6. Співвідношення між недійсними та неукладеними правочинами.

7. Момент, з якого правочин вважається недійсним.

Стаття 236. Момент недійсності правочину

1. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

__________________________

1. У даній нормі закріплене загальне правило щодо визначення моменту, з якого правочин вважається недійсними.

Хоча у ч. 1 коментованої статті згадуються ніби два варіанти недійсності правочину: внаслідок безпосереднього припису закону (нікчемний правочин); внаслідок визнання правочину недійсним судом, але їх розрізнення практичного значення не має. І у першому, і у другому випадку правочин є недійсним з моменту його вчинення. Отже значення має не те, у якому порядку і за якою підставою правочин був визнаний недійсним, а момент вчинення правочину.

Щодо моменту вчинення правочину слід зазначити, що ЦК не встановлює загального правила відносно визначення моменту, з якого правочин має вважатися укладеним. Виняток складають деякі статті, котрі прямо або побіжно вказують на такий момент. Наприклад, ст. 210 передбачає, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно ст. 212 правочини, укладені під відкладальною або скасувальною умовою, набувають чинності з моменту настання спливом відповідної умови (див. коментар до вказаних статей ЦК). Крім того, момент набрання чинності правочином може бути зазначений у самому правочині шляхом вказівки на певну дату або на певну подію чи шляхом вказівки на закінчення перебігу певного відрізку часу. Якщо момент набрання чинності правочином не вказаний у самому правочині чи законі, а також не випливає з його змісту та сенсу, то припускається, що права і обов'язки у сторін виникають відразу по вчиненню правочину (наприклад, у договорі купівлі-продажу може бути достатньою сплата покупної ціни і передання речі, щоб у покупця виникло право власності на продану річ).

2. У випадках, коли за недійсним правочином права та обов'язки мали настати лише у майбутньому, правочин припиняється судом на майбутній час. Це пов'язано з тим, що на момент вчинення правочину і навіть на момент розгляду судом справи про визнання правочину недійсним правовідносини між сторонами ще не виникли. Отже припинення такого правочину можливе лише на майбутнє.

8. Недійсність частини правочину.

Стаття 217. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину

1. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

________________________

Правочин за своїм змістом може бути у різному співвідношенні з вимогами закону. Так деякі з умов правочину можуть відповідати вимогам закону, інші — ні. У зв'язку з цим можливі два варіанти вирішення питання про юридичну долю правочину. Якщо вимогам закону

суперечать істотні умови правочину, то він є або має бути визнаний судом недійсним у цілому. У тих випадках, коли закону суперечать неістотні умови правочину, без яких він міг би існувати, то він є частково дійсним (у тій частині, яка відповідає закону).

Отже недійсність окремих частин правочину не виключає дії правочину взагалі лише у випадках, коли можна припустити, що правочин був би укладений і без включення його недійсних частин. Якщо підстав для такого припущення немає, то правочин визнається недійсним. Наприклад, правочин, вчинений з перевищенням повноважень, може бути визнаним судом дійсним у тій частині, яка відповідає повноваженням представника.