
- •Тематичний план навчальної дисципліни
- •Тема 1. Основні поняття та закони хімії
- •Рекомендована література
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2. Будова атома і періодичний закон д.І.Менделєєва.
- •Рекомендована література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Основні закони хімічних перетворень
- •Рекомендована література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 4. Розчини
- •Рекомендована література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 5. Водень
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 6 Галогени та їх сполуки
- •Рекомендована література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 7 Халькогени та їх сполуки
- •Рекомендована література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 8 Азот, фосфор та їх сполуки
- •Рекомендована література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 9 Вуглець, кремній та їх сполуки
- •Рекомендована література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 10. Елементи іі а і і а груп та їх сполуки
- •Рекомендована література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 11. Елементи ііі а групи.
- •Рекомендована література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 12. Біогенні метали побічних підгруп та їх сполуки
- •Рекомендована література:
- •Тестовий контроль засвоєних знань:
Питання для самоконтролю:
-
Характеристика Нітрогену та Фосфору за періодичною системою Д.І.Менделєєва.
-
Порівняльна характеристика реакційної здатності нітратної та фосфатної кислоти.
-
Характеристика оксидів Нітрогену.
-
Мінеральні добрива на основі Нітрогену і Фосфору.
Тема 9 Вуглець, кремній та їх сполуки
( 3 год)
План:
-
Характеристика вуглецю – як простої речовини.
-
Оксиди Карбону.
-
Кремнієва кислота.
Студент повинен знати: характеристику Карбону і Кремнію за періодичною системою, властивості оксидів Карбону і кремнієвої кислоти;
Студент повинен уміти: передбачати властивості хімічного елемента користуючись періодичною системою хімічних елементів Д.І.Менделєєва;
Рекомендована література:
Басов В.П., Родіонов В.М. Хімія: Навч. посіб. 5 – е вид. – К. : Каравела, 2005. – с.111
Вуглець у вільному стані зустрічається в кількох алотропних формах – алмазу, графіту, карбіну та ін., які істотно різняться за фізичними властивостями. В усіх цих формах атоми Карбону знаходяться в збудженому стані і утворюють по 4 зв’язки. Але однаковий характер носять ці зв’язки тільки в алмазі.
Алмаз має тетраедричну кристалічну структуру, оскільки всі зв’язки між його атомами однакові.
Структура графіту – площинна, шарувата. Атоми Карбону, що знаходяться в одній площині зв’язані між собою міцними гібридними зав’язками. Зв'язок між площинами здійснюється за рахунок не гібридних орбіталей, які, перекриваючись між собою, утворюють електроннопровідні зони. Довжина цих зв’язків більша, ніж зв’язків у площині, а міцність – менша. Тому шари легко зсуваються один відносно одного.
Карбін (дегідрогенізовані ацетилен і етилен) в природі не існує, він синтезований штучно.
У карбону два оксиди: СО і СО2. Перший із них – не солетворний (вірніше, за звичайних умов реакції солетворення для нього не характерні), другий – солетворний, кислотний.
Обидва атоми в оксиді карбону (ІІ) – тривалентні. Третій зв'язок утворюється за донорно –акцепторним механізмом і робить молекулу міцнішою.
СО – сильний відновник, але за високих температур. Ці властивості широко використовують у металургії при вилученні металів. Для СО характерні реакції сполучення.
Саме завдяки цій властивості оксид карбону (ІІ) ще називають «чадним газом» (сполучається з гемоглобіном крові замість кисню, викликаючи задуху). ГДК (гранично допустима концентрація) СО у повітрі – 0,01 мг/г.
Оксид карбону (IV) є ангідридом вугільної (карбонатної) кислоти, яка нестійка і існує в дуже розведених розчинах (розчинність СО2 у воді за н. у. складає 1,7 об’єми на 1 об’єм води).
СО2 характеризується також низькою реакційною здатністю, активно реагує лише з лугами, зате легко виділяється з різних сполук за звичайних умов чи нагрівання.
Кремнієва (силікатна) кислота, на відміну від вугільної існує у вільному стані, нерозчинна у воді, характеризується змінним складом. Тому правильніше говорити про кремнієві (силікатні) кислоти. Співвідношення між молекулами ангідрид – вода залежить від різних факторів і з часом змінюється. Причиною таких властивостей є полімерна будова ангідриду кислоти SiO2, а отже, і самої кислоти та її солей.