1. Економіка регіону – ланка єдиного народногосподарського комплексу України.

Залежно від цілей дослідження та його парадигми економі­чний район може вивчатися як єдиний, певним чином структуризований, об'єкт, який відзначається цілісністю, має певні функції та складну внутрішню організацію. Він виступає, з одного боку, як підсистема економічної системи країни, а з іншого, як відкрита, досить самостійна складна система, яка об'єднує різні елементи, процеси і явища. Методологічні основи дослідження економіки району базуються на ідеології регіонального аналізу в цілому. Аналіз різноманітних процесів, об'єктів та явищ, які об'єднує економіка району, необхідний для соціально-економічної діагностики регіону з виходом на його бізнес-оцінку. Головні макроекономічні характеристики регіону збігаються за своїм змістом із такими самими по країні в цілому. Це: валовий внутрішній продукт (ВВП) - (включаючи кінцеве споживання) та ВДВ; доходи населення - із урахуванням їх купівельної спроможності; національне багатство, що зосереджено на території регіону. Але вважаємо, що тут це поняття заміняє категорія "інтегральний потенціал".

Регіональний економічний механізм за своєю структурою близький до такого механізму в країні. Він об'єднує виробництво та невиробничу сферу, фінансову (податкову, бюджетну, фінансово-кредитну), а також управління, трудові ресурси та природні ресурси, що задіяні в господарському обігу. Крім цих складових, до економічного механізму регіону входять і його "внутрішні" економічні відносини, а також відносини економічно-виробничих об'єктів із природою та населенням регіону. Тому він включає в себе доходи і валове накопичення, кінцеве споживання, зайнятість та міжрегіональний та зовнішньоекономічний обмін [13].

В умовах переходу до ринкових відносин в Україні дуже важливою під час дослідження економіки районів є їхня бізнес-оцінка. Вона здійснюється на основі вивчення головних суспіль-но-територіальних властивостей, які іманентно присутні на цей час у районі, та набутих у результаті розвитку його продуктивних сил соціально-економічних характеристик. Тобто, як правило, перші виступають важливими чинниками формування других. Необхідно зазначити, що бізнес-оцінка регіону базується на врахуванні як суспільно-територіальних властивостей, так і його со­ціально-економічних характеристик.

2. Місце і спеціалізація регіонів в системі територіального поділу праці

До основних суспільно-територіальних характеристик райо­ну ми відносимо у першу чергу його геополітичне положення, ін­тегральний потенціал території, демографічну та екологічнуситуацію та інші.

Геополітичне положення району, на відміну від країни, зумовлене чинниками більш "вузької- дії, а саме: транспортно-географічним положенням району, його внутрішньодержавним статусом (столичний, прикордонний, приморський тощо), участю у виробництві ВВП держави та часткою зосередженого тут наці­онального багатства, впливом на сусідні області і райони, рівнем соціально-економічного розвитку тощо.

Геополітичне положення значною мірою впливає на еконо­міку району, на активність використання його 1ПТ та зовнішньої функції. Інтегральний потенціал території об'єднує природно-і трудоресурсний, фінансовий, виробничо-технічний, інтелектуа­льний, науковий, інформаційно-комунікаційний потенціал тощо.

Від його масштабів, пріоритетності інтелектуально-наукової та інформаційних складових, активності і раціональності викорис­тання тих чи інших ресурсів залежать значною мірою основні соціа­льно-економічні характеристики району, у першу чергу конкуренто­спроможність, фінансова стійкість, податкоспроможність та інші.

В Україні є суттєві регіональні відмінності в потужності і структурі ІПТ. Це стосується фактично і всіх його складових, по­чинаючи від виробничої і закінчуючи інформаційно-комунікацій­ною. Загальним для країни є те, що у зв'язку з об'єктивно-необ­хідним переходом її до постіндустріальних імперативів розвитку у структурі ІПТ на початку XXI століття дуже змінюється систе­ма "цінностей зростання"; замість природно-ресурсної складової на перший план виходять інтелектуальні, інформаційні ресурси, інноваційний потенціал. Це зумовлює необхідність у державній підтримці сфери освіти, науки, охорони здоров'я, а також до сут­тєвого реформування системи оплати праці з ефективним задіян-ням методів її мотивації. Це підвищить не тільки добробут насе­лення, але і його купівельну спроможність. На сьогодні важливе місце серед суспільно-територіальних властивостей посідає еко­логічна ситуація району. Вона відбиває ступінь сприятливості природного та соціального середовища для життєдіяльності лю­дини. На межі тисячоліть екологічний фактор набув глобального значення, а в Україні у зв'язку з її особливо складною екологією його врахування під час розроблення стратегії регіонального розвитку особливо важливе.