Етап IV. Поточний аналіз виконання бюджету за певний період (місяць, квартал, півріччя) поточного бюджетного року (див. Етап і)

6.2 Бюджетний облік і бюджетна звітність

Бюджетний облік як один з видів бухгалтерського облі­ку є науково обґрунтованою системою спостереження, відобра­ження, узагальнення та контролю за змінами, що мають місце в бюджетному процесі. Завдяки бюджетному обліку забезпечуєть­ся інформаційна база для аналізу надходжень і видатків бюджету .

Основні завдання бюджетного обліку — забезпечити своє­часне надходження доходів до бюджету, вчасне фінансування видатків, передбачених видатковою частиною бюджету, цільове використання коштів бюджету за галузями економіки і, особли­во, ефективне їх використання за призначенням. Неабияке зна­чення в бюджетному обліку та звітності у сфері використання бюджетних коштів має державна дисципліна в усіх органах управління, які виконують бюджет, жорсткий режим економії під час фінансування видатків бюджету й використання бюджет­них коштів [62].

Таблиця 6.3

ДОХОДИ ТА ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ ЯК ОБ'ЄКТ БЮДЖЕТНОГО ОБЛІКУ

Доходи		Видатки
нараховані	касові	касові	Фактичні
доходи, які нара­ховані окремими платниками до бю­джету	доходи, які надій­шли на казначей­ський рахунок у банку	грошові видатки, що проведені за казначейським ра­хунком	реальні витра­ти бюджету

Отже, бюджетний облік відображає виконання бюджету че­рез облік доходів, видатків, грошових коштів бюджету на ра­хунках, фінансування заходів, передбачених і затверджених у бюджеті, фондів, резервів і рахунків, створюваних у процесі виконання бюджету, касового виконання бюджету і виконан­ня кошторисів видатків бюджетних установ.

Сутність бюджетного обліку проявляється в його функціях: нагляду, відображення, узагальнення, контролю за виконанням бюджетів усіх рівнів та забезпечення збереження коштів бю­джету. Усі ці функції пов'язані між собою й доповнюють одна одну. Вони забезпечують кількісний та якісний облік виконання бюджетів усіх рівнів. Через бюджетний облік виявляються всі порушення бюджет­ного законодавства, невиконання вимог щодо режиму економії бюджетних коштів.

Об'єктом бю­джетного обліку є дохідна та видаткова частини бюджету, кош­ториси витрат на утримання установ, організацій та заходи, що фінансуються з бюджету.

Методом бюджетного обліку є сукуп­ність прийомів, які використовуються для одержання необхідних даних з виконання бюджету, використання коштів. Ці дані відо­бражаються в бюджетній звітності.

Бюджетна звітність являє собою звітність головних роз­порядників коштів і розпорядників коштів 2-го та 3-го ступенів і відповідних фінансових органів з нагляду за витрачанням кош­тів, які були одержані з бюджету, а також коштів, які надійшли до бюджету. До розпорядників коштів належать керівники міні­стерств і відомств, підприємств, організацій, які отримують кош­ти з бюджету й несуть відповідальність за їх цільове викорис­тання. Головними розпорядниками є центральний апарат Міні­стерства фінансів; розпорядниками коштів 2-го ступеня - фі­нансові управління в областях, містах Києві та Севастополі, а також Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим; роз­порядниками 3-го ступеня — міські та районні фінансові від­діли.

Отже, бюджетна звітність — це елемент методу бюджет­ного обліку, завершальний етап бухгалтерського узагальнення інформації.

Організація бюджетного обліку та складання бюджетної звітності необхідні не тільки для забезпечення дохідної та ви­даткової частин бюджету, а й для орієнтації керівництва щодо економічного розвитку держави й регіонів з погляду форму­вання та реалізації бюджетно-податкової політики. Бюджетна звітність виконує майже всі функції бюджетного обліку: нагляду, узагальнення, контролю та забезпечення збереження коштів бюджету.

Бюджетний облік — це функція Державного казначейства щодо касового використання. Взагалі варто зазначити, що у сві­товій практиці існують кілька систем касового виконання бю­джету: банківська, казначейська та змішана (табл. 6.4).

Таблиця 6.4

ОСНОВНІ СИСТЕМИ КАСОВОГО ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ

Система	Характеристика
Банківська	Усі грошові потоки, що надходять від суб'єктів національ­ного господарства в бюджет і навпаки, — проходять через комерційні банки. Уряд уповноважує певні банки здійсню­вати фінансові розрахунки
Казначейська	Міністерство фінансів не довіряє комерційним банкам, а тому створює свої органи для проходження бюджетних коштів, а саме державний орган, що є головним касиром держави
Змішана	Принцип «єдиної каси» державного бюджету, але суб'єк­том касового виконання може бути як державний орган (на­приклад центральний банк), так і інші, що призначаються вповноваженими

В Україні введена казначейська система касового виконання бюджету, причому:

1. Банківська система здійснює функцію акумуляції коштів державного бюджету, зберігання та перерахування їх за доручен­ням Державного казначейства, а також приймання, зберігання і видачі готівки.

2. Одночасно функціонує єдиний казначейський рахунок, на який зараховуються відповідно до бюджетної класифікації всі державні доходи і з якого розподіляються видатки державного бюджету, тобто державні кошти сконцентровані в руках одного господаря — Державного казначейства України.

Перехід місцевих бюджетів на казначейське обслуговуван­ня відповідно до вимог Бюджетного кодексу України здійсне­но з 1 січня 2002 р. за доходами та перерахуванням усіх транс­фертів.

Водночас наказом Державного казначейства України «Про за­твердження Положення про єдиний казначейський рахунок» від 26 червня 2002 р. регламентується функціонування єдиного каз­начейського рахунку для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бю­джетів через систему електронних платежів НБУ.

Умови та порядок обслуговування коштів державного бюдже­ту визначаються угодою між НБУ та Державним казначейством України «Про умови функціонування рахунку Державного казна­чейства України у Національному банку України та розрахункове обслуговування» від 18 травня 2001 р.