Додаткова

21. Бару М. Правове регулювання трудових відносин: закон, мораль, справедливість // Право України. – 1998. – № 2. – C. 66.

22. Гаврилюк О. Сучасне втілення принципів трудового права // Право України. – 2001. – № 9. – C. 56-58.

23. Жернаков В.В. Поняття примусової праці за законодавством України // Право України. – 1997. – № 10.

24. Жернаков В. Реализация принципа свободы труда и запрета принудительного труда в законодательставе Украины // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 10. – C. 63-69.

25. Кондратьєв Р., Гернего О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. – 2000. – № 2. – C. 43.

26. Трудовое право: Учебник / отв. Ред. проф. О.В. Смирнов. – М.: Статус ЛТД+, 1996. – C. 23-35.

27. Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Відп. ред. Р.М. Хуторян. – К.: Ін Юре, 1999. – C. 4-5.

28. Ярошенко О. Щодо дискримінації в реалізації права на працю // Право України. – 2000. – № 7. – C. 53-55.

29. Чижмар К. Принцип рівності прав жінок і чоловіків у міжнародному праві // Право України. – 2001. – № 3. – C. 31-37.

Тема 15. Джерела трудового права

Студентам необхідно розкрити питання про поняття джерел трудового права, їх види, форми вираження і особливості. Потрібно враховувати, що джерела права розуміються у двох значеннях: матеріальному і формально-юридичному. Під матеріальним джерелом права розуміють об’єктивні умови, які викликають й обумовлюють утворення права, тобто все те, що формує позитивне право: суспільні відносини, природа людини, природа речей тощо. Джерела трудового права в юридичному значенні можна визначити як результат правотворчої діяльності органів держави, а також спільної нормотворчості працівників і роботодавців у сфері застосування найманої праці.

Щоб розібратися у системі джерел трудового права, студентам доцільно спочатку визначити їх особливості. При цьому заслуговують на увагу такі з них:

1) складовою трудового законодавства України є міжнародні правові акти (пакти, конвенції Міжнародної організації праці), ратифіковані Україною;

2) крім законів, до джерел трудового права належить значна кількість підзаконних нормативних актів;

3) джерела трудового права є не тільки результатом правотворчої діяльності органів держави, а й результатом спільної нормотворчості роботодавця і трудового колективу працівників. Тому у трудовому праві широко застосовуються локальні нормативно-правові акти, які розробляються і приймаються безпосередньо на підприємстві;

4) серед джерел трудового права чинними є акти договірного характеру – колективні угоди та договори;

5) для джерел трудового права характерна наявність нормативних актів конститутивного характеру – типових положень, правил, які є основою для прийняття на підприємствах локальних положень;

6) серед джерел особливе місце займають акти спеціально уповноваженого органу виконавчої влади – нормативні накази Міністерства праці та соціальної політики, якими затверджуються положення, інструкції тощо;

7) для трудового законодавства характерним є високий рівень диференціації у правовому регулюванні залежно від умов праці, фізіологічних особливостей працівників тощо.

Оскільки трудове право – це система правових норм, то для кращого їх засвоєння доцільно класифікувати джерела трудового права. Класифікацію можна виконувати: 1) за ступенем важливості та підпорядкованості; 2) за системою трудового права відповідно до його інститутів; 3) за органами, які приймають нормативні акти; 4) за ступенем їх узагальнення; 5) за формою і сферою дії правового акта; 6) за територіальною направленістю.

Найбільш широко представленим критерієм класифікації є їх юридична сила, яка залежить від органа, що прийняв той чи інший нормативно-правовий акт. Тому студентам слід уважно розглянути види джерел трудового права за їх юридичною силою. До них відносять Конституцію України, міжнародні договори про працю, ратифіковані Україною, закони, підзаконні нормативно-правові акти, акти соціального партнерства, акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, локальні нормативно-правові акти.

Основним джерелом трудового права є Конституція України. В ній закріплено найважливіші трудові права людини і громадянина та визначено гарантії їх реалізації.

Джерелами трудового права є пакти про права людини 1966 року, а також конвенції і рекомендації МОП. При цьому необхідно виходити з пріоритету норм міжнародних договорів та угод перед нормами національного законодавства.

Наступним джерелом трудового права за юридичною ієрархією, є Закони України та інші нормативно-правові акти, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України). Заслуговує особливої уваги питання про те, що важливим джерелом трудового права є Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП). КЗпП є кодифікованим джерелом трудового права України і визначає правові засади й гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює суспільні відносини, що входять у предмет трудового права. Чинний Кодекс прийнятий 10 грудня 1971 р., його введено в дію 1 червня 1972 року. Відтоді до нього вносилися численні зміни і доповнення стосовно важливих питань правового регулювання праці.

Студентам необхідно розглянути систему підзаконних актів, що є джерелами трудового права. Її складають укази і розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; накази Міністерства праці і соціальної політики України; нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (як правило, галузевого характеру); акти соціального партнерства (колективні угоди, що укладаються на державному, галузевому та регіональному рівнях); акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування; локальні нормативно-правові акти.

Студентам потрібно розкрити значення рішень Конституційного Суду України, а також керівних роз’яснень Верховного Суду України для правильного застосування чинного законодавства. Доцільно висвітлити питання про юридичну природу керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, навести різні точки зору науковців з цього дискусійного питання.

Студенти повинні знати постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»; від 29 грудня 1992 р. № 14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»; від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» і деякі інші.

Питання для самостійного вивчення:

1. Поняття та особливості джерел трудового права.

2. Класифікація джерел трудового права.

3. Кодекс законів про працю України: загальна характеристика. Проект нового Трудового кодексу України.

4. Чинність нормативних актів у часі та просторі.

5. Чинність нормативно-правових актів про працю за категоріями працівників.

Глосарій основних термінів і понять (далі Глосарій): джерело трудового права, нормативно-правовий акт, закон, підзаконний акт, локальний правовий акт, указ, декрет, постанова, розпорядження, правила, положення, інструкції, накази.

Завдання для самоконтролю знань:

1. Скласти термінологічний словник до теми і підготуватися до понятійного диктанту.

2. Ознайомитися з рекомендованими джерелами та літературою до теми і підготувати опорний конспект питань для самостійного вивчення.

3. Виконати практичні завдання

3.1. Розробити структурно-логічну схему «Види джерел (форм) трудового права за юридичною силою».

3.2.

4. Виконати тестові завдання і підготуватися до тестового контролю.

1. Кодекс Законів про працю в Україні вперше було прийнято у:

1. 1922р.

2. 1942р.

3. 1962р.

4. 1982р.

2. У континентальній системі права, до якої належить Україна, єдиним джерелом права визнається:

1. Нормативний акт.

2. Рішення місцевого суду щодо трудового спору.

3. Рішення апеляційного суду щодо трудового спору.

4. Рішення Верховного суду України щодо трудового спору.

3. Вищу юридичну силу серед джерел трудового права в Україні має:

1. Указ Президента України.

2. Постанова Кабінету Міністрів України.

3. Конституція України.

4. Декрет Кабінету Міністрів України.

4. Закон України набуває чинності з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим Законом, але не раніше дня його опублікування через:

1. 5 днів.

2. 10 днів.

3. 15 днів.

4. 20 днів.

5. Джерелами трудового права, що мають договірний характер є:

1. установчий договір командитного товариства;

2. політична угода між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України;

3. регіональна угода;

4. посадова інструкція.

Теми презентацій, рефератів:

1. Трудове законодавство та основні напрями його розвитку у ринкових умовах.

2. Значення рішень Конституційного Суду України та керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України.

3. Тенденції розвитку трудового законодавства України.

4. Конституція України як джерело трудового права України.

5. Кодекс законів про працю України як джерело трудового права України.

6. Судова практика та її роль у застосуванні трудового законодавства.