32. Показатели монопольной власти и социальная цена монополии
Показники монопольної влади.
Максимізація прибутку монополією здійснюється відповідно до умови:
dТРr/dQ = (d(TR – TC)/dQ) = dTR/dQ – dTC/dQ = MR – MC = 0;
MC = MR = P
Монополіст розширює виробництво і знижує ціну, поки MR > MC. При MC > MR, монополіст скорочує виробництво і підвищує ціну.
При обсязі, що максимізує прибуток,
MR = Р + Р(1/ ЕD); MR = MC;
Р + Р(1/ ЕD) = MC;
(Р – МС) / Р = - 1 / ЕD
Перевищення Р над МС як відсоток від Р дорівнює величині 1 / ЕD , узятому з мінусом:
Р = MC / (1 + 1 / ЕD)
Таким чином, якщо при досконалій конкуренції Р = MC; монополіст призначає ціну, що перевищує МС на величину, обернено пропорційну ЕD.
Отже, способом виміру монопольної влади є величина, на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує МС.
За допомогою формули Р = MC / (1 + 1 / ЕD) можна розрахувати Р як накидку над МС. Це універсальне правило для будь-якого монополіста, якщо враховується ЕD для фірми, а не для ринку.
Якщо ЕD для фірми велика, накидка буде мінімальна (у фірми невелика монопольна влада);
Якщо ЕD для фірми невелика, накидка буде максимальна (фірма володіє значною монопольною владою).
Цей спосіб визначення монопольної влади був запропонований Лернером у 1934 і названий показником монопольної влади Лернера:
IL = (P – MC) / P;
0 < IL < 1. Для конкурентної фірми IL = 0, чим більше IL, тим більша монопольна влада. Але монопольна влада не гарантує високих прибутків. Прибуток залежить від співвідношення АС і Р. Фірма В може мати більшу монопольну владу, ніж фірма А, але отримувати менший прибуток, якщо в неї значно вищі середні витрати.
Соціальна ціна монополії.
В умовах чистої монополії прибуток не виконує своєї функції по залученню в галузь нових фірм, як на ринку досконалої конкуренції, тому ціни на монопольному ринку вищі за ті, які могли б бути в умовах досконалої конкуренції.
Qк і Qm – рівноважний обсяг виробництва конкурентної фірми і монопольної фірми
Рк і Рm - конкурентна ціна і монопольна ціна
d – крива попиту конкурентної фірми
D – ринкова крива попиту
МС і MR - граничні витрати і граничний доход
На ринку досконалої конкуренції Р = МС
На монопольному ринку Р > МС
Рк < Рm; Qк > Qm
Соціальна ціна монополії – ступінь утрат суспільством чистої корисності внаслідок зменшення доступності товарів для споживача в умовах, коли монополія максимізує прибуток.
Оскільки Рm > МС, надлишки споживачів і виробників в умовах монополії змінюються порівняно з досконалою конкуренцією.
Сукупні втрати надлишку споживачів А + В (SA + SB)
Виробник отримує прибуток в розмірі SA, але втрачає частину надлишку SС.
Сукупний прибуток виробника А – С (SA - SС ).
Чисті збитки від монопольної влади: В + С (SВ + SС) - різниця між потенційно можливим рівнем виробництва за відсутності монополії і реальним обсягом випуску монополіста. Це мертві збитки (мертвий вантаж монополії).
33.Основні ознаки олігополії. Особливості поведінки олігополістів.
Олігополія – ринкова структура, у якій домінують кілька великих фірм, кожна з них здатна впливатити на ринкову ціну, а входження нових виробників у галузь обмежено.
Риси олігополії:
- Нечисленність фірм: жорстка олігополія ( 3-4 фірми); м'яка, аморфна (6-8 фірм). Чим вищий рівень концентрації галузі, тим більша частка виробництва припадає на невелике число фірм. Ринок наближається до монополії.
Олігополістичний ринок може бути в галузях, що виробляють як стандартизований (сталь, AL), так і диференційований (сигарети, автомобілі) продукт.
- Високі бар'єри для входження в галузь. Пов'язані з ефектом масштабу, наявністю патенту на технічні відкриття, монопольним контролем над джерелами сировини, витратами на рекламу.
- Загальна взаємозалежність – необхідно враховувати реакцію конкурентів.
Особливості поведінки олігополіста на ринку визначаються двома тенденціями, що діють у протилежних напрямках:
1 - фірми зацікавлені в максимальному сукупному прибутку галузі через угоди і загальні дії, тому що це дає можливість реалізувати монопольну владу.
2 - кожна фірма прагне одержати надприбуток за рахунок конкурентів, порушуючи угоди, що істотно загострює суперництво.
Угода – явна, таємна чи мовчазна домовленість між фірмами в галузі з метою встановлення фіксованих обсягів і цін.
Протиріччя між двома тенденціями ілюструє дилема олігополіста.
Ситуація, з якою зустрічаються олігополісти нагадує стан учасників стратегічних ігор: необхідно обрати варіанти поведінки, відповідні діям і реакції суперника. Тому в аналізі олігополістичних ситуацій використовується теорія ігор, що математичними методами досліджує поведінку індивідів, які мають протилежні інтереси у ймовірностних ситуаціях, пов'язаних із прийняттям рішень.
Предмет теорії – ситуації з заздалегідь заданими правилами (карти, доміно). Стратегія гравців визначається цільовою (платіжною) функцією, що показує виграш або програш учасника. Розрізняють ігри з нульовою і ненульовою сумами. Ігри з нульовою сумою – антагоністичні: виграш одних дорівнює програшу інших, загальна сума виграшу дорівнює нулю.
За характером попередньої домовленості розрізняють ігри кооперативні і некооперативні ( коли кожний грає за себе проти усіх ).