3.2. Формі та схеми платежів

Вибір тієї або іншої форми безготівкових платежів залежить від ефективності їх застосування в різних умовах і необхідності дії на неакуратних покупців.

К основним формам безготівкових платежів відносять наступні:

Платіжне доручення — є дорученням господарюючого суб'єкта про перелік певної суми з свого рахунку на рахунок іншого господарюючого суб'єкта.

Розрахунок платіжними дорученнями здійснюється по наступній схемі (рис. 3.1):

Рис.З.1. Схема розрахунку платіжними дорученнями

1. покупець представляє в банк платіжне доручення в чотирьох екземплярах і одержує четвертий екземпляр як розписку банку;

2. банк списує грошові кошти з рахунку покупця;

3. банк, обслуговуючий покупця, направляє в банк, обслуговуючий продавця, два екземпляри платіжного доручення і грошові кошти;

4. банк, обслуговуючий продавця, використовуючи другий екземпляр платіжного доручення, зараховує грошові кошти на рахунок продавця (тобто одержувача грошових коштів);

5. банки видають своїм клієнтам виписки з розрахункових рахунків.

Інкасо — банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта одержує на підставі розрахункових документів грошові кошти, що належать йому, від покупця за відвантажені на його адресу товари (виконані роботи, надані послуги) і зараховує на його рахунок в банку.

Документарне інкасо здійснюється по схемі (рис. 3.2):

Рис.3.2. Схема документарного інкасо

1. укладення договору про поставку товару;

2. відправка товару;

3. представлення документів на інкасо;

4. доручення на інкасо (банк продавця пересилає документи банку, обслуговуючому покупця);

5. повідомлення (авізування) покупця про отримання документів;

6. оплата документів (виставляння платіжного доручення);

7. передача документів покупцю;

8. зарахування грошових коштів на рахунок банку покупця;

9. повідомлення банку-продавця про операцію;

10. списання грошей з рахунку банку, обслуговуючого продавця, і зарахування їх на рахунок останнього;

11. повідомлення продавця про зарахування грошей на його розрахунковий рахунок.

Акредитив — є умовним грошовим зобов'язанням банку, видаваним їм за дорученням покупця на користь продавця, по якому банк, що відкрив рахунок (банк-емітент), може робити платежі продавцю або дати повноваження іншому банку робити такі платежі за наявності документів, передбачених в акредитиві, і при виконанні інших умов акредитиву.

Для розрахунків застосовується документарний акредитив (рис. 3.3):

1. укладення договору про поставку товару;

2. покупець дає доручення обслуговуючому його банку на відкриття акредитиву;

3. повідомлення банку, обслуговуючого продавця, про відкриття акредитиву;

4. повідомлення продавця про відкриття акредитиву;

5. поставка товару;

6. передача документів;

7. надання кредиту продавцю;

8. пересилка документів;

9. платіж;

10. передача документів покупцю;

11. акцепт документів (згода на оплату грошових і товарних документів у внутрішньому і міжнародному обороті);

12. у разі кредиту під акредитив зняття грошей з рахунку покупця.

Рис. 3.3. Схема розрахунків за допомогою документарного акредитива.

Чек — документ, що містить безумовний наказ власника поточного рахунку банку про виплату вказаної в ньому суми певній особі або пред'явнику.

Розрахунки чеками можуть здійснюватися по наступній схемі (рис. 3.4):

Рис.3.4. Схема розрахунку за допомогою чеку.

1. покупець представляє в обслуговуючий його банк заяву на отримання чеків і платіжне доручення на депонування сум (якщо воно здійснюється) або заяву в двох екземплярах для придбання чеків, оплата яких гарантована банком;

2. у банку, обслуговуючому покупця, бронюються засоби на окремому рахунку і заповнюються чеки, тобто проставляються найменування банку, номер особового рахунку, назва чекодавця і ліміт суми чека;

3) покупцю видаються чеки і чекова книжка;

4. продавець пред'являє покупцю документи на відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

5. покупець видає чек продавцю;

6. продавець пред'являє чек в банк, обслуговуючий продавця;

7. у банку, обслуговуючому продавця, зараховуються грошові кошти на рахунок продавця;

8. банк, обслуговуючий продавця, пред'являє чек для оплати банку, обслуговуючому покупця;

9. банк, обслуговуючий покупця, списує суму чека за рахунок наперед заброньованих сум;

10) банки видають клієнтам виписки з рахунків банків.

Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити при настанні терміну певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Схема розрахунків за допомогою перевідного векселя представлена рис. 3.5:

Рис.3.5. Схема розрахунків за допомогою перевідного векселя.

1. переказ грошових коштів, використовуваних для придбання перевідного векселя покупцем продукції;

2. видача перевідного векселя покупцю;

3. відвантаження продукції;

4. передача перевідного векселя продавцю продукції;

5. пред'явлення векселя при настанні встановленого терміну;

6. погашення векселя.

Лізинг — форма довгострокової оренди, пов'язана з передачею в користування устаткування, транспортних засобів і іншого рухомого і нерухомого устаткування.

Лізинг здійснюється по наступній схемі (рис. 3.6):

Рис.3.6. Схема лізингу.

1) висновок лізинговою фірмою трибічного договору про оренду з лізингоотримувачем і постачальником;

2) поставка устаткування лізингоотримувачу;

3) лізингова фірма оплачує постачальнику вартість устаткування;

4) лізингоотримувач оплачує лізинговій фірмі орендні платежі.

Фінансові відносини усередині підприємства включають відносини між філіалами, цехами, відділами, бригадами і т. д., а також відносини з робітниками і службовцями. Відносини між підрозділами підприємства пов'язані з оплатою робіт і послуг, розподілом прибутку, оборотних коштів і ін. Їх суть полягає у встановленні певних стимулів і матеріальної відповідальності за якісне виконання прийнятих зобов'язань. Відносини з робітниками і службовцями — це виплати заробітної платні, премій, допомог, дивідендів по акціях, матеріальній допомозі, а також стягнення грошей за заподіяний збиток, утримання податків.

Фінансові відносини підприємств з вищестоящими організаціями включають відносини з приводу освіти і використання централізованих грошових фондів, які в умовах ринкових відносин є об'єктивною необхідністю. Особливо це торкається фінансування інвестицій, поповнення оборотних коштів, фінансування імпортних операцій, наукових досліджень, у тому числі і маркетингових. Фінансово-промислові групи створюються, як правило, з метою об'єднання фінансових зусиль у напрямі розвитку і підтримки виробництва, отримання максимально можливого результату. Тут можуть бути і централізовані грошові фонди, і комерційний кредит один одному, і просто фінансова допомога. Те ж саме торкається і відносин між підприємствами в умовах холдингу.

Відносини підприємств з фінансово-кредитною системою багатоманітні. Перш за все це відносини з бюджетами різних рівнів і позабюджетними фондами, пов'язані з переліком податків і відрахувань. Відносини із страховою ланкою фінансової системи складаються з перерахувань коштів на соціальне і медичне страхування, а також страхування майна підприємства.

Фінансові відносини підприємств з банками будуються як відносно організації безготівкових розрахунків, так і відносно отримання і погашення короткострокових і довгострокових кредитів. Організація безготівкових розрахунків робить безпосередній вплив на фінансове положення підприємств. Кредит є джерелом формування оборотних коштів, розширення виробництва, його ритмічності, поліпшення якості продукції, сприяє усуненню тимчасових фінансових труднощів підприємства.

Банки в даний час надають підприємствам ряд так званих нетрадиційних послуг: лізинг, факторинг, форфейтинг, траст. У теж час можуть бути самостійні компанії, що спеціалізують на виконанні вказаних функцій, з якими у підприємств виникають прямі відносини, минувши банк.

Фінансові відносини підприємств з фондовим ринком припускають операції з цінними паперами.

Найважливішою стороною фінансової діяльності підприємств є формування і використання різних грошових фондів. Через них здійснюється забезпечення господарської діяльності цих підприємстві необхідними грошовими коштами, а також розширений) відтворення:

- фінансування науково-дослідних робіт;

- освоєння і впровадження нової техніки;

- економічне стимулювання співробітників;

- розрахунки з бюджетом і банками.

При організації підприємство повинне мати статутний фонд, або статутний капітал, за рахунок якого формуються основні фонди і оборотні кошти. Організація статутного капіталу, його ефективне використання, управління ним — одна з головних задач фінансової служби підприємства. Статутний капітал — основне джерело власних засобів підприємства. Сума статутного капіталу акціонерного товариства відображає суму випущених їм акцій, а державного і муніципального підприємства — величину статутного фонду. Статутний капітал змінюється підприємством, як правило, за наслідками роботи за рік після внесення змін в засновницькі документи. Збільшити (зменшити) статутний капітал можна за рахунок випуску в обіг додаткових акцій (або вилучення з обігу якоїсь їх кількості), а також шляхом збільшення (зменшення) номіналу старих акцій.

До грошового фонду підприємства („додатковому капіталу”) відносяться:

- результати переоцінки основних фондів, тобто їх дооцінка;

- емісійний дохід акціонерного товариства (доход від продажу акцій понад їх номінальну вартість);

- безкоштовно одержані грошові або матеріальні цінності на виробничі цілі;

- асигнування з бюджету на фінансування капітальних вкладень;

- асигнування на поповнення оборотних коштів.

Резервний капітал — це грошовий фонд підприємства, утворюваний за рахунок відрахувань від прибутку. Призначений для покриття збитків, а в акціонерних товариствах також для погашення облігацій товариства і викупу його акцій.

Фонд накопичення — це засоби, відраховані від чистого прибутку підприємства і виробництва, що направляються на його розвиток. Природно, що одного чистого прибутку не завжди вистачає для фінансування програми розвитку виробництва. В цьому випадку підприємство створює інвестиційний фонд, що концентрує всі засоби, що направляються на розвиток виробництва, зокрема чистий прибуток, амортизаційний фонд, призначений для простого відтворення основних фондів, а також позикові джерела.

У акціонерних товариствах існує поняття „акціонерний капітал”, що означає суму активів товариства за вирахуванням його боргів. Таким чином, акціонерний капітал є практично сумою власних коштів акціонерного товариства і включає всі вище перелічені фонди (за винятком інвестиційного), а також деякі інші.

Фонд споживання створюється за рахунок відрахувань від чистого прибутку і прямує на виплату дивідендів (у акціонерних товариствах), одноразових заохочень, матеріальної допомоги, на оплату додаткових відпусток, проїзду на транспорті і інші цілі.

Валютний фонд формується на підприємствах, одержуючи валютну виручку від експортних операцій або купуючи валюту для імпортних операцій. У цих цілях підприємствам в банку, що має ліцензію Національного банку України, для проведення валютних операцій відкривається валютний рахунок.

Окрім розглянутих вище постійних грошових фондів підприємства періодично створюють оперативні грошові фонди:

- фонд заробітної плати;

- фонд для виплати акціонерам дивідендів по акціях;

- фонди для платежів до бюджету різних податків;

- фонди для погашення кредитів банків;

- фонд освоєння нової техніки;

- фонд науково-дослідних робіт;

- фонд відрахувань вищестоящої організації.

В цілях управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм.

Фінансовий механізм підприємств — це система управління фінансами підприємства, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою ефективної їх взаємодії на кінцеві результати виробництва, встановлювана державою відповідно до вимог економічних законів.

Запитання для само діагностики:

1. Мета, завдання та функції фінансової логістики.

2. Фінансові потоки в логістичних системах.

3. Основні види і характеристики фінансових потоків в логістичних системах.

4. Планування руху фінансових потоків підприємства.

5. Схема проектного фінансування на базі логістики.

6. Способи платежів.

Література: [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8].