45. Глобалызаційні трансформації і стратегії міжнародної економічної інтеграції
Сучасна глобалізація характеризується трансформацією суспільних інститутів, зміною усього соціального та культурного середовища. Під прикриттям ідеології “лібералізму” (претендуючи на універсалізм, він заперечує цінність національних культур) відбувається політичний пресинг більшості країн/Науково-технічний прогрес сприяв інтенсифікації міжнародних зв’язків та глобалізації суспільних процесів і явищ. Військова й економічна міць сучасних країн-лідерів значною мірою базується на їх техніко-інформаційній могутності.
Міжнародна економічна інтеграція - це вища форма прояву інтернаціоналізації господарського життя світової спільноти. В загальному вигляді економічну інтеграцію можна визначити як об’єктивний процес розвитку глибоких стійких взаємозв’язків і поділу праці між національними господарствами і виникнення міжнародних господарських комплексів як в рамках груп держав, так і в глобальному масштабі. У сучасних умовах розвиток сталих економічних зв’язків між країнами і особливо між їх фірмами на основі міжнародного розподілення праці прийняло глобальний характер. Все більша відкритість національних економік, розверчення НТР, міжнародна торгівля, міграція капіталу, сучасні системи транспорту, зв’язку і інформації сприяли переходу процесу інтернаціоналізації господарського життя на такий рівень, на котрому виникла глобальна мережа взаємозв’язків у цілісному світовому господарстві з активною участю у ньому основної маси фірм більшості країн світу.
-
Глобалізація господарського життя найбільш інтенсивно йде на регіональному рівні, оскільки більшість фірм має контакти з фірмами сусідніх країн. Тому одна з основних тенденцій глобалізації світового господарства – створення навколо тієї чи іншої країни або групи найбільш розвинених країн інтеграційних зон, крупних економічних мегаблоків. Основні риси глобалізації:
-
змінюється вид виробництва, він переходить до міжнародної форми у вигляді ТНК;
-
нововведення змісту виробництва і обміну через вплив спеціалізації, тобто орієнтація національної економіки на міжнародні стандарти;
міжнародні центри управління, міжнародні системи інформації, система міжнародних стандартів
46.Країни єс в системі глобальної економіки
ЄС - унікальне міжнародне обєднання: він поєднує ознаки міжнародної організації і держави, однак формально не є ні тим, ні іншим. Союз не є суб'єктом міжнародного публічного права, проте має повноваження на участь у міжнародних відносинах і відіграє в них велику роль. Сучасний ЄС був створений в 93р. шляхом підписання Маастрихтського договору (злиття Європейського обєднання вугілля та сталі (1951р.), Європ економіч співтовариства(57р.), Європейськ співтовариства з атомної енергії.) Історія розширення ЄС:
Процес розвитку і перетворення цих європейських співтовариств в сучасний Європейський Союз відбувався шляхом, по-перше, передачі все більшої кількості функцій управління на наднаціональний рівень і, по-друге, збільшення числа учасників інтеграції.
Основні декларовані цілі Союзу:
• Введення європейського громадянства
• Забезпечення свободи, безпеки та законності
• Сприяння економічному та соціальному прогресу
• Зміцнення ролі Європи у світі
В даний час три найбільш звичних атрибутів приналежності до Євросоюзу (власне членство в ЄС, Шенгенської зони і зони євро) є пересічними категоріями:
Великобританія і Ірландія підписали Шенгенську угоду на умовах обмеженого членства. Велика Британія також не вважала за потрібне вступати в зону євро.
Данія та Швеція в ході референдумів також вирішили зберегти національні валюти.
Норвегія, Ісландія та Швейцарія не є членами ЄС, однак входять до Шенгенської зони.
Чорногорія і частково визнана держава косовських албанців не є ні членами ЄС, ані учасниками Шенгенської угоди, однак євро є офіційним платіжним засобом у цих країнах.