9. Міжнародна інформаційна діяльність

Стаття 50 Закону України «Про інформацію» присвячена міжнародній інформаційній діяльності.

Міжнародна інформаційна діяльність полягає в забезпе­ченні громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною документованою або публічно оголо­шуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у ціле­спрямованому поширенні за межами України державними органами і об'єднаннями громадян, засобами масової інфор­мації та громадянами всебічної інформації про Україну.

Про експорт та імпорт інформаційної продукції говориться у статті 52 Закону України «Про інформацію»: експорт та імпорт інформаційної продукції (послуг) здійснюється згідно з законодавством України про зовнішньоекономічну діяльність.

1.10. Інформаційна безпека в сучасному світі

Саме поняття «безпека»* містить у собі такі складові: інформаційно-комерційну, юридичну, фізичну безпеку. Пи­тання інформаційно-комерційної безпеки займають особли­ве місце у зв'язку зі зростаючою роллю інформації в житті суспільства і вимагають особливої уваги. В умовах жорст­кості конкуренції успіх підприємництва, гарантія одержан­ня прибутку все більшою мірою залежать від збереження в таємниці секретів виробництва, що спираються на визначе­ний інтелектуальний потенціал і конкретну технологію.

Інформаційна безпека — це стан захищеності суспіль­ства, держави, особистості, стан захищеності інформаційних ресурсів, які забезпечують прогресивний розвиток життєво важливих сфер суспільства.

Поняття «безпека» визначається, як стан захищеності життєво важли­вих інтересів (Закон України «Про безпеку»).

 Напрямки інформаційної безпеки Інформаційна безпека має кілька напрямків:

1.  Система заходів, спрямованих на недопущення несанкціонованого доступу до інформації, несанкціонованої її модифікації або порушення цілісності. Цей напрямок часто називають «Informational Security».

2.Захист політичних, державних і громадських інтересів країни, захист загальних моральних цінностей, недопущення закликів до порушення територіальної цілісності, заборона інформації,  яка  включає  ідеї  війни,  насилля,  дискримінації і посягання на права людини.

3. Запобігання розповсюдженню відомостей, що становлять державну таємницю, а також відомостей з обмеженим доступом до інформації закритого типу, що переміщаються через державний кордон.

Інформаційне забезпечення урядів, різноманітних держав­них органів, недержавних організацій та фірм визначається, відповідно до їх потреб, у кожному конкретному випадку.

1.11. Стратегія інформаційної безпеки

Стратегія інформаційної безпеки повинна включати:

-   забезпечення захисту вже напрацьованих об'єктів інте­лектуальної власності, що мають комерційну цінність;

-  запобігання втрати таких об'єктів у майбутньому.

Інформаційна безпека в різних сферах суспільства має свою специфіку. Так, наприклад, у політиці інформаційна безпека стосується інформаційно-аналітичної діяльності дипломатичних представництв і зовнішньо-економічних відомств, в економіці інформаційна безпека стосується захи­сту інформації у банківських системах та мережах зв'язку, захисту конфіденційної економічної інформації від не­санкціонованого доступу.

Поняття інформаційної безпеки тісно пов'язане із понят­тям інформаційної загрози.

До інформації, що захищається, відносять:

-  секретну інформацію (відомості, що містять державну таємницю).

-   конфіденційну інформацію (відомості, що містять комерційну таємницю, а також таємницю, що стосується особистого життя і діяльності громадян).

Таким чином, під інформацією, що захищається, ро­зуміють відомості, на використання і поширення яких вве­дені обмеження їх власником.

Інформація, що захищається, має такі ознаки:

•  засекречувати інформацію, тобто обмежувати до неї доступ, може тільки її власник або уповноважені ним на те особи;

•   чим важливіша для власника інформація, тим ре­тельніше він ії захищає. А для того, щоб усі, хто зіштовхується з інформацією, що захищається, знали, що дея­ ку інформацію необхідно оберігати більш ретельно, ніж іншу, власник призначає їй різний ступінь таємності;

•   інформація, що захищається, повинна приносити визначену користь її власникові і виправдовувати затрачувані на її захист сили і засоби.

Об'єктами захисту інформації виступають: документи, програми ЕОМ, ноу-хау, бази даних, тексти, на яких зафіксована інформація, інші матеріальні носії інформації, захист яких передбачений державними нормативними акта­ми, внутрішніми постановами та розпорядженнями, іншими спеціальними документами.

Комерційна таємниця — форма забезпечення безпеки найбільш важливої комерційної інформації, що пропонує об­меження її поширення,

Комерційна таємниця — ділова інформація, що спеціа­льно охороняється власником, яка представляє для нього цінність у плані досягнення переваги над конкурентами в одержанні прибутку, зафіксована в письмовій або іншій ма­теріальній формі і знаходиться в його володінні, крім відомо­стей, віднесених до державної таємниці, або віднесення яких до комерційної таємниці заборонено законодавством України.

Найбільш важливі види інформації, яких стосується про­блема інформаційної безпеки: стратегічна інформація, політична інформація, соціально-економічна інформація, воєнна інформація, наукова інформація.