
- •Держави хрестоносців
- •]Заснування і рання історія
- •Життя в королівстві
- •Політична структура
- •Демографія
- •Економіка
- •Мистецтво і архітектура
- •]Правління Мелісенди та Другий хрестовий похід
- •Альянс з Візантією
- •Територія князівства
- •Історія
- •Населення та суспільно-економічний стан князівства
- •Культура
- •Королівство Фессалонікійське
- •[Ред.]Територія королівства
- •[Ред.]Історія
- •[Ред.]Культура
- •[Ред.]Фессалонікійські королі
- •Кипрское королевство
- •Герцогство Афінське
- •[Ред.]Історія [ред.]Заснування
- •[Ред.]Династія де ла Рош
- •[Ред.]Завоювання каталонцями
- •[Ред.]Династія Аччаюолі
- •[Ред.]Занепад і падіння
- •[Ред.]Герцоги Афінські [ред.]династія де ла Рош
- •[Ред.]династія Брієннів
- •[Ред.]каталонські правителі
- •[Ред.]генеральні вікарії
- •[Ред.]династія Аччаюолі
- •[Ред.]Територія князівства
- •[Ред.]Історія
- •[Ред.]Населення та суспільно-економічний стан князівства
- •[Ред.]Культура
- •[Ред.]Правителі Ахейського князівства
Кипрское королевство
Кипрское королевство
государство крестоносцев, созданное на Кипре, во время Третьего крестового похода. Просуществовало до 1489 года.
В 1184 году на Кипре, который до этого момента входил в состав Византийской Империи, захватил власть двоюродный брат императора Андроника Комнина — Исаак.
В 1191 году Кипр был завоёван Ричардом I Львиное Сердце, королём Англии. Ричард продал остров своему родственнику, бывшему королю Иерусалимскому Ги де Лузиньяну.
Династия Лузиньянов прервалась в 1267 году, когда прекратилась мужская линия Лузиньянов. Престол перешёл к принцу из антиохийского княжеского дома Гуго III, сыну сестры Генриха I Изабеллы и Боэмунда VI Антиохийского.
Аквитано-Норманно-Лузиньянская династия правила до 1489 года. В 1473 году после смерти короля Жака II у него родился сын Жак III, но и он через год умер. С этого времени Кипр попал под власть Венецианской республики. Номинально королевой считалась вдова Жака II Катерина Корнаро, происходившая из знатного венецианского рода. Она завещала Кипр Венеции, которая в 1489 году официально включила остров в состав своих владений.
Список королей Кипра
* Ги (Гвидо) де Лузиньян (1192—1194)
* Амори (Эмерик) (1196—1205)
* Гуго I (1205—1218)
* Генрих I (1218—1253)
* Гуго II (1253—1267)
* Гуго III (1267—1284)
* Жан I (1284—1285)
* Генрих II (1285—1306)
* Амори (Амальрик) Тирский (1306—1310)
* Генрих II (повторно) (1310—1324)
* Гуго IV (1324—1359)
* Пьер I (1359—1369)
* Пьер II (1369—1382)
* Жак I (1382—1398)
* Янус (1398—1432)
* Жан II (1432—1458)
* Шарлотта (1458—1464) и в 1459—1464 совместно с мужем Людовиком Савойским
* Жак II (1464—1473)
* Жак III, малолетний (1473—1474)
* Катерина Корнаро (1473—1489)
Візантія впала, на її місці утворилася Латинська імперія (1204-1261). Однак хрестоносцям не вдалося підпорядкувати собі усі візантійські території: на північному заході Малої Азії утворилася Нікейська імперія, в Південному Причорномор'ї - Трапезундська імперія, на заході Балкан - Епірська держава. Латинська імперія з центром у Константинополі входила до складу т. зв. Латинської Романії. Остання включала в себе держави «франків» на Балканах; володіння Венеціанської республіки, колонії і факторії генуезців; території, що належали рицарському ордену госпітальєрів: Родос та о-ви Додеканеса.
Хрестоносці обрали імператором Латинської імперії одного з своїх вождів, графа Фландрії і Ено Балдуїна І. За формою ніби відновлювалася Візантійська імперія, по суті ж встановлювалася розгалужена феодальна ієрархія французького чи німецького зразка. В імператорський домен входила частина Константонополя (другою володіли венеціанці) та завойована пізніше Фракія і південний захід Малої Азії. Правителі інших держав Латинської імперії вважалися васалами імператора, але їхня залежність була номінальною. На Балканах були засновані Фессалонікське королівство (1204—1224), Афінська сеньйорія, далі герцогство (1205-1456), Морейське (або Ахейське) князівство (1205-1432). Уже в 1205 р. війська цієї імперії були розбиті болгарським царем Калояном при Адріанополі. Часткова стабілізація Латинської імперії за Генріха І (1205-1216) була недовгою - хрестоносне поповнення з Європи не прибувало в достатній кількості, а створити свою налагоджену систему управління вороже настроєним місцевим населенням ніяк не вдавалося.
У 1259 р. в битві при Пелагонії війська Нікейської імперії розбили об'єднану армію двох найсильніших держав Латинської імперії: правителя Епіру та морейського князя. В 1261 р. загони нікейського імператора Михайла VIII Палеолога зайняли Константинополь. Латинська імперія припинила своє існування. Однак відроджена Візантія була лише блідою тінню колишньої світової імперії.