8. Державне регулювання у сфері страхування

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, виконує такі функції:

1. Нормативно–правове регулювання у сфері страхування:

• розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, які належать до компетенції уповноваженого органу;

• узагальнення практики страхової діяльності на страховому ринку, розроблення і подання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

• прийняття у межах своєї компетенції нормативно–правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

• встановлення правил формування, обліку і розміщення резервів та показників звітності.

2. Нагляд за учасниками страхового ринку:

1) реєстрація:

• ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та страхових і перестрахових брокерів;

• видача страховикам ліцензій на здійснення страхової діяльності та про­ведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

• реєстрація правил (умов) добровільного страхування, на які видається ліцензія;

• реєстрація змін та (або) доповнень до правил добровільного страхування у разі запровадження страховиком нових правил страхування чи внесення змін та (або) доповнень;

2) ліцензування страхової діяльності;

3) контрольно–наглядова функція:

• проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхо­ву діяльність і достовірності їх звітності;

• проведення аналізу додержання законодавства об’єднаннями страхови­ків і страхових посередників;

• здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язань перед страхувальниками.

3. Організаційне та методичне забезпечення діяльності у сфері страхування:

• забезпечення проведення дослідницько–методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні і перестрахуванні, підви­щення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

• проведення і координація у визначеному законодавством порядку на­вчання, підготовки і перепідготовки кадрів, організація нарад, семінарів, кон­ференцій з питань страхової діяльності;

• участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницькій діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду;

• здійснення організаційно–методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.