2.Властивості інформаціі.

Інформація - це сукупність відомостей (даних), яка сприймається з навколишнього середовища (вхідна інформація), видається в навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігається всередині певної системи. Інформація існує у вигляді документів, креслень, малюнків, текстів, звукових і світлових сигналів, електричних та нервових імпульсів тощо. Найважливіші властивості інформації:     -об'єктивність та суб'єктивність;     -повнота;     -достовірність;     -адекватність;     -доступність;     -актуальність. Дані є складовою частиною інформації, що представляють собою зареєстровані сигнали. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою методів. Обробка даних включає в себе безліч різних операцій. Основними операціями є:     збір даних - накопичення інформації з метою забезпечення достатньої повноти для прийняття рішення;     формалізація даних - приведення даних, що надходять із різних джерел до однакової форми;     фільтрація даних - усунення зайвих даних, які не потрібні для прийняття рішень;     сортування даних - впорядкування даних за заданою ознакою з метою зручності використання;     архівація даних - збереження даних у зручній і доступній формі;     захист даних - комплекс заходів, спрямованих на запобігання втрат, відтворення та модифікації даних;     транспортування даних - прийом та передача даних між віддаленими користувачами інформаційного процесу. Джерело даних прийнято називати сервером, а споживача - клієнтом;     перетворення даних - перетворення даних з однієї форми в іншу, або з однієї структури в іншу, або зміна типу носія.

2. Одиниці інформаціі.

Як нам вже відомо, що будь-яка інформація зберігається в вигляді кодів. На письмі ми кодуємо інформацію за допомогою кодів, які нази­ваються буквами, символами (в  деяких країнах за допомогою ієрогліфів). Музику ми кодуємо за допомогою нот. У вигляді кодів зберігаються і гра­фічні зображення.

Щоб деяку інформацію можна було обробити за допомогою елект­ронної апаратури її код потрібно перетворити в електричний сигнал..

Сигнал (функція) може бути неперервним (аналоговим) або диск­ретним (імпульсним), наприклад, на фортепіано перехід від ноти мі до ноти фа проходить стрибкоподібно, тобто дискретно, а на скрипці перехід від одного тона до іншого відбувається плавно і неперервно.

Найяскравішим прикладом дискретного пристрою є  комп’ютер, тому що майже всі сигнали, що обробляються комп’ютером є дискретними.

 

Комп’ютер – це цифровий пристрій. Вся інформація в ЕОМ (наприклад, символи, звуки, зображення) подається у вигляді цифр.

 

Багато сигналів спочатку є неперервними, тому перед обробкою на комп’ютері їх слід перетворити на дискретні. Неперервний сигнал апрок­симується низкою дискретних значень (у вигляді стовпчиків) (рис. 8).

Для запам’ятовування інформації (символів, цифр, графічних зоб­ражень) комп’ютер використовує двійковий код, тобто 0 і 1 через те, що комп’ютер складається з фізичних елементів, які можуть перебувати в двох стійких станах. У комп’ютерній техніці на носій інформації запи­суються дані в двійковому коді, тобто у вигляді нулів і одиниць. 

 

Двійковий код позначається бітом. Слово біт походить від англійсь­ких слів Binary Digit (скорочено біт).

 

Біт – це найменша одиниця інформації, яка позначається двій­ковим кодом 0, 1. Вона також виражає логічні значення так, ні.

 

Але працювати окремо з кожним бітом неефективно, тому на ЕОМ організовують паралельну обробку бітів. Перший мікропроцесор міг об­роб­­ляти 8 біт в паралель, крім того комірка пам’яті містить теж 8 біт, тому вводиться нова одиниця міри інформації: 1 байт = 8 біт.

Ще більшими одиницями інформації (оскільки сучасні комп’ютери оперують великими обсягами інформації) є наступні одиниці:

  1 Кб (кілобайт) = 1024 байт;

  1 Мб (мегабайт) = 1024 Кб;

  1 Гб (гігабайт) = 1024 Мб;

  1 Тб (тебайт) = 1024 Гб;

  1 Пб (петабайт) = 1024 Тб.