, яка вивчає найбільш складний і мінливий об’єкт – людське суспільство, його структуру, закони розвитку, людину, як особистість і її поведінку. Саме соціологія з’ясовує місце та функції кожного соціального явища і процесу, дає людям потрібні орієнтири, допомагає зрозуміти обставини життя, що їх оточують у процесі людських відносин. Термін “соціологія” був запроваджений французьким вченим Огюстом Контом наприкінці 30-х років ХІХ ст., але цю назву отримала визнання вже після смерті О. Конта. Вивчення соціології в Україні розпочалося офіційно лише з 1993 р, коли за наказом МОН України вона була запроваджена як навчальна дисципліна у всіх навчальних закладах, а до того часу у вищій школі вивчалися філософія, діалектичний та історичний матеріалізм, атеїзм і науковий комунізм. Щодо історії становлення вітчизняної української соціології, то ми про це поговоримо пізніше, а поки що повернемося до об’єкту, предмету, структури, функцій ї місця соціології серед інших наук.

Загалом, як вже говорилося, об’єктом соціології є :

• суспільство, соціальні спільноти (класи, конфесії, професійні чи вікові групи тощо);

• людина як творець соціальних спільнот і суб’єкт соціальних відносин і інтересів;

• соціальні інститути як сталі форми спільної організації людей.

Скажімо, в кожній конкретній ситуації об’єктом дослідження соціології можуть бути виборці, колектив, сім’я, покупці, політичні партії, рухи суспільство в цілому, тощо.

Предметом же соціології є соціальні дії, соціальні закони, явища, зв’язки і відносини та процеси, що відбуваються у суспільстві, а також закономірності виникнення і функціонування соціальної реальності, тобто оточуючого нас соціального життя

Серед основних теоретичних понять соціології, за допомогою яких соціологи описують реальні факти можна виділити такі як: статус, роль, соціальна структура, соціальна група, соціальна взаємодія, соціалізація тощо.

Відтак, соціологію можна визначити як науку про становлення та функціонування соціальних спільнот (сукупність людей, наприклад, сім’я, плем’я, етнос), між якими складаються певні соціальні відносини і взаємодія, а також про людину як творця цих соціальних спільнот і головного суб’єкта історичного розвитку.

Таким чином, якщо говорити коротко, то об’єктом соціологічного пізнання є сучасне суспільство, а предметом – зв’язки і відносини між людьми.

Необхідно також зауважити, що представники різних наук по-різному сприймають один і той же об’єкт. Так, якщо взяти в сім’ю чи будь-який колектив, будь-яку соціальну спільноту як об’єкт аналізу, то, скажімо, економіста в першу чергу буде цікавити її бюджет (доходи і витрати), юриста – права та обов’язки членів сім’ї чи колективу, психолога – тип особистостей і їх потреби та мотиви, політолога – ставлення цих особистостей чи спільнот до політичних подій. І лише соціолог буде враховувати всі ці особливості людей, всі ці чинники в цілому як цілісний організм, як систему в цілому з різних боків, щоб відповісти на питання: чому існує ця спільнота, яка є її згуртованість, що лежить в основі цього існування, які взаємозв’язки і взаємовідносини між членами цієї групи і взагалі, які стосунки і відносини цієї групи людей з іншими оточуючими її соціальними суб’єктами, в тому числі в цілому з соціумом.

Між іншим, поняття “суспільство” на побутовому рівні асоціюється із поняттям “країна” і “держава”, але це різні поняття. Країна – це частина світу або територія держави, а держава – це політична організація даної країни, що має певний тип політичного правління. Суспільство ж є – це соціальна організація країни, основою якої є її соціальна структура. Суспільство – це продукт взаємодії людей і метою соціолога є отримання достовірної інформації і метою соціолога є отримання достовірної інформації про його соціальну структуру, проблеми, зв’язки, відносини, діючі соціальні закони, механізми розвитку, тощо.

Соціологія тісно пов’язана з іншими суспільними дисциплінами такими як історія, філософія, економіка, політологія, психологія, правознавство, тощо.

Як Ви вже говорили, об’єктом і предметом досліджень соціології, як і історії є суспільство, закономірності його розвитку та функціонування у конкретних часових вимірах. Проте історія вивчає минуле суспільства і його розвиток у хронологічному порядку, а соціологія переймається актуальними проблемами сучасного суспільства.

Багато спільного є також між соціологією та філософією. Між іншим в античному світі філософами називали всіх, хто мудрував, а сам термін “філософія” походить від старогрецьких слів philo – люблю, і Sophia – мудрість. В стародавні часи філософами називали всіх, хто займався науками. Ця традиція збереглася і до наших часів в Західному світі. Наприклад, в Західній Європі, США, Канаді, Австралії претенденти на наукову ступінь кандидата наук після захисту дисертацій отримують вчену ступінь доктора філософії (незалежно від галузі знань, чи це хімія, чи фізика, чи біологія і т.п.). Ця тенденція тепер впроваджується і у нас згідно з наказом МОН і відповідною постановою Кабміну України.

І, якщо продовжувати розвивати цю тему стосовно філософії і філософів, то ще древньогрецький філософ Платон, що жив у 427 – 347 р до н.е., виділяв три верстви (класи) населення: клас філософів, воїнів та всіх інших, що були зайняті виробництвом матеріальних благ. Звідси уже тоді була зроблена спроба обґрунтування такого соціального явища, як нерівність між людьми. Він же вважав, що на чолі держави повинні стояти філософи, які повинні були філософствувати і правити, а всі інші працювати.

Але повертаючись до взаємозалежності соціології з філософією зауважимо, що філософія має справу з абстрактними категоріями і явищами, а соціологія з конкретними соціальними фактами, які розглядаються у взаємодії.

Соціологія, як і економіка чи правові науки, вивчає закономірності функціонування економічних і юридичних законів у суспільстві, але з погляду суспільних відносин.

Теж саме можна сказати стосовно взаємозв’язків соціології з політичними, психологічними, технічними, педагогічними науками, демографією тощо.

Проте на відміну від них соціологія знову ж таки зосереджується на вивченні не скільки індивідуальних, стільки типових проявів соціальних зв’язків чи соціальної поведінки людей і їх взаємодії. Наприклад, якщо для психологів пріоритетом є вивчення індивідуального “Я”, то для соціолога більш важливе значення мають проблеми між особистісної взаємодії “Ми”.

Структура та функції соціології.

Система соціологічного знання має складну структурну будову. Щоб не формувалась хибна думка, що соціологія є світоглядною наукою, потрібно знати, що вона спирається на міцну практичну базу. Крім того сама служить надійною теоретичною опорою соціальної практики.

У соціології виділяється 2 основні напрямки:

• прикладна соціологія, що вивчає конкретні соціальні події і факти, за допомогою соціологічних методів (соціологічних опитувань, анкетування, спостереження тощо);

• теоретична соціологія, що виробляє соціологічні теорії про становлення і діяльність соціальних спільнот, механізми їх життєдіяльності і функціонування та інше.

Власне, теоретична соціологія і є навчальною дисципліною, в межах якої виділяють загальну соціологічну теорію і спеціальні соціологічні та галузеві соціологічні теорії.

Крім того одним з підходів щодо вивчення природи соціальних явищ є розгалуження соціології на 2 напрямки : мікросоціологію і макросоціологію, які були в свій час виділені американським соціологом Нейлом Смелзером і отримали фактично загальне визнання.

При мікросоціологічних дослідженнях соціологи вивчають поведінку індивідуумів або невеликих соціальних груп таких як виробничий колектив чи невеликі соціальні регіони (село, селище) і їх соціальних відносин і зв’язків. Що стосується макросоціологічних досліджень, то вони відзначаються широтою охоплення явищ, що вивчаються і проводяться в масштабах великих регіонів, країн чи навіть ряду країн, а в якості об’єкту вивчення виступають, як правило, великі колективи людей (класи, професіональні групи, соціальні прошарки, соціальні інститути), а також такі макропроцеси як міграція, соціальна мобільність населення тощо. Тобто, за допомогою макросоціології вивчаються глобальні закономірності розвитку суспільства і взаємозв’язок основних елементів суспільної системи.

Між іншим, виходячи з макросоціологічної теорії і типології суспільств, вони в свою чергу поділяються на суспільства “золотого мільярду” з населенням в 1 млрд., куди відносяться постіндустріальні суспільства високорозвинутих країн і куди всі хотіли б ввійти, і на решту, де економічний і культурний рівень життя людей поки що різко відрізняється від країн “золотого мільярду”.

Але повернемось до класифікації теоретичної соціології і спробуємо розглянути її складові.

1) Це загальна соціологічна теорія та її окремі напрямки: а саме

• теорія соціальних структур, яка вивчає основи будови і елементи різних груп і спільнот;

• теорія соціального розвитку, або теорія соціальних змін, що включає теорії соціального прогресу і регресу;

• теорія соціальної поведінки індивідів, що включає стереотипи поведінки людей;

• теорія поведінки спільнот, що з’ясовує загальні закономірності поведінки великих мас людей (натовпів) у кризові періоди.

2) Це спеціальні соціологічні теорії, до яких належать соціологія особистості, соціологія сім’ї, соціологія молоді, соціологія міста чи села, соціологія класу, нації тощо;

3) і, насамкінець, галузеві соціологічні теорії, до яких відносяться: соціологія культури, політики, праці і управління, освіти, релігії, права, громадської думки, електоральної поведінки та інші.

Проте слід зауважити, що приведена вище класифікація теоретичної соціології не є загальновизнаною. Деякі автори розглядають соціологічні теорії економіки, праці та зайнятості як суміжні проблеми або як такі, що безпосередньо пов’язані між собою чи мають спільну основу. Наприклад, соціологія сім’ї та молоді, соціологія освіти і науки, соціологія виборчого процесу та електоральна соціологія, соціологія конфлікту і соціологія девіантної поведінки, які також мають відношення до соціології особистості. Оскільки у нас мало часу для опанування соціологічними знаннями, які ви повинні освоїти в межах всього 81 навчальної години, ми також будемо намагатись поєднати деякі спеціальні і соціологічні галузеві теорії з тим, щоб мати уявлення про них. Скажімо, чи маємо ми право не ознайомитись з проблемами економіки, коли будемо вивчати соціологію праці, або не знати теорії управління, соціологію конфлікту, чи проблеми зайнятості при вивченні соціології праці. Теж саме із соціологією громадської думки і електоральною соціологією, постільки ці проблеми вивчення дисципліни тісно пов’язані між собою.

Декілька слів про методи, що використовує прикладна або практична соціологія. Вони поділяються також на теоретичні і практичні або емпіричні.

Теоретичні: це абстрагування, порівняльний і типологічний методи (групування фактів на підставі притаманних їм ознак).

Емпіричні: опитування, аналіз документів – інакше (конвент-аналіз), спостереження, експеримент.

Про всі ці методи ми поговоримо пізніше, коли будемо знайомитись з соціологією громадської думки, а поки перейдемо до функцій, що притаманні соціології.

В залежності від авторів, які їх описують прийнято виділяти від 4 – 5 основних до 7 – 9 функцій. Ми вважаємо, що найбільш важливу роль відіграють наступні функції, соціології: інформаційна, що являє собою зібрання, систематизацію і накопичення інформації. Вона ж одночасно має пізнавальне знання. Слідуючи функція – ідеологічна, яка сповідує певну ідеологію політики влади чи суспільства в цілому, що розділяють цю ідеологію. Діагностична функція, коли соціологія ставить діагноз ситуації, що складається в суспільстві незалежно від того чи йде мова про політичне життя, чи стан економіки регіону або суспільства в цілому. Далі – критична функція – критичні думки, критичний аналіз реальності в основному на підставі висновків стану вивчення громадської думки, а також – прогностична функція – дається прогноз, передбачення розвитку подій в суспільстві чи окремому регіоні країни, або розвиток політичних чи економічних процесів.

Деякі автори виділяють також пізнавальну, практичну, теоретичну, описову, управлінську, гуманістичну та інші функції, але на наш погляд мова йде про одне і те ж саме. Головні ж функції, ті, які я назвав, і їх потрібно знати.

Тепер декілька слів про соціальні закони та категорії соціології.

Соціальний закон - це об’єктивний і повторюваний причинний зв’язок між соціальними явищами чи процесами, що виникають внаслідок діяльності людей. Соціальні закони визначають відносини між людьми. Це відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і соціально-професійними групами, містом і селом, суспільством і трудовим колективом, родиною, окремою особистістю.

Соціальні закони поділяються на загальні і специфічні.

Загальні діють у всіх суспільних системах, наприклад, закон товарно-грошових відносин. Дія ж специфічних законів обмежується однією чи кількома суспільними системами (наприклад, Закон первинного нагромадження капіталу). Пізнання соціальних законів дає можливість прогнозувати розвиток суспільства.

Категорії соціології – це форми мислення, що відображають найбільш суттєві властивості, відносини предметів і явищ. Іншими словами це конкретні поняття, якими оперує соціологія.

Серед таких понять найбільше вживаються:

Соціальна дія – одиниця соціальної діяльності людей, що пояснює дії індивіда орієнтовані на інших людей.;

Соціальна взаємодія – відображає характер і зміст відносин між людьми;

Соціальні відносини – стійка система взаємодії чи зв’язків між людьми, що склалися в процесі цієї взаємодії;

Соціальна система – певне утворення, основними елементами якого є люди, їх зв’язки і взаємодія.;

Соціальна група – об’єднання людей для здійснення спільної діяльності.

Крім перерахованих категорій соціологія оперує такими поняттями як соціальний статус, соціальна роль, соціальна норма, соціальний контроль, соціальні цінності і т.д., але про них ми будемо говорити пізніше, а саме на лекції, присвяченій вивчення особистості в системі соціальних зв’язків.

Що стосується навчальних підручників і посібників, то як уже повідомлялось раніше вони виділені в окремий додаток основної і додаткової літератури при чому за основу навчального матеріалу взята мінімальна кількість літературних джерел, останніх років видань, які є як правило, в бібліотеках.