- •Тема 2: Норми та джерела міжнародного права
- •Поняття норми міжнародного права. Міжнародна правотворчість
- •Норми звичаєвого права
- •Норми, які виникли в результаті узгодження воль держав
- •2. Класифікація норм міжнародного права
- •Кодифікація норм міжнародного права
- •Джерела міжнародного права
- •Тема 3: Основні принципи міжнародного публічного права
- •Тема 4 : Суб’єкти міжнародного права
- •Тема 5 : Визнання в міжнародному праві
- •Форми визнання.
- •2. Види визнання:
- •Тема 6 : Правонаступництво у міжнародному праві
- •Тема 7 : Відповідальність та санкція в міжнародному праві
- •6. Санкції
Тема 2: Норми та джерела міжнародного права
-
Поняття норми міжнародного права. Міжнародна правотворчість
-
Класифікація норм міжнародного права
-
Кодифікація норм міжнародного права
-
Джерела міжнародного права
-
Поняття норми міжнародного права. Міжнародна правотворчість
Міжнародно-правова норма – це створене за угодою суб’єктів формально-визначене правило, що регулює міждержавні відносини шляхом запровадження прав та обов’язків для суб’єктів і забезпечується юридичним механізмом оборони. Під формальною визначеністю в цьому випадку мають на увазі відмінну рису міжнародно-правових норм, яка полягає в особливій чіткості та визначеності понять та конструкцій.
Зміст норм міжнародного права складають права і обов’язки якими наділяються суб’єкти міжнародного права. Ця норма впорядковує поведінку учасників міжнародних відносин, тобто виконує регулюючу роль в взаємовідносинах суб’єктів міжнародного права.
Важливою ознакою міжнародно-правових норм порівняно з внутрішньодержавними є те, що більшість з них не має загальнообов’язкового характеру, адже група держав не може створювати норми для інших країн.
Структура:
-
Гіпотеза
-
Диспозиція (правила поведінки)
Інколи з однієї диспозиції. Санкцію вибирають самі держави.
Оскільки міжнародне право розвинулось із звичаю, який і зараз не втратив свого значення, норми міжнародного права можна поділити на 2 групи:
-
Норми звичаєвого права
-
Норми, які виникли в результаті узгодження воль держав
Створення звичаєвих норм є досить складним і тривалим. Елементами, що включають процес створення звичаїв є:
-
Загальність
-
Тривалість
-
Однотипність та повторюваність
-
Визнання суб’єктами міжнародного права
В процесі створення договірних норм отримує свій вияв марксистська теорія узгодження роль держав, хоча її положення відносяться і до інших суб’єктів.
Основні її положення:
Процес створення норм міжнародного права, є процесом узгодження воль, в результаті чого, конкретне правило поведінки визнається в якості юридично обов’язкового . зміст волі держави складає її міжнародно-правову позицію, що знаходять вияв з питань міжнародного права та у вигляді заяв та дій на міжнародній арені.
В процесуальному аспекті більшість міжнародно-правових норм складається в 2 етапи:
-
Узгодження воль суб’єктів відносно правила поведінки
-
Надання суб’єктами міжнародного права згоди на юридичну обов’язковість узгоджених правил поведінки
Ці стадії можуть співпадати хронологічно, якщо це міжнародний договір
Якщо в міжнародному правелі поведінки відсутня юридична обов’язковість можна говорити лише про реалізацію лише першого етапу створення міжнародно-правової норми. В контексті цього положення особливої актуальності набуває процес переконання суб’єктів міжнародного права у юридичній повноцінності правової норми (лат opinio iuris)
В практичній діяльності держав це означає визнання ними певного правила поведінки у якості норми міжнародного права. При створенні договірних норм opinio iuris має явно виражений характер, а при створенні звичаєвих норм – мовчазний характер.
На відміну від більшості міжнародно-правових норм процесуальна характеристика створення імперативних норм (ius covels) міжнародного права включає 3 етапи. У відповідності з віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969р імперативність міжнародно-правової норми означає, що вона приймається та визнається світовим співтовариством держав, в цілому, як норма відхилення від якої недопустиме і яка може бути змінена тільки наступною нормою, що носить такий же характер.
Етапи:
-
Узгодження воль
-
Узгодження воль стосовно надання вищої юридичної сили
-
Надання згоди на обов’язковість цих норм