Створення маньчжоу-го

Завершивши в лютому 1932 р. окупацію Маньчжурії, Квантунская армія приступила до здійснення плану створення на цій території формально незалежної держави під японським протекторатом. 1 березня 1932 р. в Маньчжурії було утворено нову "державу" - Маньчжоу-го - із столицею в Чанчуне. Японська військова влада квапилася здійснити це до приїзду в Маньчжурію комісії Ліги націй на чолі з Літонном, щоб поставити зовнішні держави перед фактом, що відбувся. Главою цієї "держави" став Пу І, останній представник династії Цин, революції, що царювала в Китаї до Синхайской, 1911-1913 рр. Увесь чиновницький апарат Маньчжоу-го повністю знаходився під контролем Квантунской армії, їй же належала уся повнота влади в Маньчжоу-го. Дещо пізніше японці приєднали до Маньчжоу-го провінцію Жэхэ, оволодівши в цілому територією близько 2 млн. кв. км з населенням більше 30 млн. чоловік.

      На початку мукденских подій японський уряд заявив про те, що не має територіальних домагань в Маньчжурії. Але воно не могло перешкодити командуванню військ на материку здійснити його власні плани. Події розвивалися при мінімальній участі кабінету в Токіо. Уряд Ц.Инукаи був вимушений санкціонувати дії військових в Китаї. Проте сам прем'єр-міністр виступив проти визнання Маньчжоу-го як незалежної держави. У травні 1932 р. в обстановці шовіністичної істерії він був убитий в Токіо під час путчу, організованого екстремістськи налагодженими японськими офіцерами.

      Жодна з великих держав, за винятком самої Японії, не визнала Маньчжоу-го. Навіть новий токійський кабінет визнав цю освіту тільки у вересні 1932 р., підписавши з ним протокол про взаємну співпрацю в забезпеченні національної безпеки і про розміщення на території Маньчжоу-го японських військ. Командувач Квантунской армією за посадою став послом Японії в Чанчуне. Він і став фактичним правителем Маньчжурії.

Выход Японии из Лиги Наций и Договора пъъяти государств

Ужесточение позиции Лиги наций по маньчжурскому вопросу произошло в начале 1933 г. в связи с новыми агрессивными акциями японских войск в Китае. В январе 1933 г. японские силы захватили город Шаньхайгуань у восточной оконечности Великой китайской стены, открывавший ворота из Маньчжурии во Внутренний Китай. 20 февраля японское командование потребовало вывода китайских войск с территории провинции Жэхэ, расположенной между Маньчжоу-го и Великой стеной к северо-востоку от нее. На следующий день японские войска начали наступление на эту провинцию.

В этой обстановке Ассамблея Лиги наций 24 февраля 1933 г. абсолютным большинством одобрила доклад комиссии Литтона. В резолюции признавались "особые права и интересы" Японии в Маньчжурии, однако захват Маньчжурии объявлялся незаконным, суверенитет Китая над маньчжурской территорией подтверждался, члены Лиги обязывались не признавать де-юре и де-факто Маньчжоу-го, а Японии предлагалось вывести из Маньчжурии войска.

В связи с принятием этого документа японский делегат заявил о невозможности сотрудничества японского правительства с Лигой и члены японской делегации покинули зал заседаний Ассамблеи. 27 марта 1933 г. японское правительство официально объявило о выходе Японии из Лиги наций.

В начале марта 1933 г. японские войска захватили всю провинцию Жэхэ. Затем они пересекли Великую китайскую стену и начали продвигаться в соседнюю провинцию Хэбэй, на территорию собственно Китая, в направлении Пекина и Тяньцзиня. Китайские войска терпели поражения и отступали. Чтобы предотвратить падение этих городов, китайские лидеры пошли на подписание перемирия с японскими силами (31 мая 1933 г. в г. Тангу). Войска сторон отводились из северо-восточной части провинции Хэбэй (к югу от Великой стены), и там создавалась демилитаризованная зона. Соглашение спасло Китай от новых поражений. Оно означало завершение первого этапа военной экспансии Японии на континенте. Хотя формально Нанкин не признал отторжения Маньчжурии и провинции Жэхэ, он по-прежнему отказывался фактически от активного сопротивления Японии и продолжал поиски компромисса с нею.