13. Проведення державного нагляду за охороною праці. Види та основні параметри проведення наглядових заходів.

14. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту й охоплює матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа (працівник), на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках застраховані особи. Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків). Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

— проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, спричинених умовами праці;

— відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

— відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.

Держава гарантує всім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Законодавство про страхування від нещасного випадку складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці», Закону Україні «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів. Дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їхніх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України виконується за принципами:

— законодавчого визначення умов і порядку проведення загальнообов'язкового державного соціального страхування;

— обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;

— надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

— обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;

— солідарності та субсидування;

— державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

— забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, визначений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

— цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

— паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні ним.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

— пенсійне страхування;

— страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

— медичне страхування;

— страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

— страхування на випадок безробіття;

— інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"*, які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні,/

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

+15. Суб’єкти та об’єкти страхування від нещасного випадку. Види страхування. Страховий ризик і страховий випадок. 

Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний:

— вести реєстр страхувальників;

— письмово повідомляти страхувальнику умовний клас професійного ризику його підприємства — групу галузей (підгалузей) економіки або видів діяльності, що мають визначений для тієї групи рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності;

— укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві;

- вивчати та використовувати досвід управління охороною праці та страхування від нещасного випадку в зарубіжних країнах;

— співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Відшкодування збитків, заподіяних застрахованому. Страхові виплати складаються із:

— страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини), залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі — щомісячна страхова виплата);

— страхової виплати одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

— страхової виплати пенсії за інвалідністю потерпілому;

— страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

— страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

— страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. При наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу відбувається у разі:

— зміни ступеня втрати професійної працездатності;

— зміни складу сім'ї померлого;

— підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством;

— підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств; у цьому разі перерахунок суми щомісячної страхової виплати у зв'язку з втраченим заробітком (у разі повної втрати професійної працездатності) здійснюється із середньомісячного заробітку, визначеного за три повних календарних місяці роботи працівника відповідної професії (посади) після підвищення тарифних ставок (посадових окладів); визначена раніше сума страхової сплати зменшенню не підлягає.

Ступінь втрати працездатності потерпілим визначається МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Установлюється обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, професія, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причина, час настання та група інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Для страхування страхувальник подає до Фонду відповідну заяву. До заяви повинні бути прикладені копії таких документів:

— для юридичних осіб:

а) свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (рішення про створення установи організації);

б) довідки органу статистики про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, присвоєння ідентифікаційного коду;

— для фізичних осіб, які використовують найману працю:

а) свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (посвідчення підприємця, що здійснює свою діяльність без створення юридичної особи);

б) довідки про присвоєння ідентифікаційного коду з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язків;

в) угоди про наймання на роботу працівника.

Документи завіряються відповідальним працівником управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду. На підставі поданих документів проводиться реєстрація страхувальника. Факт реєстрації засвідчується страховим свідоцтвом.

Страхувальнику (власнику, замовнику або уповноваженій ним відповідальній особі, при наявності документа, що засвідчує її повноваження) управлінням (відділенням) у десятиденний термін з дня отримання документів видається страхове свідоцтво і повідомлення про віднесення страхувальника до відповідного класу професійного ризику виробництва із зазначенням страхового тарифу на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві.

Права та обов'язки застрахованих осіб

Застрахований має право:

1) брати участь на виборній основі в управлінні страхуванням від нещасних випадків;

2) бути повноважним представником застрахованих працівників і вимагати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виконання своїх обов'язків щодо соціального захисту потерпілих;

3) брати участь у розслідуванні страхового випадку, у тому числі з участю представника профспілкового органу або своєї довіреної особи;

4) у разі настання страхового випадку одержувати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплати та соціальні послуги, передбачені статтею 21 цього Закону;

5) на послуги медичної реабілітації;

6) на послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію, якщо загальна тривалість професійної реабілітації не перевищує двох років;

7) на відшкодування витрат при медичній і професійній реабілітації на проїзд до місця лікування чи навчання і назад, витрати на житло та харчування, транспортування багажу, на проїзд особи, яка його супроводжує;

8) на послуги соціальної реабілітації, включаючи придбання автомобіля, протезів, допомогу у веденні домашнього господарства, що надаються відповідно до законодавства;

9) отримувати безоплатно від Фонду соціального страхування від нещасних випадків роз'яснення з питань соціального страхування від нещасного випадку.

У разі смерті потерпілого члени його сім'ї мають право на одержання від Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії у зв'язку із втратою годувальника) та послуг, пов'язаних з похованням померлого.

Застрахований зобов'язаний:

1) знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

2) у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання:

а) лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або у медичних працівників, з якими Фонд соціального страхування від нещасних випадків уклав угоди на медичне обслуговування;

б) додержувати правил поведінки та режиму лікування, визначених лікарями, які його лікують;

в) не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності;

г) своєчасно повідомляти робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про обставини, що призводять до зміни розміру матеріального забезпечення, складу соціальних послуг та порядку їх надання (зміни стану непрацездатності, складу сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо).

Права та обов'язки роботодавця як страхувальника

Роботодавець як страхувальник має право:

1) брати участь на виборній основі в управлінні страхуванням від нещасних випадків;

2) вимагати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виконання обов'язків Фонду щодо організації профілактики нещасних випадків і професійних захворювань та соціального захисту потерпілих;

3) оскаржувати рішення працівників Фонду соціального страхування від нещасних випадків у спеціальних комісіях з питань вирішення спорів при виконавчій дирекції Фонду та при її робочих органах;

4) брати участь у визначенні йому знижок чи надбавок до страхового тарифу;

5) захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих, у тому числі в суді.

Роботодавець як страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

2) інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків:

а) про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві;

б) про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведення його до відповідного класу професійного ризику;

3) подавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків відомості про чисельність працівників, суму заробітної плати, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік;

4) безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

5) повідомляти працівникам підприємства адресу та номери телефонів робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а також лікувально-профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з цим Фондом обслуговують підприємство;

6) подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановлені цим Фондом.

Порядок і строки подання відомостей, передбачених пунктами 3 і 4 частини другої цієї статті, визначаються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників повинна подати заяву про взяття на облік у Фонді соціального страхування від нещасних випадків.

+17. Охорона праці та правила безпеки в місцях масового скупчення людей.

Виникнення паніки чи загальної стихійної агресії, причиною яких може стати загальна істерія, спровокована масовим протестом, або страх, викликаний пожежею або іншим лихом; або надмірно емоційний футбольний матч і багато що інше, може перетворити велику кількість звичайних людей в натовп, яка здатна змести і знищити все на своєму шляху. Будь-яке масовий захід є джерелом підвищеної небезпеки. Про це, наприклад, останнім часом прямо на вхідних квитках попереджають організатори більшості рок-концертів.

Соціальні психологи виділяють кілька простих рекомендацій, як не стати жертвою натовпу: не йти проти натовпу; при необхідності перетнути натовп (перетинати її по дотичній або по діагоналі, при цьому дотримуючись руху шашковій фігурки); не дивитися в очі людям у натовпі і не рухатися, опустивши очі в землю (рух з опущеними очима - це рух жертви). Погляд повинен бути спрямований трохи нижче особи з включенням так званого периферійного зору. Цей погляд дозволить вам відслідковувати всю ситуацію в цілому, не фіксуючи на окремих деталях.

Фахівці розрізняють два види поведінки в натовпі: на вулиці і в приміщенні. Багато в чому вони сходяться, але існують нюанси. У замкнутому просторі (на концерті або на іншому масовому заході) при виникненні небезпеки люди раптом починають все одночасно шукати порятунку, тобто хочуть з цього приміщення вибратися. У переважній більшості випадків це відбувається хаотично. Особливо активними стають люди, що знаходяться далеко від виходів. Вони починають щосили напирати на тих, хто попереду, а в результаті більшість «передніх» виявляються притиснутими до стін. Виникає тиснява, в результаті якої в самому прямому сенсі дуже багато людей можуть виявитися (і виявляються) розчавленими між кам'яною стіною і стіною людських тіл.

Фахівці радять запам'ятовувати місця виходу і шляхи до них, тому що більше шансів врятуватися у тих, хто знає, де знаходиться найближчий вихід. Особливо важливо кинутися до нього перш, ніж натовп прийде в рух. Проте, коли натовп набрала повну силу, спроба переміщення крізь її товщу може мати найбільш негативні наслідки. Фахівці вважають, що найрозумніше, почекати, поки основний потік схлине. На їхню думку, спрямовуватися у вузькі проходи, коли натовп вже набрала чинності, допустимо лише у випадку пожежі, яка до того ж поширюється дуже швидко, або тоді, коли в результаті обширного згоряння пластикових матеріалів та покриттів в залі утворюється «душогубка».

Як показує статистика найбільше число жертв при виникненні заворушень та терористичних актів спостерігається в місцях масового скупчення народу. Люди, перебуваючи у натовпі, при виникненні екстремальної ситуації піддають небезпеці своє здоров'я, а в крайній ситуації - і життя. Тому дуже важливо знати такі основні правила безпечної поведінки в натовпі:

• Перебувати в найбільш безпечному місці натовпу: подалі від трибун, сміттєвих контейнерів, ящиків, пакетів, сумок, від центру натовпу, від скляних вітрин і металевих огорож;

• Головне - втриматися на ногах, у разі падіння слід згорнутися клубком на боці, захищаючи голову, різко підтягнути під себе ноги піднятися в бік руху натовпу;

• Не привертати до себе уваги висловлюваннями політичних, релігійних та інших симпатій, ставлення до цих подій;

• Не наближатися до груп осіб, які поводяться агресивно;

• Одне із головних правил — не йдіть “проти течії”. Краще рухатися в одному напрямку і темпі з усіма.

• Варто уникати центру скупчення людей і небезпечного сусідства з вітринами, огорожами, стовпами, стінами, вузькими проходами.

• Подбайте про відповідний одяг: високі підбори і тісна спідниця — не ліпший варіант при надзвичайних умовах. При виникненні заворушень, паніки, зняти краватку, шарф, звільнити руки, зігнути їх в ліктях, притиснути до тіла, прикриваючи життєво важливі органи, застебнути всі гудзики і блискавки, не хапатися за дерева, стовпи, огорожу;

• Бажано, щоб руки були вільними. Отож сумку чи парасолю не слід тримати в руках.

• Якщо відчуваєте тиск ззаду, стисніть руки у ліктях і притуліть їх до корпусу.

• Якщо впали — захистіть голову руками і спробуйте підвестися, але не з колін. Обпершись однією ногою об землю, різко випростайтеся у напрямку руху натовпу. До речі, уважно дивіться перед собою. Якщо хтось не втримався на ногах, допоможіть йому піднятися.

• Намагайтеся будь-що не опинитися в тупику, у разі тисняви відступати з цієї позиції важче.

• Уразі наявності в повітрі хімічних речовин можна захиститися так: закрити рот і ніс хустинкою, змоченою у будь-якій рідині. Якщо уражено очі, треба швидко і часто моргати, щоб сльози вимили хімічну речовину.

• Підчас руху натовпу не хапайтеся ні за що руками. Є ризик травмуватися.

• Спробувати покинути натовп.

При можливості можна оцінити обставини і вжити правильних заходів. Для цього психологи радять використовувати прийоми аутотренінгу й експрес-релаксації:

• погляньте вгору, зробивши при цьому повний вдих. Опускаючи очі до рівня горизонту, плавно видихніть повітря, максимально розслабте усі м’язи;

• запитайте себе, звернувшись за іменем (краще вголос): “Є ти тут?” І впевнено відповідайте: “Так! Я тут!” Це допоможе втамувати емоції;

• уявіть телевізійну камеру, яка дивиться на вас згори трохи збоку. Оцініть свою ситуацію як стороння людина — що ви порадили б робити іншому?

• збийте страх несподіваною думкою або спомином, усміхніться.