Позначення спорідненості, близькості

тетя по матери тітка по матері

знакомый по институту знайомий по інституту

Позначення якості, властивості, відношення

важный по значенню важливий за значенням

добрый по натуре добрий за вдачею (доброї вдачі)

большой по объему великий за обсягом

старший по возрасту старший за віком (старшого віку)

необычный по вкусу незвичайний на смак

по единой форме за єдиною формою

по состоянию на за станом на

І января 1 січня

Позначення часових відношень

по прибытии поезда після прибуття поїзда

по получении телеграммы після одержання телеграми

по истечении срока після закінчення строку

Позначення засобу зв'язку

послать по почте надіслати поштою

сообщить по телефону повідомити телефоном (по)

(телефоном)

Позначення об'єкта туги, суму, співчуття

скучать по детям скучати за дітьми

тоска по дому туга за домівкою

грустить по мужу сумувати за чоловіком

Позначення відповідності

по инициативе за ініціативою (згідно з іні­ціативою)

по приказу за наказом (згідно з наказом)

по поручению за дорученням

по заказу на замовлення

по состоянию здоровья за станом здоров'я

2). Сполучники — це службові слова, які служать для зв'яз­ку однорідних членів речення та частин складного речення, наприклад: Міські проспекти і майдани багатолюдні і шумні (Уп.); Ні риби то були, ні раки (Котл.). Сполучники і, ні-ні поєднують однорідні члени речення. Біля вогню було тепло, і ми навіть могли по черзі спати, згорнувшись бубликом на постелі (36.); Змолоду треба набратися знань, щоб не пуста була твоя власна криниця (Цюпа). Сполучник і поєднує частини складносурядного речення, а щоб — частини складнопідрядного речення.

Сполучники сурядності і підрядності

За участю у вираженні семантико-синтаксичних відношень між поєднуваними одиницями таких синтаксичних конструкцій сполучники поділяються на сурядні і підрядні (або сурядності і підрядності).

Як засіб створення милозвучності використову­ється чергування сполучників і — й. Наведемо правила вживання цих сполучників.

Чергування І –Й

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих же позиціях, що й у — в.

1. І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важ­ких для вимови:

а) Після приголосного або паузи, що на письмі позначаєть­ся крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Павличко); Вірю в пам'ять і серце людське (Б. Олійник).

б) На початку речення; І долом геть собі село Понад водою простяглось (Шевченко); І приковують [гори) до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (Коцюбинський).

2. Й уживається, щоб уникнути збігу голосних:

а) Між голосними: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Малицький).

б) Після голосного перед приголосним: Навчає баєчка ве­ликого й малого (Глібов); На траві й квітках росинки, шеле­стіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Щоголів).

Примітка. Так само чергується початковий ненаголошений і з й у словах: імення — ймення, імовірний — ймовірний, іти — йти, ітися — йтися (ідеться — йдеться).

3. Чергування і –й не буває:

а) При зіставленні понять:

Дні і ночі; Батьки і діти; Війна і мир.

б) Перед словом, що починається на й, е, ї, ю, я: Ольга і Йосип — друзі;

І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (Рильський).

в) Після паузи: Щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Шевченко).

3). Частка — це службова частина мови, яка надає слову чи реченню додаткового відтінку або служить засобом тво­рення форм слів та похідних слів.