6.5. Державна система бюджетного контролю

Державна система бюджетного контролю як складова організаційно-управлінського механізму бюджетно-подат­кової політики в кожній країні посідає належне місце.

Нині в Україні функціонує ряд державних органів та служб фінансового (бюджетно-податкового) контролю. Серед них орга­ни Державного казначейства України, Державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства фінансів України, Державної по­даткової адміністрації та Митної служби України, контрольні ор­гани головних розпорядників бюджетних коштів, Національний банк України та його територіальні органи, Рахункова палата АРК та Рахункова палата України. Проте, існує проблема чіткого розмежування функцій та повноважень цих органів, а також уз­годженості та взаємодії їх як між собою, так і з інститутом ауди­ту, що сформувався та оперує поза системою державного фінан­сового контролю.

З метою об'єктивної, незалежної та публічної оцінки фінансо­вих результатів соціально-економічного розвитку в державі, і на­самперед проведення якісного контролю за використанням бю­джетних коштів, нагальною потребою сучасного етапу розбудови української економіки є створення демократичного, ефективно діючого механізму бюджетного контролю.

Такий механізм, що є політично нейтральним та незалежним від групових та корпоративних інтересів і привілеїв, існує в 117 країнах світу та представлений певними інститутами контролю, які входять до Міжнародної та Європейської організацій найвищих органів фінансового контролю.

Державним органом, що відповідає такому статусу в Україні, є Рахункова палата України. її визнано органом спеціальної кон­ституційної компетенції відповідно до ст. 98 Конституції Украї­ни, який здійснює зовнішній контроль дій уряду. Рахункова пала­та формується Верховною Радою України та підзвітна їй, саме в її компетенції — призначення і затвердження голови та членів палати, котрі обираються в парламенті на 7 років. У світовій практиці, як правило, встановлюється триваліший термін повно­важень найвищих посадових осіб зовнішнього контролю — 9— 12 років або навіть довічний.

Зауважимо, що європейський вектор розбудови української економіки висуває перед Україною вимогу щодо наявності неза­лежного від законодавчої та виконавчої гілок влади державного органу фінансового контролю як необхідну умову вступу до ЄС. Тому забезпечення системності державного бюджетного контро­лю, створення єдиної системи органів у цій сфері з розподілом функцій зовнішнього та внутрішнього контролю, підпорядкова­ністю різним гілкам влади, яка б ефективно діяла у визначеному законодавчому полі, є визначальним напрямом до цивілізованого ринку та фінансового правопорядку.

В Україні поки що не прийнятий Закон «Про основи держав­ного фінансового контролю в Україні», а також немає програм­ного документа концептуального характеру з визначенням ме­тодологічних засад формування й функціонування єдиної си­стеми державного фінансового контролю, хоча існує багато на-працювань у цьому напрямі. Необхідність такого документа зу­мовлена, наприклад, тим, що вимогою Світового банку задля надання Програмної системної позики Україні на початку 2005 р. стала Концепція урядового фінансового контролю, зміст якої має відповідати світовим нормам та стандартам, положенням основних міжнародних документів у сфері державного фінансо­вого контролю. Таким документом, зокрема, є Лімська деклара­ція керівних принципів аудиту державних фінансів, прийнята Міжнародною організацією найвищих органів фінансового кон­тролю (ШТО8АІ), повноправним членом якої з 1998 р. є Рахун­кова палата України.