3.4.5. Спеціалізація праці. Горизонтальний та вертикальний розподіл праці.

Розподіл праці в організації відбувається в двох напрямках:

• постадійний поділ робіт, починаючи з надходження до неї ресурсів і кінчаючи виходом з неї продукції або послуг (постачання, планування, виробництво, збут), що відповідає горизонтальній спеціалізації;

• поділ робіт за рівнями ієрархії в організації як у цілому, так і в її окремих частинах (завідувач кафедри, декан, проректор, ректор), що відповідає вертикальній спеціалізації.

Горизонтальний розподіл праці полягає в розбитті певного обсягу роботи на те чи інше число спеціалізованих операцій, що виконують різні робітники (започатковано і досліджено Ф.Тейлором). При цьому значно зростає продуктивність праці.

По горизонталі працю розподіляють за функціональною, товаро-галузевою та кваліфікаційною ознакою.

Розподіл за товаро-галузевою ознакою пов’язаний зі спеціалізацією та обмеженням у виконанні конкретних трудових процедур (продавець продає один товар; майстер ремонтує один вузол).

Кваліфікаційний підрозділ ґрунтується на тому, що робітнику певної кваліфікації доручається робота відповідної складності (не меншої за його квавліфікацію).

Вертикальний розподіл праці полягає у відокремленні роботи по безпосередньому виконанню виробничих завдань та виділенні окремих працівників, що починають займатися тільки координацією, тобто управлінням. Вертикальний розподіл здійснюється за такими гнапрямами:

• загальне керівництво;

• технологічне керівництво (втілення технологій);

• економічне керівництво (стратегічне і тактичне планування, аналіз економічної діяльності) ;

• оперативне управління;

• управління персоналом.

Вертикальний розподіл праці має два виміри. При вертикальній спеціалізації робітник тільки виконує доручену йому роботу; при вертикальному розширенні робітник отримує все більший і більший контроль над своїми діями (шляхом участі в прийнятті рішень, встановленні цілей та стандартів, від яких залежать ці рішення).

Високоспеціалізована в горизонтальному вимірі робота потребує введення менеджерів, що будуть координувати роботу відокремлених (внаслідок спеціалізації) один від одного робітників, тобто горизонтальна спеціалізація сприяє вертикальній. Таким чином і виникає середня лінія менеджерів.

Недоліки спеціалізації:

- вона віддаляє загальну ціль організації від цілі працівника, що стає причиною відомої організаційної хвороби — функціоналізму;

- викликає необхідність посилення координаційної діяльності та комунікацій;

- розвиває внутрішньо особистісну орієнтацію і породжує розходження в мікрокультурі праці;

- спеціалізація перетворює робітника на придаток машини і знижує продуктивність праці.

Найбільш спеціалізована робота виконується в оперативному ядрі.

Робота менеджера є найменш спеціалізованою роботою в організації.

3.4.6. Формалізація поведінки.

Основний мотив формалізації поведінки – регламентація дій. Формалізація поведінки відноситься до стандартизації трудового процесу шляхом введення посадових інструкцій, опису робочих операцій, встановлення правил і т.і. При цьому влада над тим, яким чином має виконуватись конкретна робота, переходить від виконавця до того, хто встановлює правила.

Формалізація як ознака бюрократичної структури. Органічні та механістичні організації.

Формалізація поведінки може бути різною на різних рівнях організації: чим більш сталою і рутинною є робота, тим більше вона програмується і тим більш бюрократичною є частина організації, де вона виконується.

Залежність формалізації від характеру роботи, що виконується.