- •36 Інформаційна функція психіки
- •Інформаційна функція психіки
- •Відчуття
- •Психологічна природі відчуттів
- •Виникнення відчуттів
- •Види відчуттів
- •Властивості відчуттів
- •Властивості відчуттів
- •Чутливість, пороги чутливості, змини чутливості
- •Різновиди адаптації
- •Сприймання
- •Психологічна природа сприймання
- •Відмінності процесів відчуттів і сприймання
- •Моторний компонент сприймання
- •Властивості сприймання
- •Види сприймання
- •Принципи організації сприймання
- •Теорії пам’яті
- •Види пам’яті
- •Процеси пам’яті
- •Характеристика процесу запам’ятання
- •Характеристика процесів збереження і забування
- •Характеристика процесу відтворення
- •Індивідуальні відмінності пам’яті
- •Мислення
- •Психологічна природа мислення
- •Характеристики мислення
- •Змістові та формальні аспекти мислення як процесу
- •Логічні (змістові) компоненти мислення
- •Операційні компоненти мислення
- •Розв’язання мислительної задачі
- •Етапи розв’язання мислительної задачі
- •Види мислення
- •Інтелект
- •Шляхи інтелектуальної адаптації
- •Структура інтелекту
- •Види інтелекту
- •Індивідуальні особливості інтелекту
- •Психологічна природа уяви
- •Порівняльна характеристика мислення та уяви
- •Імажитивні операції (операції уяви)
- •Види уяви
- •Творча діяльність і креативність особистості
- •Етапи творчої діяльності
Види сприймання
|
І. За найактивнішим аналізатором в процесі сприймання |
|
|
Зорове Слухове Дотикове Нюхове Смакове Кінестезичне |
Образ, що складається в процесі сприймання, передбачає взаємодію, скоординовану дію відразу декількох аналізаторів. В залежності від того, який з них працює найбільш активно, переробляє більше інформації, отримує найбільш значущу інформацію про властивості об’єкта, що сприймається, розрізняють і види сприймання. |
|
ІІ. За формами існування матерії |
|
|
Сприймання простору |
Відображення об’єктивно існуючого простору за допомогою спеціальних механізмів просторового орієнтування – парних аналізаторів:
За допомогою цих механізмів сприймаються:
|
|
Сприймання часу |
Відображення об’єктивної тривалості, швидкості і послідовності явищ дійсності і співвіднесенні їх із власними психічними та фізіологічними процесами (на основі ритмічної зміни процесів збудження та гальмування у центральній нервовій системі). |
|
Сприймання руху |
Відображення змін положення предметів у просторі. Точкою відліку є фон, на якому знаходиться предмет, і зміна його положення на фоні визначається як його рух. |
Принципи організації сприймання
В процесі сприймання закономірності формування образу визначається способами функціонування перцептивної системи, які можна визначити як наступні принципи.
|
Принцип фігури і фона |
При формуванні образу будь-який об’єкт перцептивна система завжди оцінює як фігуру на фоні, причому:
|
|
Принцип заповнення пропусків |
При формуванні образу перцептивна система завжди зводить фрагментарне зображення об’єкту сприймання у фігуру з простим і повним контуром. |
|
Принцип об’єднання елементів за ознакою близькості |
При формування образу перцептивна система завжди об’єднує суміжні чи близько розташовані предмети в єдину форму. |
|
Принцип об’єднання елементів за ознакою схожості |
При формування образу перцептивна система завжди об’єднує подібні елементи в єдину форму. |
|
Принцип неперервності |
При формуванні образу перцептивна система завжди організовує в єдину форму елементи, що мають один напрямок. |
|
Принцип симетрії |
При формуванні образу перцептивна система завжди оцінює форму як правильну, якщо остання має одну чи більше осей симетрії. |
ПАМ’ЯТЬ
-
Психологічна природа пам’яті.
-
Теорії пам’яті.
-
Види пам’яті.
-
Процеси пам’яті.
-
Індивідуальні відмінності пам’яті.
Найважливіша особливість психіки полягає в тому, що відображення зовнішніх і внутрішніх впливів постійно використовується суб’єктом у його подальшому житті. Поступове ускладнення поведінки здійснюється за рахунок накопичення індивідуального досвіду. Формування останнього було б неможливим при зникненні образів світу, які виникають при отриманні інформації. Вступаючи у різні зв’язки між собою, ці образи закріплюються, зберігаються та відтворюються відповідно до вимог життя і діяльності суб’єкта.
Пам’ять – психічний пізнавальний процес відображення предметів і явищ оточуючої дійсності через їх запам’ятання, зберігання у вигляді індивідуального досвіду.
В пам’яті визначаються наступні основні процеси:
-
Запам’ятання
-
Збереження
-
Відтворення
-
Забування
Ці процеси не є автономними психічними здатностями. Вони формуються у діяльності і визначаються нею. Запам’ятання певного матеріалу пов’язано з накопиченням індивідуального досвіду у процесі життєдіяльності суб’єкта. Використання у подальшій діяльності того, що запам’яталося, потребує відтворення. Випадіння ж будь-якого матеріалу з діяльності призводить до його забування. Збереження матеріалу в пам’яті залежить від його участі в діяльності суб’єкта, оскільки в кожний момент поведінка останнього визначається усім його життєвим досвідом.
Пам’ять є сукупністю інформації, яку отримано мозком, і яка керує поведінкою людини, а також забезпечує єдність і цілісність її особистості.
Продуктивність пам’яті визначається наступними факторами:
-
суб’єктивними – вид пам’яті, властивий суб’єкту; його попередній досвід; міра завершеності дій запам’ятання; установка на запам’ятання і тривалість збереження інформації; інтерес до інформації і процесу мнемічної діяльності; стан організму в момент здійснення діяльності;
-
об’єктивними – характер і кількість матеріалу, оточення, в якому знаходиться суб’єкт, та вплив оточуючих предметів і явищ на останнього.