II. Загальна характеристика художньої культури

Як всередині культури, що представляє собою систему, складається і функціонує її підсистема - художня культура? Як художня культура влаштована?

Оскільки художня культура є підсистемою культури, вивчення історії художньої культури, як вважає академік М. С. Каган, має відрізнятися від вивчення історії мистецтв тим, що передбачає поєднання двох напрямків дослідження:

а) аналізу людського змісту художньої культури, тобто особливостей тих історичних типів людини, які втілюються в художників, які творять мистецтво, і в творіннях, сприйнятих глядачем, читачем, слухачем;

б) аналізу історично мінливих способів створення творів мистецтва як певної «художньої реальності», яку створюють сукупні зусилля художників на кожному етапі історії культури і яка грає роль її, культури, самосвідомості.

Діяльність по створенню предметів можна розглядати як опредметнення якихось ідеальних моделей, матеріалізацію активності суб'єкта, перетворення її в якийсь продукт, в якому вона і згасає. Але опредметнення - лише одна сторона діяльності. Інший її стороною виступає распредмечивание - такий процес, в якому з об'єктів, предметів витягується в них укладена людське начало. Так, художник, що створює пейзаж, знаходить, споглядає, осмислює, переживає побачене в природі, тобто, спрямовує свою активність на якийсь природний об'єкт, розкриваючи його в своїй свідомості. Потім, працюючи над полотном, висловлюючи власне, тільки йому властиве індивідуально бачення зображуваного об'єкта, створює художній образ, що має предметне буття. Ця діяльність художника, таким чином, виступає як перехід від культури в людині до культури поза людиною, яка існує в предметному бутті (у нашому прикладі - картина).Отже, перехід до предметного, втіленому в написаній картині, є внутрішня необхідність самої культури в людині. Стало бути, в предметній діяльності народжується й існує культура в її реальної організованості, облаштованості.

Людина, взаємодіючи з природою, змінює природні форми, створює нові форми, світ штучної природи, що існує в його індивідуальній свідомості. Ця діяльність людини стає формотворним, в ній як би олюднюється навколишній світ. У цих надприродних формах людина і знімає свої сутнісні сили. Створений людиною новий, штучний світ живе самостійно, підкоряючись своїм внутрішнім законам.

Мистецтво відтворює не самі предмети і явища дійсності, а тільки те, що бачить в них художник, а справжній художник бачить в них типові, характерні риси;естетичний елемент природних явищ, пройшовши через свідомість і уява художника, очищається від всіх матеріальних випадковостей і, таким чином, посилюється,виступає яскравіше.

Процес олюднення, формотворення пов'язаний з ще одним способом діяльності, а саме мистецькою діяльністю. Інакше кажучи, в самому способі діяльності, взятому в співвідношенні матеріального і духовного, є три різновиди: матеріальна, духовна і художня культура. Як вони співвідносяться між собою?

З одного боку, художня діяльність подібна духовної діяльності. Поет і політик, юрист і актор, письменник і вчений висловлюють інформацію однією мовою - матеріальним засобом спілкування. Але діяльність поета, художника, композитора, актора володіє при цьому однією істотною особливістю - в ній діє закон не перекладається, унікальності, одноканальні мови. Музичний твір, написаний для органу, не може виконаються на іншу мову, не втративши при цьому задуму композитора. Журналіст, який написав статтю про будь-який злочин, може використовувати ті ж слова, що і Ф. М.Достоєвський, але зміст і форма статті не можуть зрівнятися з фрагментом «Злочину і покарання». І справа не тільки в талановитості авторів, але у відмінності їх цілей, у специфіці способів діяльності.

З іншого боку, художня культура існує в предметному бутті - у вигляді продуктів художньої діяльності, готових продуктів. Як і матеріальна, художня культура існує в трьох основних формах. Річ - продукт матеріальної культури, і це перша форма її існування. Продуктом художньої культури є художня річ, той же предмет, але отримав художнє оформлення. По-друге, матеріальна культура існує у формі людського тіла, у вигляді фізичної культури. У художній культурі людське тіло отримує специфічну обробку і стає художньо-виразним тілом балерини, актора, танцівника. Інакше кажучи, тіло стає тут формою матеріально-мистецького існування.

Третя форма матеріальної культури - соціальна організація. Театр, наприклад, не просто сукупність вистав, а музей не просто зібрання художніх цінностей, але вони існують як незалежні організації і від спектаклів, і від експозицій, є соціальними інститутами.

Разом з цими матеріальними формами буття художньої культури є і її предметна духовність - художній образ. Художній образ існує у вигляді ідеальної реконструкції, моделі олюдненої реальності. Сприймаючи предмети побуту (наприклад, холодильник, телевізор, автомобіль), ми, як правило, не співвідносимо образи нашого сприйняття з якимись іншими предметами, що відрізняються від перерахованих. Навпаки, слухаючи музику, читаючи поему, споглядаючи твір живопису, ми виходимо зі світу художніх образів в реальне життя, яку дані твори допомагають осмислити.

Художній образ - явище настільки унікальне, що навіть речі утилітарного призначення можуть «одухотворяється» їм і ставати продуктом не тільки матеріальної, а й художньої культури. Тільки художній образ робить твір мистецтва таким. Якщо скульптору, наприклад, не вдається в продукті власної праці втілити художній образ, тоді продукт його діяльності стає купою обробленого матеріалу або невдалої виробом ремісника.

Духовне і матеріальне в художній культурі присутня не як просте доданок, а у вигляді різних граней єдиного цілого, нерозривно пов'язаного і нероздільною. Ця єдність існує тому, що художній образ повинен знайти матеріальну форму, такий вигляд, який дозволяє йому існувати у вигляді культурного предмета. Матеріальна форма забезпечує реальне буття художнього образу, дозволяє йому матеріалізуватися, стати явищем культури.

Сказане дозволяє дати визначення художньої культури як цілеспрямованого способом організації і розвитку людської життєдіяльності, представленому в таких продуктах творчості, які несуть в собі художній образ.

Втілюючись або в художніх речах, або в людському тілі, або в спеціальних знакових системах (словесних, музичних, образотворчих, візуальних і т. д.), художній образ і народжує витвір мистецтва.

Для мистецтва головна сфера уваги - форма. Тому аналіз твору мистецтва - справа не менш важка, ніж аналіз будь-якого теоретичного твору. Твір мистецтва переказати неможливо, бо це позбавляє його сенсу. У цьому випадку зникає явище художності. При зміні художньої форми змінюється і зміст.

РЕЗЮМЕ

Художня культура є підсистемою культури. Вона народжується і розвивається відповідно до загальних законами культури тобто законами людської діяльності. З іншого боку, художня культура має свої власні закони, специфіку розвитку. Специфіка художньої культури як способу діяльності полягає в тому, що цей спосіб діяльності є формотворчим, в ньому людина запам'ятовує свої сутнісні сили. Художня діяльність несе в собі риси матеріальної і духовної діяльності. Художня культура існує і в предметному бутті: в художніх речах, в художньо-виразному тілі (актора, балерини і т. д.), у вигляді соціально-організованих форм (музика, література і т. д.). Крім того, художня культура знаходить своє вираження в духовній предметності - художньому образі, який існує у вигляді ідеальної конструкції, моделі олюдненої реальності. Художній образ - відображення людського духу, думок, переживань, морально-естетичних цінностей.

Втілюючись у художніх речах, в людському тілі, спеціальних знакових системах, художній образ і народжує витвір мистецтва. В результаті духовна і матеріальна культури, складаючись, виявляються гранями одних і тих самих явищ. Мистецтво та культура мають свої специфічні функції і структуру. Їх суспільне призначення полягає в інтерпретації та естетичної оцінки дійсності. Людина за допомогою літератури і мистецтва пізнає себе і навколишній світ, перетворює його.

Пізнання художнього образу, вивчення закономірностей розвитку світової художньої культури має три важливих аспекти: духовно-змістовний, інституційний та морфологічний. Саме такий підхід дозволяє уявити світову художню культуру як цілісне життя художньої свідомості. Морально-естетичні ідеали, мова мистецтва, його видове пристрій і соціальні інститути, що зберігають і пропагують твори художньої культури, виступають у ньому як частини загального художнього світобачення.

Термінологічні словники

ДІЯЛЬНІСТЬ - форма активного ставлення людини до навколишнього світу в результаті якого цілеспрямовано в інтересах людей змінюється і перетворюється світ.

КУЛЬТУРА - специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений в продуктах матеріального, духовного та художньої праці, в системі соціальних норм і установ, у духовних цінностях, в сукупності відносин людей до природи, між собою і до самих себе.

ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА - цілеспрямований спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений в продуктах творчості, які несуть в собі художній образ.

ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ - специфічна для літератури і мистецтва форма відображення дійсності, яка існує у вигляді думок, переживань, ідеалів та уяви художника.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке «культура», її сутність? Дати визначення.

2. Структура і функції культури.

3. Що являє собою художня культура? Дати характеристику.