[Ред.]Герцоги Афінські [ред.]династія де ла Рош

Славною сторінкою в історії Герцогства Афінського став 1275 рік, коли володар південної Фессалії себастократор Іоанн був обложений візантійськими військами в своїй столиці Неопатре. Вночі, переодягнувшись селянином, йому вдалося пройти через лінії облоги і пробратися до Фів. Тут він з'явився перед очима афінського герцога Жана де Ла Роша і благав його прийти на допомогу. З трьома сотнями лицарів герцог Жан виступив до Неопатре, обложеної, як стверджують літописи, армією чисельністю до 30 000 греків, куманів і турків. У битві візантійське військо розгромлене вщент. Вдячний Іоанн видав свою дочку за Гільома де ла Роша, передавши йому як придане кілька фессалійських міст.

Проте 1278 році військова вдача змінила герцогу Жану. Він втрутився у війну, яку Евбейські барони вели проти візантійців. Візантійцям дуже допоміг перехід на їхній бік Лікаріо, вічентійця родом, одного з найбільш активних і відважний представників франкського лицарства в Греції. Він полюбив сестру володаря Евбеї Гільєрмо II і та відповіла йому взаємністю. Вони таємно обвінчалися, проте рідня дівчини визнала шлюб мезальянсом і вислала Лікаріо у периферійний замок Анемопіле. Лікаріо почав листуватися з візантійцями і здав їм замок, викликавши таким чином запеклу війну за Евбею. Імператор у нагороду подарував йому острів.

Жан Афінський переправив своє військо на Евбею і разом із залишками загонів Евбейських баронів дав бій під Варонде проти греків і найманого каталонського війська. У бою він був поранений стрілою, військо його розбито, а сам герцог потрапив у полон. Відправлений доКонстантинополя, він сподобався імператору Михайлу VIII Палеологу, і той задовольнився викупом в 30 000 золотих солідів і обіцянкою вічного миру. Жан де ла Рош помер незабаром після повернення з полону, вірогідно, 1279 року. По смерті Гвідо II, останнього представника афінської гілки роду де Ла Рош, титул перейшов до Готьє де Брієнн, сина тітки покійного герцога. Він став останнім герцогом Афін бургундської династії.

• Оттон (1205—1225)

• Гі I (1225—1263)

• Жан I (1263—1280)

• Вільгельм I (1280—1287)

• Гі II (1287—1308)

[Ред.]династія Брієннів

Афінський парламент обрав графа Брієнна стати герцогом після Гая ІІ, але період його правління був коротким, фактично він був повалений після поразки каталонцям. Водночас спадкоємці Брієнна продовжували претендувати на Герцогство, але були визнані тільки у володінніАргос і Навплія.

• Вальтер V Брієнський (1308—1311)

• Джоанна Шатійонська (1311—1354)

• Вальтер VI Брієнський (1311—1356)

• Ізабелла Брієнська (1356—1360)

• Зегер Анг'єнський (1356—1367)

• Вальтер IV Анг'єнський (1367—1381)

• Луїс Анг'єнський (1381—1394)

[Ред.]каталонські правителі

Анексія Герцогства Першою Каталонською компанію і згодом Середземноморською Арагонською імперією відбулося після спірного правонаступництва після смерті останнього бургундського герцога. Каталонці визнали короля Сицилії правителем Афінським. Це перетворило Герцогство фактично на апанаж, і влада над ним часто опинялось в руках генеральних вікаріїв.

• Роже Делор (1311—1312)

• Манфред Арагонський (1312—1317)

  • Беренгер Етанйол (1312—1317)

• Вільям II Арагонський (1317—1338)

  • Альфонс Фреедрів Сицилійський (1317—1338)

• Джованні Рандаццо (1338—1348)

• Фреедрік I Афінський (1348—1355)

• Фреедрік III Афінський (1355—1377)

• Марія Сицилійська (1377—1388)

  • разом із Педро IV Арагонський (від 1381)