3. Вимоги до оформлення пояснювальної записки та вміст розділів

Пояснювальну записку виконують на аркушах білого паперу формату А4 з рамками (рис. 1-2) з полями (ліве не менше 20 мм, праве, верхнє і нижнє не менше 10 мм). Номери сторінок проставляють у рамках.

Обов’язковими частинами для курсової роботи є:

• титульний аркуш;

• зміст;

• індивідуальне завдання на курсовий проект;

• перелік умовних позначень, символів, одиниць та термінів;

• вступ;

• теоретична частина;

• практична частина;

• висновки;

• список використаної літератури;

• додатки.

Структурні частини пояснювальної записки починають з нового аркуша і не нумерують.

Заголовки першого рівня (ЗМІСТ; ПЕРЕЛІК умовних позначень, символів, одиниць та термінів; вступ; Теоретична частина; практична частина; ВИСНОВКИ; література; додатки) та заголовки розділів основної частини записують симетрично тексту великими літерами на відстані 10 мм від попереднього та наступного тексту. Заголовки підрозділів записують з абзацу малими буквами. Точку в конці заголовків не ставлять. Розмір шрифту 14. Весь текст, а також заголовки, виконується одним шрифтом. Перенос слів в заголовках, підкреслення, виділення заголовків напівжирним шрифтом і курсивом не допускається.

Тексти програм у додатках можна наводити шрифтом меншого розміру.

Титульний аркуш повинен бути встановленого зразку, що наведений в додатку В та містити назву міністерства, вузу, факультету, кафедри і тему курсового проекту.

На титульному аркуші розписуються сам студент та керівник проекту. Поряд з підписами вказуються прізвища осіб з перерахуванням вчених ступенів та звань. Титульний аркуш не нумерується як розділ, не вноситься до змісту і не нумерується як сторінка.

Зміст (додаток Г) характеризує структуру курсового проекту. Як розділ зміст не нумерується. Зміст повинен містити назви всіх розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів, що є в курсовому проекті, а також перелік додатків. Усі назви повинні бути записані таким же чином, як вони сформульовані у проекті. Визначення сторінок обов’язкове.

Зміст розташовують на аркушах із великим кутовим штампом (рис. 1).

				Група № залікової книжки КП
	П. І. Б.	Підпис	Дата
Розробив	Прізвище, ініціали			Тема курсового проекту	Стадія	Аркуш	Аркушів
Керівник	Прізвище, ініціали				КП
					ПУЕТ Кафедра ЕК
Н. контр.	Прізвище, ініціали
Зав. каф.	Прізвище, ініціали

Рис. 1. Вигляд великого кутового штампу

Текстовий матеріал оформляється (додаток Д) на аркушах формату А4 (210297 мм) з малим кутовим штампом (рис. 2). За необхідності допускається використання аркушів формату А3 (297420 мм).

Рис. 2. Вигляд малого кутового штампу

Індивідуальне завдання на курсовий проект видається керівником. Індивідуальне завдання засвідчується підписом керівника проекту. Завдання не нумерується як розділ.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць та термінів складається за необхідністю. У переліку розміщують специфічні, маловживані, такі, що допускаються у технічній літературі скорочення та нові символи тощо, що не розшифровуються у формулах. У перелік не включаються умовні позначення, символи, що повторюються у тексті менше трьох разів; їх розшифровують у тексті при першому згадуванні. Перелік розміщують у вигляді стовпця – ліворуч, у алфавітному порядку наводять скорочення, символи, а праворуч – детальну їх розшифровку та одиниці виміру.

Вступ розташовують після переліку умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (якщо він є), починаючи з нової сторінки. У вступі розкривають сутність і стан наукової задачі та її значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подають загальну характеристику роботи у рекомендованій нижче послідовності.

Обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України шляхом аналізу та порівняння з відомими розв'язками наукової задачі.

Коротко викладають зв'язок вибраного напрямку досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами.

Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.

Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.

Подають перелік використаних методів дослідження (засобів) для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом.

Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих автором особисто, якщо вони є. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання. Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів. Він розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значимість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

У вступі треба коротко відобразити оцінку сучасного стану досліджуваної проблеми, обґрунтування вибраної теми та необхідності проведення досліджень, відмічаючи: практично розв'язані задачі; прогалини знань, що існують у даній галузі; провідних вчених і фахівців даної галузі; актуальність та новизну теми, взаємозв'язок з іншими роботами. Необхідно також дати коротку характеристику розділів роботи.

Результати дослідження, виконаного у співавторстві, подаються кожним із співавторів у вигляді окремої роботи з обов'язковим посиланням на роботи співавторів.

В основній частині наводиться постановка задачі, послідовність та результати її розв'язку. Заголовок "Основна частина" не записується.

Постановка задачі має містити детальний опис функцій об'єкта, що розробляється, кількісні та якісні показники його функціонування, форми представлення результатів, можуть також наводитись додаткові вимоги (наприклад, до захисту інформації тощо).

За постановкою задачі розміщують теоретичну частину, форми взаємодії з іншими об'єктами тощо.

У теоретичній частині наводиться огляд поставленої задачі з урахуванням останніх концепцій у галузі створення програмних засобів. На основі проведеного аналізу визначаються основні шляхи розв'язку задачі, проводиться їх аналіз і вибирається оптимальний з них. Рекомендований обсяг розділу - 5 - 10 сторінок.

Практична частина є основною частиною пояснювальної записки за обсягом та змістом і містить виклад результатів роботи: опис середовища розробки, схеми і описи алгоритмів, інтерфейси користувача, інструкції користувача, опис застосування програми, тексти програм та їх описів, методику та результати тестування.

Креслення та схеми оформлюють у відповідності до вимог стандартів Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД), програмні документи – у відповідності з вимогами Єдиної системи програмної документації (ЕСПД).

Детальні схеми, креслення і повні тексти програм рекомендовано виносити у додатки.

Розділи основної частини пояснювальної записки розбивають на підрозділи і пункти. Пункти за необхідністю можуть бути розбитими на підпункти.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах всієї основної частини, підрозділи – у межах розділу, а підпункти у межах кожного пункту. Наприкінці номерів розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів ставлять крапку

У випадку невеликого об'єму пояснювальної записки новий розділ припускається розміщувати на тому ж аркуші, де закінчився попередній.

Всі матеріали, що ілюструють пояснювальну записку (рисунки, креслення, схеми, діаграми, графіки) повинні мати назву рисунків. Рисунки виконують на аркушах пояснювальної записки та позначають словом "Рис." і нумерують в межах розділу арабськими цифрами, наприклад, "Рис.2.1" (перший рисунок другого розділу) або в межах всього документа. Рисунки розташовують після першого посилання на них у тексті. Посилання наводять з вказуванням порядкового номера рисунка, наприклад, "(див. рис. 1.2).

Цифровий матеріал та інші структуровані дані оформлюють у вигляді таблиці. Якщо таблиць більше однієї, то їх нумерують арабськими цифрами – у межах розділу або всього документу, наприклад, "Таблиця 2.1" (друга таблиця першого розділу). Номер розміщують у правому верхньому куті над таблицею. Якщо таблиця не розміщується на одному аркуші допускається її поділ на частини.

Таблиці можуть мати заголовки. Заголовки починають з великих літер і розміщують над таблицею. Діагональний поділ шапки таблиці не допускається.

В заключній частині формулюються основні висновки щодо досягнутих результатів проектування. Висновки пишуться на 1 - 2 сторінки і як розділ не нумеруються.

В літературі наводиться перелік джерел, на які були посилання в тексті. Список повинен формуватися в порядку посилань за текстом і містити бібліографічні відомості офіційно виданих паперових джерел (книжок, статей, посібників). Приклад оформлення літератури наведено у додатку Е. Внутрішні документи підприємств та Інтернет – адреси розміщують після основного переліку з відповідними заголовками. Як розділ література не нумерується.

Додаток необхідно починати з нової сторінки. У додатках міститься матеріал, який:

• є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу;

• не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;

• може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців.

У додаток, при необхідності, можна включити допоміжний матеріал, наприклад:

• проміжні математичні доведення, формули, рівняння та розрахунки;

• таблиці додаткових цифрових даних;

• протоколи і акти випробувань, впровадження;

• опис нових програм, які використовувались при проведенні експериментів та розрахунків;

• інструкції, методики, опис алгоритмів і програм реалізації на комп'ютерах створених методів;

• текст розроблених програм;

• ілюстрації допоміжного характеру;

• додатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес.

Додатки слід оформлювати як продовження роботи на його наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковане слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: "Додаток А", "Додаток Б" тощо. Текст додатка за необхідності можна розділити на підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: "А.2" (другий розділ додатку А), "Г3.1" (підрозділ 3.1 додатку Г) тощо.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, розміщені у тексті додатку, слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад: "Рисунок Г.2" − другий рисунок додатку Г; "Таблиця А.2" – друга таблиця додатку А, "формула (А.1)" − перша формула додатку А. В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: "... на рисунку А.2 ...", "... у таблиці А.1 ...", "... за формулою (А.3) ...". Переліки, примітки у тексті додатку оформлюють і нумерують як і в основній частині.

Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатись незалежно від тих, які цитують в основній частині роботи, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань (Список використаної літератури). Форма цитування, правила складання переліку посилань повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи.

Орієнтований обсяг пояснювальної записки – не менше 25 аркушів друкованого тексту формату А4.

З детальними вимогами щодо оформлення пояснювальної записки можна ознайомитись у відповідному розділі електронного курсу "Основи Інтернет" віртуально - тренінгової системи SITA.