Характеристика процесу відтворення

1. Процес відтворення характеризується різною мірою складності чи легкості перебігу: від «автоматичного» упізнавання до важкого пригадування того, що забуто. Виходячи з цього виділяють три види відтворення:

• Упізнавання.

• Власне відтворення (мимовільне і довільне).

• Спогади.

2. Упізнавання – це відтворення будь-якого об’єкта при його повторному сприйманні. Завдяки цьому людина може повторно сприймати об’єкти не як нові, а як знайомі, що дозволяє їй адекватно орієнтуватися в оточуючому середовищі.

3. Власне відтворення – це процес, який здійснюється без повторного сприйняття об’єкта , а викликається змістом тієї діяльності, яку виконує людина у даний момент і яка спрямована спеціально на відтворення матеріалу. Таке відтворення може бути:

• Мимовільним – відбувається на основі образів і думок і визначається тими асоціаціями, які утворилися у минулому досвіді людини.

• Довільним – відбувається на основі репродуктивної задачі, яка постає перед людиною. У тих випадках, коли матеріал закріплений міцно, відтворення відбувається легко. Коли не вдається пригадати необхідне, тоді приходиться робити активні пошуки, долаючи певні труднощі. Таке довільне відтворення називається пригадуванням.

4. Спогади – це відтворення образів минулого людини, локалізованих у часі та просторі. У спогадах людина не тільки відтворює об’єкти минулого, але й відносить їх до певного часу і місця, тобто пригадує, коли, за яких обставин вони сприймалися нею, пов’язує їх з певними періодами свого життя, усвідомлює їх часову послідовність.

Індивідуальні відмінності пам’яті

Індивідуальні відмінності пам’яті людей проявляється:

• з одного боку, в особливостях процесів пам’яті, тобто у тому, як відбуваються запам’ятання, збереження і відтворення інформації у різних людей;

• з іншого боку, в особливостях змісту пам’яті, тобто у тому, що виділяється запам’ятовується з потоку інформації різними людьми.

За першим критерієм виділяють такі типи пам’яті (в залежності від рівнів розвитку процесів запам’ятання і збереження, що відповідно визначаються також характер процесу відтворення):

1. Швидке запам’ятання і швидке забування. У цьому випадку необхідна своєчасна організація повторення матеріалу.

2. Повільне запам’ятання і швидке забування. У цьому випадку необхідно звертати увагу на систематичне логічне заучування матеріалу невеликими порціями.

3. Швидке запам’ятання і повільне забування. Це найбільш вдале сполучення процесів пам’яті.

4. Повільне запам’ятання і швидке забування. Це найменш вдале сполучення процесів пам’яті. У цьому випадку слід постійно працювати на розвитком пам’яті (оволодіння мнемічними діями логічного запам’ятання).

За другим критерієм виділяють такі типи пам’яті (в залежності від співвідношення першої та другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності різних людей):

1. Наочно-образний тип – тип пам’яті, коли у вищій нервовій діяльності людини переважає перша сигнальна система.

2. Словесно-абстрактний тип – тип пам’яті, коли у вищій нервовій діяльності людини переважає друга сигнальна система.

3. Проміжний тип – тип пам’яті, коли у вищій нервовій діяльності людини перша і друга сигнальні системи співвідносяться приблизно на однаковому рівні.

У свою чергу, наочно-образний тип пам’яті залежно від того, на який аналізатор припадає більша активність у мнемічних процесах, поділяється на:

• Руховий тип пам’яті.

• Зоровий тип пам’яті.

• Слуховий тип пам’яті.

• Дотиковий тип пам’яті (має здебільшого компенсаторний характер у сліпих).

Індивідуальні відмінності пам’яті людини визначають продуктивність її процесів, яка, у свою чергу визначається наступними характеристиками:

Об’єм пам’яті	Виражається у кількості одиниць абсолютно нового матеріалу, який людина може сприйняти та закріпити у пам’яті. Якщо це одиниці, позбавлені сенсу, то їхня кількість визначається числом Мюллера – 7±2, якщо це слова з певним смислом, то їхня кількість збільшується залежно від того, як успішно при запам’ятанні людина використовує логічні способи.
Швидкість запам’ятання	Визначається кількістю повторень, що необхідні тій чи іншій людині для запам’ятання певного об’єму інформації.
Точність запам’ятання	Виражається у здатності запам’ятати інформацію без викривлення.
Міцність запам’ятання	Виражається у збереженні матеріалу, що був закріплений та у швидкості його забування.
Готовність до відтворення	Виражається у тому, наскільки легко і швидко людина може довільно пригадати у влучний момент той матеріал, який їй зараз необхідний.