Розділ 1 Місце країни у міжнародному розподілі праці

Історія:

Давні часи

Перші люди заселили територію Казахстану ще в кам'яному віці. Вони були переважно кочівниками. З культур бронзового віку відомі Андронівська та Карасукська культури.

Середньовіччя

Історичні корені казахів походять від тюркських племен, що заселяли простори степу між Росією і Китаєм у VIII ст. до н.е., і монголів, які переселилися на ці землі у ХІІІ ст. ^[1] У ХІІІ ст. казахська територія ввійшла до складу імперії Чингісхана. Після смерті Чингісхана 1227 року, імперію було розділено між його нащадками. Більша частина сучасного Казахстану ввійшла до улусу його сина Чагадая, західна та більшість північних районів Казахстану було включено до імперії Золотої Орди, якою керував хан Батий, онук Чингісхана.

Географічне становище Казахстану значною мірою сприяло його розвитку. Відрізок великого караванного маршруту, відомого як Великий Шовковий шлях, що з'єднував Візантію і Китай, проходив через південну частину країни. Не менш важливе значення мали караванний маршрут уздовж річки Сирдар`ї, що веде до південного Уралу і суміжних територій, а також торговельний маршрут, що проходив через Центральний Казахстан і Алтай до південно-західних областей Сибіру. На шляхах слідування караванних маршрутів з'являлися торгові міста і караван-сараї, інтенсивно розвивалися торгівля і сільське господарство. Отрар (сучасний Фараб) і Тараз були найбільшими і найвідомішими торговими центрами.

Місцеві і кочові племена, які прибули з Алтаю, започаткували формування казахської національності. У другій половині XV ст. з'явилося перше Казахське ханство, а остаточне формування казахської нації, створеної шляхом змішування монголів і тюрків, відносять до першої половини XVI ст. Слово «казах» у перекладі з давньотюркської означає "вільний і незалежний кочівник".

На початку XVI ст. казахські кочові племена об'єдналися для створення великої імперії під проводом хана Касима. Однак незабаром казахи знову розмежувалися на ворогуючі між собою племена. В результаті цієї міжусобної боротьби сформувалося три основних клани — Велика Орда (Ули Жуз) у південно-східній частині сучасного Казахстану, Середня Орда (Орта Жуз) у центральній частині степу, і Мала Орда (Кіши Жуз) між Аральським морем і річкою Урал на заході. Кожна орда складалася з безлічі племен, якими керували хани. Хан Хак-Назар досягнув успіху в об'єднанні казахських жузів у 1538-1580 роках, однак у XVII ст. казахські племена знову розпалися. У 1680-х рр. казахи воювали зі східними загарбниками ойротами, що складалися з чотирьох монгольських племен, включаючи джунгарів, яких приваблювали казахстанські землі. Незважаючи на те, що казахські жузи об'єднали свої зусилля на час війни, джунгарські набіги повністю розорили казахів у 1720 р. Ці роки увійшли в історію як «Роки великого лиха».

Приєднання до Росії

У XVI ст. козаки з Росії почали осідати на річці Урал. Наприкінці XVII ст. між козаками і Російським імперським урядом було укладено офіційну угода, згідно з якою козаки захищали російський кордон в обмін на право володіння землею та місцеву автономію. На початку XVIII ст. козаки заснували лінію поселень й укріплень через північний казахський кордон для захисту російського кордону, який на той час поширювався у східному напрямку до Сибіру. Під час нападів джунгарів казахи неодноразово зверталися до Росії з проханням про захист і постачання зброї. Росія на той час не бажала бути втягнутою у ці війни, однак згодом казахські жузи заявили про відданість Росії в обмін на захист з її боку. У 1731 році Малий жуз склав присягу вірності Росії, згодом до нього приєдналися Середній жуз у 1740 році і Великий жуз у 1742 році, незважаючи на те що частина його території у 1757-1781 рр. знаходилась у підпорядкуванні китайської династії Кінг. Хани всіх жузів обіцяли захищати російський кордон, суміжні з казахськими території, російські торгові каравани у степах, а в разі необхідності, надавати воїнів для російської армії, а також виплачувати данину Росії. Поступово Росія зайняла панівне положення в місцевому управлінні, почала обмежувати повноваження казахських ханів і нав'язувати російську адміністративну систему. В міру того як зростав російський вплив ханська влада слабшала. У 1790-х роках почалися повстання казахів проти російського правління, вони були малоефективними і призвели до ухвалення Росією рішення про скасування казахської автономії. Казахські жузи втратили незалежність у такій послідовності — Середній жуз1822 р., Малий — 1824 р., і Великий — 1848 р., таким чином, усі казахські землі ввійшли до складу Російської імперії. У 1860-х р. Росія почала великомасштабний воєнний наступ на південь, щоб забезпечити вільний доступ до Хіви й інших торгових центрів півдня Середньої Азії. У 1880-х роках російські військові захопили всю Середню Азію. Козацькі застави перетворилися на селянські поселення, оскільки росіяни й інші слов`яни все більше переселялися в степи. В період між 1906 і 1914 рр. приплив поселенців становив у середньому понад 140 тисяч на рік.

Господарство та економіка:

Казахстан – аграрно-промислова країна з розвиненим гірничим сектором. Валовий внутрішній продукт Казахстану $ 133,726 млрд. [Міжнародний валютний фонд, квітень 2008] $ 11 000 на душу населення 54-й у світі (2007)

Основним джерелом економічного зростання економіки є видобуток корисних копалин.

Казахстан складається з п'яти великих економічних районів.

1. Північний Казахстан - розвинуті зернове господарство, видобуток залізної руди і кам'яного вугілля, машинобудування, виробництво нафтопродуктів і феросплавів, енергетика.

2. Східний Казахстан - кольорова металургія, енергетика, машинобудування і лісове господарство.

3. Західний Казахстан - найбільший нафтогазовидобувній регіон, машинобудування, приладобудування, виробництво будівельних матеріалів зокрема черепашнику, крейди, цементу

4. Центральний Казахстан - чорна та кольорова металургія, машинобудування, тваринництво.

5. Південний Казахстан - бавовна, рис, вовна, зерно, фрукти, овочі, тютюн, виноград, конопля,; розвинені кольорова металургія, приладобудування, легка і харчова промисловість, рибне та лісове господарство.

Основні галузі промисловості: гірнича (нафта, вугілля, марганець, цинк, мідь, титан, боксити, золото, срібло, сірка, залізо), чорна і кольорова металургія, тракторобудування, моторобудування, конструкційних матеріалів. Транспорт: залізничний, автомобільний, трубопровідний, суднохідний (по Каспійському м., о. Балхаш, рікам Іртиш, Сирдар’я, Урал). Розвивається повітряний транспорт (відкриті прямі авіалінії в Німеччину, Туреччину, Іран, Китай і ряд інших країн). Транспортна мережа Казахстану розвинена недостатньо. Основні перевезення вантажів і пасажирів здійснюються залізничним транспортом. Відсутні зручні шляхи для транспортування вантажів між східними і західними районами країни.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 20 млрд. Темп зростання ВВП – (-1,9%). ВВП на душу населення – $ 1281. Прямі закордонні інвестиції– $679 млн. Імпорт (нафтопродукти, транспортні засоби, папір, споживчі товари, машини і обладнання) – $ 12 млрд. (г.ч. Росія – 39,4%, Німеччина – 8,6%, США – 6,3%, країни ЄС – 23,9%). Експорт (нафта, природний газ, кам'яне вугілля і залізняк – 38%, феросплави, рафінована мідь – 33%, зерно, вовна – 13%, продукція хімічної промисловості – 7%) – $ 11,7 млрд. (г.ч. Китай – 29,1%, Росія – 28,9%, країни ЄС – 31,6%).

За іншими даними у 2001 р ВВП в Казахстані зріс на 13%, що є найкращим результатом серед країн СНД. Зокрема індустріальне виробництво зросло на 13.5%, сільськогосподарське виробництво – на 16.9%, інвестиції в основному капіталі – на 21%, транспортне обслуговування – на 11.3%, послуги зв'язку – на 33.6% [Mining Annual Review 2002].

У 1990-х рр. спостерігалося зниження ВВП і зміна його структури. До максимального рівня виробництва (1990) ВВП в 1997 становив лише 63%. У структурі ВВП різко зросла частка послуг (з 35 до 50%) і скоротилася частка сільського, лісового і рибного господарства (з 27 до 13%). Великі надії в Казахстані покладаються на ресурси, що є в країні, зокрема нафту і газ, які спроможні забезпечити процвітання країни за умови глибоких економічних і соціальних перетворень.

Казахстан складається з п'яти великих економічних районів. На Півночі розвинені зернове господарство, видобуток залізняку і кам'яного вугілля, машинобудування, виробництво нафтопродуктів і феросплавів, енергетика. У Східному Казахстані переважають кольорова металургія, енергетика, машинобудування і лісове господарство. Західний Казахстан - найбільший нафтогазодобувний регіон не тільки Казахстану, але і СНД. Основні галузі господарства Центрального Казахстану - чорна і кольорова металургія, машинобудування, тваринництво. У Південному Казахстані проводяться бавовна, рис, вовна, зерно, фрукти, овочі, виноград; розвинені кольорова металургія, приладобудування, легка і харчова промисловість, рибне і лісове господарство. Розміщення промисловості прив'язане до родовищ корисних копалин, великих міст і водних ресурсів. Висока концентрація гірничодобувної промисловості обумовила погіршення екологічної обстановки, що особливо характерно для міст Східного, Центрального і Південного Казахстану. На початок 1999 безробіттям було охоплено бл. 25% працездатного населення країни. У сфері послуг працює майже 60% зайнятих, в сільському, лісовому і рибному господарстві - 24%, в промисловості - 16%.

Велика частина енергії проводиться В країні працює 37 ТЕС, які використовують вугілля Екібастузького, Майкубінського, Тургайського і Карагандинського басейнів. Експлуатуються 3 великі ГЕС - Бухтармінська, Усть-Каменогорська (р. Іртиш) і Капчагайська (р. Ілі), що забезпечують 10% потреб країни, і атомна електростанція недалеко від Актау (колишнє Шевченко). У 1990 виробництво електроенергії в Казахстані становило 87,4 млрд. кВт·год, з яких 85% було використано всередині республіки, а 15% передане в російські регіони (Урал, Центр). До 1997 вироблення електроенергії скоротилося на 43%.

Транспорт

Географічне розташування Казахстану в центрі Євроазійського континенту визначає його значний транспортний потенціал в області транзитних перевезень. Довжина наземних транспортних магістралей республіки складає 106 тис. км. З них 13,5 тис. км - магістральні залізні дороги, 87,4 тис. км - автомобільні магістралі загального користування з твердим покриттям, 4 тис. км — річкові шляхи. Будівництво прикордонного залізничного переходу Дружба - Алашанькоу між Казахстаном і Китаєм і відкриття залізничного переходу Серахс - Мешхед між Туркменістаном іІраном відкрили нові транзитні коридори по маршруту Великого шовкового шляху: від тихоокеанських портів Китаю - Ляньюньган, Ціньдао, Тяньцзіні - в Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Туркменістан, Іран, Туреччину, до портів Середземномор'я і Перської затоки. Сьогодні по всьому цьому шляху повним ходом йдуть вантажі. Наявна мережа автодоріг дає вихід на Росію і колишні союзні республіки, а також в Китай, Туреччину та Іран, що забезпечує вихід до портів Чорного та Середземного морів та Індійського океану. Морське судноплавство здійснюється на Каспійському морі (порт Актау) з виходом через річкові шляхи Росії на Чорне та Балтійське море. Національна авіакомпанія "Ейр Астана". У республіці також працюють провідні іноземні компанії, такі як: British Airways, Lufthansa, KLM, Transaero, PIA, Turkish Airlines, Iran Air та інші.