7. Стандартні вимоги щодо оформлення дипломних робіт

У процесі підготовки дипломної роботи слід застосувати методичні й технічні прийоми наукової роботи. Наповнення кожної частини праці визначається темою. Вибору теми, етапам підготовки, пошуку бібліографічних джерел, їх вивченню і добору фактичного матеріалу, методиці написання присвячено попередні розділи. Не менш важливим є правила оформлення та захисту дипломної роботи, які мають багато спільного з кандидатською дисертацією здобувача наукового ступеня, хоча і є певні відмінності.

Норми наукової комунікації суворо регламентують характер викладу інформації, передбачаючи відмову від висловлювання власної думки від першої особи. У зв'язку з цим краще вживати мовні конструкції, в яких замість особового займенника «я» вживається займенник «ми». Це виправдано, оскільки дослідження дипломника здійснюється під постійним консультуванням з боку керівника.

Студент-дипломник повинен уміти оформлювати результати досліджень відповідно до сучасних вимог (у вигляді звітів, рефератів, статей).

Дипломна робота має бути написана українською літературною мовою і без зловживання: запозиченими науковими термінами; цитатами зі статей, монографій, підручників та з мережі Інтернет. Вона не повинна мати компілятивний характер.

Написання дипломної роботи іншою мовою можливе за дозволом проректора з наукової та навчально-методичної роботи.

Оформлення дипломної роботи має відповідати загальним вимогам до наукових робіт згідно з державним стандартом ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки та техніки. Структура і правила оформлення».

Набір тексту дипломної роботи здійснюється на комп'ютері через 1,5 міжрядкових інтервали (29-30 рядків на сторінці), друк - на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм); шрифт текстового редактора - Word Times New Roman чорного кольору. Висота шрифту - 14 мм. Поля: зліва - не менше 30 мм, справа - не менше 10 мм, зверху і знизу - не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту - однаковою.

Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту по центру сторінки (без крапки).

При опрацюванні літератури, періодичних видань та складанні записів, слід звернути увагу на те, що вони можуть бути повними і точними (дослівно) або скороченими (короткий виклад). Так, на­приклад, можна зробити: детальний запис основних положень робіт, фактичного матеріалу тощо; короткі записи зі своїми роздумами або без них; виписки у вигляді цитат.

Під час роботи з різними джерелами (наукова та навчальна література, періодичні видання) студент виписує цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення може спотворити зміст, викладений автором. У теоре­тичній частині на одній сторінці тексту можна наводити 2-3 цитати різних авторів.

Загальні вимоги до цитування такі:

1. текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

2. цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні авторського тексту позначається трьома крапками, які можуть ставитися на початку, всередині та в кінці цитати;

3. кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

4. при непрямому цитуванні (переказ, виклад думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним щодо думок автора, коректним в оцінюванні його результатів і робити відповідні посилання на джерела;

5. цитування повинно бути оптимальним, враховуючи, що надмірне цитування створює враження компілятивності, а недо­статнє - знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

Рекомендується робити посилання на останні видання авторів, публікації, з яких запозичені матеріали або окремі результати. На більш ранні видання можна посилатися у тих випадках, коли праці, в яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися.

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами (без знака №) у правому верхньому куті аркуша.

Першою сторінкою роботи є титульна, яка включається до нумерації, але не нумерується. На титульному аркуші зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість, факультет, кафедру, на якій виконана робота, назву роботи, дані про студента, наукового керівника та консультанта, місто та рік подання роботи до захисту. Скорочення в назвах навчального закладу та теми роботи не допускаються.

Зміст має відповідати плану роботи, який затверджено разом із темою. На сторінці зі змістом зазначається номер початкової сторінки кожної складової диплому.

Якщо у роботі наводяться маловідомі скорочення, нові символи, позначення, то їх перелік надається перед вступом і вноситься до змісту як «Перелік умовних позначень».

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи (можливо пункти). Кожний розділ починають з нової сторінки.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», без крапки, а потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера підрозділу ставиться крапка. Наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу), за якою у тому ж рядку зазначають заголовок підрозділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Наприкінці заголовка крапки не ставлять.

В окремих випадках у дипломних роботах підрозділи можуть бути поділені на пункти, які нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера ставиться крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього параграфа першого розділу). Посилання в тексті на джерела наводять у квадратних дужках із зазначенням джерела та сторінки (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому). Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, друга цифра - номеру сторінки (наприклад, [32, с 85]).

Фактичні та статистичні дані наводяться в однакових одиницях виміру: абсолютних (грн, дол. США, т, м, шт.) або відносних (%).

До допоміжних матеріалів відносять: ілюстрації (схеми, графіки, креслення тощо), формули, таблиці, додатки.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації через крапку.

Номер, назва ілюстрації та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією по центру. Наприклад, другий рисунок першого розділу:

Рис. 1.2. ________

назва

Ілюстрації слід наводити безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрацію, розміри якої більше формату А4, рекомендується розміщувати у додатках.

За потреби, ілюстрації доповнюють або поясненнями, або коментарем.

Цифрові матеріали наводяться у вигляді таблиць. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті.

При використанні відомостей, матеріалів з монографій, оглядових статей, інших джерел, що мають велику кількість сторінок, в посиланні слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, на які є посилання в роботі.

Ілюстрований матеріал (окремі слова і вирази) наводять курсивом, в лапках (також курсивом) подають цитати з посиланням на автора та через кому на сторінку (прямим шрифтом) - «What's the matter? «I don't know. I just feel terrible» [Hemingway E., 65].

Наприкінці дипломної роботи наводиться список використаних джерел. Рекомендована кількість назв -до 100.

До списку літератури включаються всі публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. Всі джерела вказуються тією мовою, якою вони видані. Неприпустимим є переклад російських видань українською мовою. Література іноземними мовами наводиться в кінці списку.

При складанні списку використаних джерел необхідно дотриму­ватися Державного стандарту - ДСТУ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Основними елементами бібліографічного опису є інформація про: автора (-ів); назву твору; вид видання (за потреби - про перевидання чи переклад); місце видання, видавництво; рік видання та обсяг публікації. Список розміщують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або першої літери назв творів. Можна також розміщувати джерела у списку за порядком посилань на них у тексті.

Авторів, які мають однакові прізвища, наводять за алфавітним порядком їхніх ініціалів, а праці одного автора -за першими буквами назв його праць. Прізвища авторів наводяться у тій послідовності, в якій вони г їдані у виданні, та розділяються комами. Якщо це робота двох або трьох авторів, то можна подавати лише прізвище та ініціали першого, додаючи слова «та ін.». Книга, яка має понад три автори, може бути записана у двох варіантах - за назвою або за прізвищем першого автора.

Література, яка видана різними мовами, розміщується у такий спосіб: спочатку тексти, написані кирилицею, а потім - латиницею.

Якщо у дипломній роботі використано праці, які розповсю­джено на правах рукопису (кандидатські, докторські дисертації, автореферати дисертацій), то при бібліографічному описі використо­вують інформацію, подану на титульному аркуші.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: «... у табл. 2.1». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації скорочено пишуть слово «дивись». Наприклад: «див. табл. 3.2».

Формули нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, відокремлених крапкою. Номери формул пишуть біля правого поля сторінки на рівні відповідної формули у круглих дужках, наприклад: (2.1) (перша формула другого розділу). Посилання на формули зазначають порядковим номером формули в дужках, наприклад: «... у формулі (2.1)». Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів формули наводять під нею в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта записують з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Кожна таблиця відокремлюється від тексту одним вільним рядком. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знаків: (=), (+), (-), (х), (:).

Додатки оформлюються як продовження наукової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. До додатків рекомендується включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприйняття дослідження:

1. проміжні математичні доведення, формули та розрахунки;

2. таблиці допоміжних цифрових даних;

3. анкети, тести, програми;

4. інструкції і методики;

5. опис алгоритмів і програм розв'язання задач на ПК, які розроблені у процесі роботи над дослідженням;

6. ілюстрації допоміжного характеру.

Кожний додаток друкується з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. З правого боку рядка малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток » (але без знака №) і велика літера, що позначає додаток. Наприклад: «Додаток 5».

Додатки позначаються великими літерами української абетки, за винятком Ґ, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, Додаток А, Додаток Б.

Текст кожного додатка, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 - другий розділ дод. А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу дод. В.

Таблиці нумерують у межах розділу. У правому верхньому куті сторінки пишуть слово «Таблиця _._» (номер розділу, номер таблиці в розділі). Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею симетрично до тексту. У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишуть «Продовження табл. _._».

У таблиці слід обов'язково зазначати одиницю виміру (відповідно до стандартів); числові величини повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

Заголовки граф слід починати з великих літер, підзаголовки - з малих (якщо вони складають одне речення із заголовком) і з великих (якщо вони самостійні). Висота рядків - не менше 8 мм.

Бажано, щоб заголовок кожної таблиці був коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка у заголовках граф, чітко зазначати одиниці виміру показників. Лаконічності потребують назви боковика. Слова, що повторюються, слід виносити до узагальнюючих заголовків, об'єднувальних рубрик.

При значній кількості граф таблицю можна поділити на частини і розмістити одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її шапку, а в другому -боковий.

Якщо текст, який повторюється у графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не наводяться, то в ньому ставиться прочерк (-).

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка.

Обсяг реферату - до 3 сторінок. Він оформлюється аналогічно до основного тексту дипломної роботи (за винятком розміру інтервалу). Текст реферату друкують через одиничний інтервал. Нумерація сторінок здійснюється окремо від нумерації сторінок дипломної роботи. Першою сторінкою реферату є його титульний аркуш, який не нумерується. Структурні частини реферату не нумерують, їх назви друкують великими літерами симетрично до тексту. Реферат дипломної роботи не потрібно підшивати разом з дипломною роботою у тверду палітурку.

Державна атестація студента-дипломника передбачає захист дипломної роботи, який має продемонструвати вміння: логічно та аргументовано викладати матеріал, коректно використовувати статистичні та математичні методи для аналізу проблем; володіння сучасними методами наукового дослідження проведення експери­ментів, а також навички робити власні узагальнення і висновки та роботи з літературними джерелами.

Критеріями оцінювання є:

1. чіткість, повнота та послідовність розкриття кожного питання плану;

2. науковість стилю викладення;

3. відсутність орфографічних і синтаксичних помилок;

4. правильне оформлення роботи відповідно до державних стандартів.

Дипломна робота має бути обов'язково відрецензована.

Рецензентами можуть бути: фахівці-практики; науковці; викладачі іншої кафедри університету, які працюють у галузі за відповідною проблематикою, що розробляється магістром. Рецензента/рецензентів призначає випускова кафедра. Вони характеризують позитивні сторони магістерської та її недоліки. У рецензії рекомендується визначати:

1. новизну постановки і розробки питання;

2. теоретичне і практичне значення роботи;

3. використання сучасних методів дослідження;

4. аргументованість висновків та обґрунтованість сформульо­ваних практичних рекомендацій/пропозицій;

5. особисту участь магістранта у наведених експериментальних дослідженнях, теоретичній обробці отриманих результатів, формулюванні наукового положення/ідеі/методики;

6. вміння чітко, грамотно й аргументовано викладати матеріал, правильно оформлювати його;

7. відсутність ознак плагіату.

Рецензія надається письмово і повинна містити загальний висновок щодо рекомендації до захисту.

На підставі наведеного вище рецензенти оцінюють роботу за чотирибаловою шкалою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

Студент повинен бути ознайомлений зі змістом відгуку та рецензії.

Дипломна робота подається науковому керівникові для перевірки змісту та структури у строки, визначені у завданні на виконання дипломної роботи, але не пізніше 15 днів до засідання державної екзаменаційної комісії (ДЕК).

Науковий керівник перевіряє відповідність оформлення роботи встановленим вимогам та надає відзив (заповнюється як висновок керівника у Завданні на дипломну роботу), в якому визначається:

1. актуальність дослідження;

2. ефективність використаної методології наукового пошуку;

3. рівень використання набутих у процесі навчання в магістратурі теоретичних знань, підготовки до виконання наукових досліджень;

4. вміння студента працювати з літературою, самостійно вирішувати наукові та практичні проблеми;

5. ступінь оволодіння сучасними методами дослідження, вміння формулювати теоретично обгрунтовані нові наукові ідеї; логічно, послідовно, аргументовано викладати матеріал і робити висновки;

6. відповідність магістерської роботи вимогам до наукових досліджень такого типу;

7. перспективність запропонованих рекомендацій і висновків;

8. недоліки роботи.

Науковий керівник має чітко висловити свою думку щодо рекомендаціі чи не рекомендації дипломної роботи до захисту.

До захисту подається дипломна робота, яка оформлена відповідно до вимог і отримала допуск до захисту після попереднього захисту.

Попередній захист відбувається на випусковій кафедрі. Студенти, дипломні роботи яких на попередньому захисті були оцінені позитивно, допускаються деканом до захисту на засіданні ДЕК.

При значних відхиленнях від встановлених вимог робота може бути недопущена до захисту або це суттєво вплине на її загальну оцінку.

На випускову кафедру студенти здають:

1. дипломну роботу і заповнене завдання зі всіма підписами та висновком наукового керівника;

2. відгук організації, за матеріалами якої виконувалася робота;

3. письмову рецензію/рецензії зовнішнього рецензента/ рецензентів (1 або 2 - за рішенням кафедри), яка містить її оцінку.

Представлена до захисту робота повинна мати на титульній сторінці підписи студента, наукового керівника, керівника магістерської програми. Бажаним є акт впровадження результатів дослідження.

Для якісного мовностилістичного оформлення дипломної роботи важливо вміти магістрантам організувати накопичену наукову інформацію у зв`язний текст.

Завершена робота повинна бути зброшурованою з дотриманням такої схеми подачі матеріалу:

титульний аркуш (додаток А);

завдання (додаток Б);

реферат (додаток Д);

зміст;

вступ;

основний матеріал за розділами;

висновки;

список використаних джерел;

додатки.

Завдання, реферат до загальної нумерації сторінок не включаються.

Відзив наукового керівника, зовнішня рецензія додаються до роботи окремо, поміщаючи в прикріпленому до палітурки конверті. Після закінчення дипломна робота, підписана автором, з письмовим відзивом наукового керівника (в якому відображаються актуальність дослідження, рівень використання автором теоретичних знань для розв’язання конкретних практичних завдань; глибина і комплексність підходу при аналізі економічних, соціальних, політичних та правових процесів; прогресивність і ефективність запропонованих заходів; основні методи дослідження; недоліки) подається керівникові дипломної програми (завідувачеві кафедри). При відповідності поданої роботи всім вимогам Положення про дипломну роботу керівник дипломної програми вирішує питання про допущення студента до захисту, роблячи відповідний запис на титульному аркуші дипломної роботи. У разі невідповідності вимогам керівник дипломної програми може не допустити студента до захисту. Таке рішення повинно затверджуватись на засіданні кафедри.